Ухвала суду № 40999469, 16.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Справа № 876/7731/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Мартинишина Р.С.

представника відповідача: Біляк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Україна" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-Україна" (далі - ТзОВ "Караван-Україна") звернулося в суд із зазначеним позовом, у якому з урахуванням зменшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000031720 від 16.01.2014 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ "Караван-Україна" на податок з доходів фізичних осіб на 12 321,30 грн. та №0000041720 від 16.01.2014 р., яким товариству були застосовані штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування суми 27 794,53 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючи із даною постановою, її оскаржила Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова). Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем здійснено виплати фізичним особам за надання диспетчерських послуг, надання послуг з перевезень та продажу офісних меблів на загальну суму 54964 грн., однак, податок з доходів фізичних осіб в розмірі 8244,60 грн. не утриманий і не перерахований до бюджету. Також ТзОВ «Караван-Україна» не нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20501,58 грн.; перевіркою своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено, що станом на 30.09.2013 р. підприємство не перерахувало податку до бюджету у розмірі 1556,11 грн. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Біляк Н.М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 24.12.2013 р. ДПІ у Сихівському районі м. Львові було складено акт №568/22-10/38501649 за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Караван-Україна" з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері оподаткування за період з 29.11.2012 р. по 30.09.2013 р.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.«б» п. 176.2 ст. 176 (далі - ПК України), пп.164.2.2 п.164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, п.п. 168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168, п.171.1 ст. 171, п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України, п.1 ст. 4, ст. 7, аб.4 ч.5, ч.8 ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

16.01.2014 р. ДПІ у Сихівському районі м. Львові на підставі вказаного Акта були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0000031720, яким ТзОВ "Караван-Україна" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 17 556,24 грн., в тому числі 9 800,71 грн. за основним платежем та 7 753,53 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000041720, яким товариству були застосовані штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в загальній сумі 30 752,79 грн., в тому числі 20 501,58 грн. за основним платежем та 10 250,79 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ "Караван-Україна", в спростування висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, здійснювало виплати фізичним особам за надання диспетчерських послуг, надання послуг з перевезень та продажу офісних меблів на загальну суму 7 210 грн., а решту суми 47 754 грн. було виплачено фізичним особам-підприємцям. У зв'язку з цим позивачем були зменшені позовні вимоги та визнані вказані обставини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 164.2.2. п.164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Згідно до пп.168.1.1. ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п.177.8. ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пункт 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст.7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що ТзОВ "Караван-Україна" не було порушено п.1 ч.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки ним використовувалась праця не фізичних осіб, а фізичних осіб-підприємців, тому не нараховувався єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка та 2,6 відсотка; документальна виїзна позапланова перевірка товариства була проведена без дотримання норм чинного законодавства, без об'єктивного дослідження обставин, що призвели до неправильного встановлення порушень, які позивачем не вчинялися.

Згідно письмових пояснень №37 від 02.07.2014 р. товариством не оскаржується виявлені під час перевірки своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб порушення щодо не перерахування податку до бюджету у розмірі 1 556, 11 грн., застосування штрафу у сумі 510 грн. та зазначає, що сума, що підлягає до стягнення за платежем податок з доходів фізичних осіб (у тому числі пеня 118 грн.) - 5234,94 грн., сума, що підлягає до стягнення за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (у тому числі пеня 402 грн.) - 2958,26 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог ТзОВ "Караван-Україна", а відтак податкові повідомлення-рішення № №0000031720 від 16.01.2014 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ "Караван-Україна" по податку з доходів фізичних осіб на 12 321,30 грн. та №0000041720 від 16.01.2014 р., яким товариству були застосовані штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині донарахування суми 27 794,53 грн. визнано протиправним та скасовано правомірно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ДПІ у Сихівському районі м. Львові суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2014 року по справі № 813/1197/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.10.2014 р.