Рішення № 41001317, 09.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15334/14 09.10.14

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Оболонського району м. Києвадо Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"про стягнення 18 486,39 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивачане з'явився від відповідачане з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Оболонського району м. Києва (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 18 486,39 грн.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, транспортному засобу позивача завдано матеріальних збитків. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Дачія Логан» д/н НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивач звернувся з позовом до останнього з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/15334/14 та направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України, розгляд справи призначено на 04.09.2014 року.

18.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року справу № 910/15334/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/15334/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2014 року.

10.09.2014 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/15334/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15334/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року.

В судове засідання 09.10.2014 року представник позивача не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів позивача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 09.10.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу в тому числі і на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленням сторони господарському суду поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності за такою адресою, вважається ухвала про порушення провадження у справі вручена їх належним чином.

Ухвали суду, які направлялися на юридичну адресу відповідача ним отримано, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою суду від 24.07.2014 року, у зв'язку з чим у відповідача було достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2013 року № 3-5839/13 гр. ОСОБА_2 29.08.2013 року, близько 13 год. 15 хв. у м. Києві на просп. Оболонському, 37, керуючи автомобілем «Дачія Логан» д/н НОМЕР_1, перед початком та зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2104» д/н НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Вказаною постановою районного суду ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 778547 серія КІС від 03.12.2002 року автомобіль марки «ВАЗ 2104» д/н НОМЕР_2 належить Центральній дитячій поліклініці Оболонського району м. Києва, правонаступником якої є позивач.

Як вбачається з Довідки ВДАІ Оболонського РУ м. Києва автомобіль марки «ВАЗ 2104» д/н НОМЕР_2, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди отримав наступні пошкодження: передня центральна, передня ліва частини.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Дачія Логан» д/н НОМЕР_1 була застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2223917, строк дії з 05.04.2013 року по 04.04.2014 року.

Відповідно до поліса № АС/2223917 страхова сума (ліміт відповідальності) за ним на одного потерпілого складає: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000, 00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000, 00 грн. Розмір фаншизи - 1000,00 грн.

13.09.2013 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку.

В подальшому позивач звертався до відповідача з заявами № 18-1017 від 17.09.2013 року та № 18-273 від 05.03.2014 року про перерахування грошових коштів.

Відповіді за вищезазначені заяви відповідач не надав, виплату грошових коштів на відновлювальний ремонт не здійснив.

Відповідно до висновку №ЕД-1-2-105/14 від 19.06.2014 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «ВАЗ 2104» д/н НОМЕР_2 після ДТП складає 16 113,15 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено виплати грошових коштів на відновлювальний ремонт, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія транспортного засобу марки «Дачія Логан» д/н НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку, а відповідальність власника вказаного автомобіля застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 сстатті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку №ЕД-1-2-105/14 від 19.06.2014 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «ВАЗ 2104» д/н НОМЕР_2 після ДТП складає 16 113,15 грн.

Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку та заявами пр. виплату страхового відшкодування.

Проте, відповідач відповіді на зазначені вимоги не надав, суму страхового відшкодування не виплатив.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в сумі 15 113,15 грн. (16 113,15 грн. - 1000,00 грн. франшизи за полісом № АС/2223917).

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Оболонського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 56, оф. 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Оболонського району м. Києва (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 4-А, ідентифікаційний код 38960518) страхове відшкодування у розмірі 15 113 (п'ятнадцять тисяч сто тринадцять) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 1 493 (одна тисяча чотириста дев'яносто три) грн. 62 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк