Ухвала суду № 41000469, 07.10.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/3263/12 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновський Ю.Г.

Провадження № 22-ц/783/3649/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням вищевказаний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь АТ «Дельта Банк» (р/р НОМЕР_2, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором №002-13097-090707 від 09.07.2007 року в розмірі 13172,44 гривень.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі, зазначає, що суд допустив помилку в оцінці доказів. Вказує, що позивачем подано розрахунок заборгованості, який не відповідає дійсності, оскільки є відображенням односторонніх та надуманих розрахунків (даних), що не відповідають первинним бухгалтерським документам. Крім того, зазначає, що відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Просить рішення суду скасувати та відмовити ПАТ «Дельта Банк» у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 09.07.2007 року між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та відповідачем -ОСОБА_2 укладений договір № 002-13097-090707 (а.с. 7).

У відповідності до п.1.2. договору № 002-13097-090707 від 09.07.2007 року позивач відкрив відповідачу картковий рахунок НОМЕР_2 в національній валюті - гривні.

У відповідності до п. 2.1 договору № 002-13097-090707 від 09.07.2007 року момент надання відповідачу кредиту є день здійснення операцій за допомогою Картки або день утримання платежів за умови відсутності на Рахунку власних коштів відповідача.

У зв'язку з невиконанням умов договору станом на 09.07.2012 року загальна сума заборгованості становить 13172,44 гривень, яка складається з : тіло кредиту 4422,42грн., прострочене тіло кредиту - 0,00грн., заборгованість за відсотками - 2574,27грн., заборгованість за комісіями - 6175,75 грн., пеня -384,00грн. (а.с. 6).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до норми статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якшо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання.

Згідно п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язанням або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до норми статті 1054 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах, встановлених договором. Пунктом 1 статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а у разі відсутності іншої домовленості сторін -проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У матеріалах справи знаходиться розрахунок заборгованості, на спростування якого відповідачем не надано жодних доказів (а.с. 6).

Таким чином, районний суд прийшов до правильного висновку, що зобов"зання по виконанню умов кредитного договору № 002-13097-090707 від 09.07.2007 року є невиконаними з вини відповідача, обов"язок сплати заборгованості та нарахованих у зв"язку з наявністю заборгованості платежів відповідачем є доведеним позивачем та з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі13172,44 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подав до Миколаївського районного суду Львівської області заяву, в якій зазначив, що визнає позов з 23.10.2012 року (а.с. 16).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, покликання апелянта на сплив строку позовної давності є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 такої заяви не подано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: М.М. Шандра

Судді: Л.Б. Струс

Н.Л. Шумська