Рішення № 41001310, 14.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3156/14 14.10.14

За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс»

До Міністерства оборони України

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Донець Т.С. представник за довіреністю № 237 від 09.07.14.

Новосьолова З.С. представник за довіреністю № 270 від 24.07.14.

Від відповідача: Гладкий С.М. представник за довіреністю № 220/513/д від 29.10.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне підприємство «Укроборонсервіс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача підписати та затвердити акт № 1 та акт № 2 приймання виконаних робіт.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач необґрунтовано відмовився підписувати спірні акти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.04. порушено провадження у справі № 910/3156/14 та призначено її до розгляду на 03.04.14.

В судовому засіданні 03.04.14. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Міністерство оборони України проти позову заперечує з підстав, викладених відзиві.

В судовому засіданні 03.04.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.04.14.

04.04.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання, в якому позивач прохальну частину позовної заяви виклав в наступній редакції: «зобов'язати Міністерство оборони України прийняти роботи з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів, виконані Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс», та підписати і затвердити Акт виконаних робіт № 1 та Акт виконаних робіт № 2 в редакції, що була направлена відповідачу 02.12.13. вих. № 29/5.1.1-10240».

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням вказаного клопотання.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.04.14. на підставі ст. 41 ГПК України призначено в даній справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 910/3156/14 на час проведення судової економічної експертизи та отримання висновку експерта.

10.09.14. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 910/3156/14 разом з висновком № 7016/11557/14-45 від 28.08.14. комісійної судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.14. поновлено провадження у справі № 910/3156/14 та призначено її до розгляду на 02.10.14.

26.09.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.10.14. представником відповідача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.10.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 14.10.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 14.10.14. представниками позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/3156/14.

В судовому засіданні 14.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.04. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Виконавець) було укладено Генеральний договір № 220/2793-Д29-3.3/1418 (далі - Генеральний договір) п. 1.1 якого Замовник замовляє, а Виконавець маючи відповідний дозвіл зобов'язується з з дотриманням необхідних заходів безпеки, виконати роботи, пов'язані з утилізацією боєприпасів Збройних Сил України, непридатних для подальшого використання і зберігання, (далі - Вироби), та реалізувати отримані в ході виконання робіт продукти утилізації на умовах комісії.

Згідно з п. 1.3 Генерального договору щорічна номенклатура Виробів, місця їх зберігання конкретний обсяг робіт і порядок їх виконання Виконавцем визначаються окремими додатковими угодами до Генерального договору на виконання робіт.

Відповідно до п. 1.4 Генерального договору, у додаткових угодах до Договору на кожну окрему партію боєприпасів визначається: номенклатура та обсяги боєприпасів, які підлягають утилізації, обсяги продуктів утилізації, які планується отримати у процесі утилізації.

Строк дії Генерального договору погоджено п. 7.1 з дня його підписання (20.12.04.) і діє до повного виконання робіт з утилізації загальної ваги боєприпасів у межах обсягів, визначених у пункті 1.2 Генерального договору (300 000 тонн).

Факт проведення робіт за Договором підтверджується сторонами відповідно до вимог пункту 2.4, шляхом складення актів приймання-здачі виконаних робіт за формами визначеними у Додатку № 2 та в терміни та порядку визначеними додатковими угодами.

На Замовника покладається обов'язок щорічно укладати Додаткові угоди з Виконавцем на виконання робіт з утилізації Виробів (пункт 4.1 Договору).

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.12. у справі № 5011-32/908-2012 між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Додаткову угоду № 5/Д/У29-4.2.1/961 до Генерального договору (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої (п. 1.1) Виконавець зобов'язався в термін, що визначений даною Додатковою угодою, відповідно до умов Додаткової угоди, виконати утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів (далі -Боєприпаси) за номенклатурою та обсягами, які визначені в "Специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації" (додаток № 1). Обсяги та терміни виконання робіт визначаються „Календарним планом робіт" (додаток №2).

Згідно з п. 1.2 Додаткової угоди Замовник доручив Виконавцю, а Виконавець взяв на себе зобов'язання за плату від свого імені, в інтересах Замовника та за рахунок останнього укласти договори на реалізацію отриманих продуктів утилізації.

Відповідно до п. 4.1.1, п. 4.1.3 Додаткової угоди загальна вартість робіт за цією Додатковою угодою (сума Додаткової угоди) становить 6 714 048,52 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 119 008,09 грн. Загальна вартість робіт за цією Додатковою угодою є граничною (лімітною) і не може бути перевищена Виконавцем. У разі перевищення Виконавцем суми Додаткової угоди, витрати Виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті не підлягають.

Замовник зобов'язався після виконання робіт з утилізації прийняти виконані роботи та провести взаєморозрахунки, в тому числі на умовах та в порядку, визначеному цією Додатковою угодою (п. 2.2.4).

У відповідності до п. 2.4.1 Додаткової угоди Виконавець зобов'язався у визначені терміни прийняти від Замовника Боєприпаси з складанням "Акту прийому" (додаток № 4 до Додаткової угоди). Копію виконаного наряду, "Акту прийому", завізованого Військовим представництвом, надати Замовнику разом з "Актом виконаних робіт".

Військове представництво здійснює виконання покладених на нього функцій відповідно до: постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.06 року № 812 "Про затвердження Порядку утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин" (із змінами); постанови КМУ від 21.10.2009 року № 1107 "Про затвердження Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях; "Інструкції Військовим представництвам Міністерства оборони України про порядок контролю утилізації ракет і боєприпасів Збройних Сил України на підприємствах різної форми власності" (п. 2.3.5 Додаткової угоди).

Згідно з п. 3.1.9 Додаткової угоди, кількість та якісний стан продуктів утилізації боєприпасів (вторинних ресурсів) отриманих в результаті виконання робіт підтверджуються "Актом виконаних робіт" та вносяться до "Відомості фактичного виходу продуктів утилізації" (зразок - додаток № 11 до Додаткової угоди). Відомість візується Військовим представництвом.

Відповідно до п. 3.2.1 Додаткової угоди, після виконання утилізації всього обсягу боєприпасів або за згодою сторін частини обсягу Виконавець в 30-денний термін готує та надає Замовнику на підпис "Акт виконаних робіт" (зразок - додаток № 10 до Додаткової угоди) і з моменту його затвердження Сторонами стає невід'ємним додатком до цієї Додаткової угоди. "Акт виконаних робіт" візується Військовим представництвом. До "Акту виконаних робіт" Виконавцем додаються: "Акт (Акти) зміни якісного стану боєприпасів (форма 13)" (зразок - додаток № 12 до Додаткової угоди); "Відомість фактичного виходу продуктів утилізації" (зразок - додаток № 11 до Додаткової угоди), завізована Військовим представництвом; Висновок Військового представництва щодо фактичної вартості робіт, зазначених в Акті; "Протокол погодження договірної (фактичної) ціни" (зразок - додаток № 17 до Додаткової угоди) з розрахунково-калькуляційними матеріалами та первинними документами (або їх копіями), що підтверджують фактичні витрати Виконавця. Калькуляції погоджуються Військовим представництвом.

Строк дії Додаткової угоди до 31.12.13., в частині взаєморозрахунків - до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Додаткової угоди).

Крім того, сторонами було погоджено вісімнадцять додатків до Додаткової угоди.

При цьому, Додатковою угодою № 6 від 26.07.13. до Генерального договору, якою було змінено перелік робіт, що виконують сторонні організації.

На виконання умов Додаткової угоди листом від 10.09.13. вих. № 29/5.1.1-7397 позивач направив Акт виконаних робіт № 1 (з додатками) та листом від 29.10.13. вих. № 29/5.1.1.- 9093 Акт виконаних робіт № 2 (з додатками) Військовому представництву Замовника № 4277 для візування.

Вартість робіт за вказаними Актами складає 4 573 609,88 грн., у т.ч. ПДВ 762 268,31 грн., та 2 130 104,39 грн., у т.ч. ПДВ 355 017,40 грн.

У відповідь на лист від 10.09.13. Військове представництво Замовника № 4277 направило позивачу лист від 13.09.13. № 467/63, в якому зазначило, що підстави для підписання Акту виконаних робіт № 1 відсутні, з огляду на п.3.2.1 Додаткової угоди № 5, оскільки відсутня згода Замовника на складання «Акту виконаних робіт».

У відповідності до матеріалів справи, відповідач надіслав Військовому представництву Замовника № 4277 лист від 30.09.13. № 274/3/2947, яким зазначив, що не заперечує щодо надання Акту виконаних робіт на частину обсягу утилізованих боєприпасів.

Далі, Військове представництво Замовника № 4277 направило позивачу лист від 08.11.13. № 259/3360, в якому зазначило, що рішення стосовно візування Акту виконаних робіт № 1 буде прийнято після отримання від департаменту ВА та ФК МОУ результатів погодження (або непогодження) проекту Висновку.

За твердження позивача, 22.11.13. листом за № 619/63 Військове представництво Замовника № 4277 повернуло без проставлення візи по одному примірнику Актів виконаних робіт № 1 та № 2. Вказане відповідачем не заперечується.

Листом від 02.12.13. № 29/5.1.1.-10240 Виконавець направив Замовнику для підписання спірні акти разом з розшифровками.

Разом з тим, листом від 13.12.13. № 274/4/3822 відповідач звернувся до позивача з вимогою привести витрати відповідно до висновків від 23.10.13. № 553/63 та від 10.11.13. № 6/4/63 Військового представництва Замовника № 4277, згідно з якими фактичні витрати понесені позивачем не підтверджуються проведеними перевірками та розрахунками.

Спір у справі виник в зв'язку з відмовою відповідача прийняти роботи з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів, виконані Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс», та підписати і затвердити Акт виконаних робіт № 1 та Акт виконаних робіт № 2 в редакції, що була направлена відповідачу 02.12.13. вих. № 29/5.1.1-10240.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 4.2.3 Додаткової угоди встановлено, що після одержання від Виконавця належним чином оформленого "Акту виконаних робіт", з додатками, Замовник протягом 10-ти робочих днів здійснює перевірку отриманих документів, підписує Акт або повідомляє Виконавця про відмову в їх прийнятті.

Відповідно до п. 4.2.4 Додаткової угоди Замовник має право повернути документи Виконавцю без погодження у наступних випадках:

- при включенні в розрахунки сум, що перевищують вартість утилізації окремої номенклатури Боєприпасів над вартістю, яка передбачена Калькуляцією планових витрат (Додаток № 14 до Додаткової угоди);

- при неналежному оформленні документів (відсутність погодження з Військовим представництвом, відсутність додатків, печаток, підписів, тощо);

- при будь-якому порушенні Виконавцем умов Додаткової угоди - до усунення цих порушень.

У випадку відмови в прийнятті документів Замовник письмово повідомляє Виконавця про причини такої відмови з зазначенням мотивованих підстав (п. 4.2.5 Додаткової угоди).

Заперечуючи проти позову відповідач, з посиланням на висновки представництва № 4277 Міністерства оборони України від 23.10.13. № 553/63 та № 614/63 від 20.11.13., наголошує на тому, що фактичні затрати позивача на утилізацію боєприпасів менші, ніж зазначені у проектах спірних актів.

Матеріали справи містять висновок призначеної судом комісійної судово-економічної експертизи № 7016/11557/14-45 від 28.08.14.

На вирішення експертизи судом було поставлено наступні питання:

- яка вартість фактично здійснених Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого зберігання і використання, надлишкових боєприпасів та елементів за додатковою угодою № 5 від 26.12.12. до Генерального Договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04.?

- чи обґрунтовані документально фактично здійснені Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» за додатковою угодою № 5 від 26.12.12. до Генерального Договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04. витрати на утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого зберігання і використання, надлишкових боєприпасів та елементів?

- на яку суму є обґрунтованими документально витрати позивача на утилізацію боєприпасів за додатковою угодою № 5 від 26.12.12. до Генерального Договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04.?

- чи підтверджена документально вказана в калькуляції планових витрат за додатковою угодою № 5 від 26.12.12. до Генерального Договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04., її додатках, зведеної калькуляції, інших рохрахунко-калькуляційних матеріалах та актах приймання виконаних робіт № 1 та № 2, вартість виконаних позивачем робіт з утилізації боєприпасів відповідача?

При цьому, судом було здійснено перевірку і оцінку вказаного експертного висновку у відповідності до вказівок, що містять в п. 18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», та встановлено, що зазначений експертний висновок є обґрунтованим, узгодженим з іншими матеріалами справи № 910/3156/14, містить повні відповіді на порушені питання та у вказаному висновку наявна узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком.

Додержання вимог законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи, компетентність експерта не викликає у суду сумнівів.

Так, висновком комісійної судово-економічної експертизи № 7016/11557/14-45 від 28.08.14. встановлено наступне:

1. Висновки по статтях «Зведених калькуляцій» представництва Міністерства оборони України № 4277 (вих. від 23.10.13. № 553/63 та вих. від 20.11.13. № 614/63) нормативно та документально не обґрунтовані, зокрема по статях: «Витрати на транспортування та охорону»; «Додаткова заробітна плата»; «Загальновиробничі витрати»; «Адміністративні витрати»; «Витрати на збут». Зміст статей «Зведеної калькуляції» не відповідає статтям зразку калькуляцій фактичних витрат (додаток 18 до Додаткової угоди № 5 від 26.12.12.).

2. Витрати ДП «Укроборонсервіс» на утилізацію боєприпасів за Додатковою угодою № 5 від 26.12.12. до Генерального договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04., зазначені у розрахунково-калькуляційних матеріалах та актах, приймання виконаних робіт № 1 та № 2, нормативно та документально обґрунтовані.

При цьому, відповідачем не обґрунтовано як саме впливає на достовірність висновків проведеної судової експертизи та на належне виконання відповідачем своїх обов'язків за Додатковою угодою те, що Міністерство оборони України є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету України та те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем було виконано умови Додаткової угоди, направлено відповідачу Акти виконаних робіт № 1 та № 2 з розрахунково-калькуляційними матеріалами та первинними документами, що підтверджують фактичні витрати Виконавця.

Проте, відповідач необґрунтовано відмовився від підписання вказаних актів, оскільки в процесі розгляду даної справи встановлено, що твердження останнього про те, що фактичні витрати понесені позивачем не підтверджуються проведеними перевірками та розрахунками, не відповідають дійсним обставинам справи та наявним доказам.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Наразі, одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання відповідно до вимог ст. 20 Господарського кодексу України є примусове виконання обов'язку в натурі.

звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Обставини, на які посилається позивач, свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.

Врахувавши вищезазначені обставини справи та проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений і підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (п. 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на викладене, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) прийняти роботи з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів, виконані Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним підприємством «Укроборонсервіс» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, б. 30/1; ідентифікаційний код 21552117) та підписати і затвердити Акт виконаних робіт № 1 до Додаткової угоди № 5/Д/У29-4.2.1/961 від 26.12.12. до Генерального договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04. та Акт виконаних робіт № 2 до Додаткової угоди № 5/Д/У29-4.2.1/961 від 26.12.12. до Генерального договору № 220/2793-Д29-3.3/1418 від 20.12.04. в редакції, що була направлена Міністерству оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) листом від 02.12.13. № 29/5.1.1-10240.

3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, б. 30/1; ідентифікаційний код 21552117) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 14 208 (чотирнадцять тисяч двісті вісім) грн. 00 коп. - витрат за проведення судової експертизи.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко