Ухвала суду № 40999471, 20.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 р. Справа № 14630/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова до Львівського комунального підприємства «Замарстинів - 400», Львівської міської ради про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

31.05.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу в сумі 76737,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з метою погашення податкового боргу відповідачу надсилались податкові вимоги від 03.11.2008 року №1/1291 та від 11.12.2008 року №2/1638. Однак вжиті ними заходи, щодо погашення заборгованості не мали позитивних результатів, про що свідчить довідка про заборгованість від 25.02.2011 року №4572/19-020.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) 76737,32 грн. податкового боргу на користь Державного бюджету України.

Перший заступник прокурора м.Львова в інтересах Львівської міської ради постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що на протязі 2011 року позивач у відповідності та у порядку встановленому ПК України з податковою вимогою до ЛКП «Замарстинів - 400» не звертався, а тому обставини викладенні у позовній заяві не відповідають обставинам справи.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції розглянув справу в порядку скороченого провадження.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, враховуючи специфіку погашення податкового боргу комунальних підприємств, неодноразово (листи від 17.04.2009 р. № 8896/24- 26, 18.09.2009 р. № 21341/24-026, 23.10.2009 р. № 23632/24-026, 03.02.2010р. № 2592/24-017, 11.03. 2010 р. № 5477/24-017, 30.06.2010 р. № 15211/24-17, 10.11.2010 р. № 26650/24-017), зверталась до Міської ради, органу виконавчої влади, до сфери управління якого належать платники податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу комунального підприємства.

Питання систематичної несплати платежів до бюджету також обговорювалось на засіданнях комісій з питань погашення податкового боргу при райдержадміністрації Шевченківського району м. Львова та Міської ради, однак, протягом 2009-2010 рр. не отримано жодної відповіді про прийняте рішення та про заходи, які б забезпечили погашення податкового боргу та покращили стан задекларованих сум до бюджету. Попередні відповіді надані на наші звернення, мали ознаку формальних відписок, а тому проблема на сьогодні залишається.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, з метою погашення податкового боргу приймалися відповідні заходи. Згідно п. 59. 1.ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. На адресу Відповідача 1 надіслано першу податкову вимогу від 3.11.2008 р. №1/1291 та другу податкову вимогу від 11.12.2008 р.№2/1638.

Однак вжиті податковим органом заходи, щодо погашення заборгованості не мали позитивних результатів, про це свідчить довідка про заборгованість від 25.02.2011р. №4572/19- 020.

Згідно, ст. 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI (далі ПК), орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платникові податкової вимоги.

Відповідно до п.1 статті 96, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів з місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

Уразі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволення його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Частиною 3 статті 9 цього Закону встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків в установлені строки, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року у справі №2а-6231/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, є остаточне та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний