Рішення № 40999183, 30.09.2014, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 493/836/14-ц

Провадження № 2/505/1728/2014 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Вергопуло А.К.,

при секретарі - Кушнір М. П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

відповідачки - Налдіної М. М.,

третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6, державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної Марії Миколаївни про визнання права власності на спадкове майно та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (третя особа - ОСОБА_5), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області, ОСОБА_6, ОСОБА_3, Налдіної М. М., стверджуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та права на земельну частку (пай) розміром 4,7 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області. Заповіт померла не складала, тому спадкування після її смерті має відбуватися за законом. Позивач стверджував, що він проживав постійно з померлою та на даний час досі там проживає, інші ж спадкоємці - ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з померлою не проживали, у 6-місячний строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 не подавали. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 24 січня 2011 року було визначено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 додатковий строк у шість місяців для подання до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини.

08 липня 2011 року державним нотаріусом Кодимської районної державної нотаріальної контори Кодимського районного управління юстиції, Налдіною М. М., на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого кожен з них успадкував право на земельну частку (пай).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року було скасовано рішення Балтського районного суду Одеської області від 24 січня 2011 року.

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити йому строк на звернення до суду з позовом, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 08 червня 2011 року державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори Налдіною Марією Миколаївною на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_6, визнати за ним в порядку спадкування право на земельну частку (пай) розміром 4,7 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області та належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 №0100726 виданого Балтською районною державною адміністрацією Одеської області відповідно до розпорядження від 30 квітня 1996 року №224, визнати за ним в порядку спадкування право власності на спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, стверджував, що позивач на день смерті з померлою не проживав, участі по догляду за матір'ю не приймав, обряди по похованню матері не проводив, тому не має права на спадкування після її смерті.

Відповідачка Налдіна М. М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, стверджувала, що на час видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не знала про існування ще одного спадкоємця, тобто позивача, тому вважає, що усі нотаріальні дії вона виконала згідно вимогам закону.

Відповідачка ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, від її законного представника ОСОБА_8 надійшла до суду заява, у якій просили розглянути справу за їх відсутності, та вказували, що претензій до позивача не мають.

ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, підтвердила пояснення відповідача ОСОБА_3 щодо того, що позивач на день смерті з померлою не проживав, участі по догляду за матір'ю не приймав, обряди по похованню матері не проводив, тому не має права на спадкування після її смерті.

Представник Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області у судове засідання не з'явився, надали суду заяву, у якій просили розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, повторно виданого 27 серпня 2013 року відділом ДРАЦС Балтського районного управління юстиції в Одеській області (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_7 відрилась спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та права на земельну частку (пай) розміром 4,7 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області.

Заповіту щодо вищевказаного спадкового майна спадкодавицею за життя складено не було, що підтверджується копіями матеріалів спадкової справи, тому успадковування повинно проводитись за правилами спадкування за законом.

Спадкоємцями першої черги спадкування після ОСОБА_7 були: її чоловік - ОСОБА_9, який проживав з померлою на день смерті, проте не встиг зареєструвати своє право на спадщину, та її діти: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5.

Встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори сплив 26 травня 2002 року.

ОСОБА_1 проживав на день смерті разом з матір'ю ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_9 у АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області №27 від 01 лютого 2006 року, та на даний час там проживає, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області №178 від 24 лютого 2014 року. Таким чином позивач прийняв спадщину після смерті матері у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, ніхто зі спадкоємців вчасно заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подав.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 24 січня 2001 року було визначено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 додатковий строк у шість місяців для подання до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

08 липня 2011 року державним нотаріусом Кодимської районної державної нотаріальної контори Кодимського районного управління юстиції, Налдіною М. М., на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого кожен з них успадкував право на земельну частку (пай).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року було скасовано рішення Балтського районного суду Одеської області від 24 січня 2011 року.

Висновки суду підтверджуються поясненнями сторін та матеріалами справи.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Частиною першою ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Частиною 3 статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом статті глави 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Мін'юсту України 22.02.2012 р. № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1169 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1272 встановлено правило, відповідно до якого, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, судом встановлено, що останнім місцем проживання спадкодавиці ОСОБА_7 був житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. На час відкриття спадщини разом зі спадкодавицею у зазначеному житловому будинку постійно проживав позивач, який у встановлений законом строк не заявив про відмову від спадщини та вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері у встановленому законом порядку. Посилання відповідачів в обґрунтування своїх заперечень, на те, що позивач проживав окремо від спадкодавці не знайшли своїх підтверджень та відсутні в матеріалах справи.

Відповідачі, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом, не зазначили інших спадкоємців, зокрема і позивача, який прийняв вказану спадщину.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зі спадкодавицею не проживали, після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк не зверталися, рішення суду з приводу визначення відповідачам додаткового строку для прийняття спадщини було скасовано, тому відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вважаються такими, що не прийняли спадщини, пропустили строк для її прийняття, а тому не можуть претендувати на спадкове майно.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абз. 3 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Оскільки видачею свідоцтва про право на спадщину порушуються права позивача на прийняття спадщини, суд вважає, що є всі підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 08 червня 2011 року за спадковою справою №219/2011 року, зареєстрованою у реєстрі за №1431 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08 червня 2011 року за спадковою справою №219/2011 року, зареєстрованою у реєстрі за №1432 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 недійсними, адже вказані свідоцтва видані особам, які не мали права на спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Згідно довідки виконавчого комітету Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області від 24 лютого 2014 року житловий будинок по АДРЕСА_1, значиться за нині покійною ОСОБА_7, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно по господарських книг №333.

Згідно довідки комунального підприємства «Техінвентаризатор Балтської районної ради Одеської області» від 14 квітня 2014 року вартість житлового будинку по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_7, складає 30556,00 грн.

Згідно довідки відділу держземагентства у Балтському районі Одеської області від 14 квітня 2014 року нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) площею 4,7 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області становить 37367,87 грн.

Згідно листа державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М. М. від 22 січня 14 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_7, та батька, ОСОБА_9, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, та спірними питаннями між іншими спадкоємцями.

Таким чином, оскільки позивач має право на спадкування після смерті ОСОБА_7, з по господарської книги є виписка про те, що будинок належав спадкодавиці, нотаріусом було відмовлено позивачу в оформленні спадщини, при таких обставинах, суд вважає, що за позивачем слід визнати право на земельну частку (пай) розміром 4,7 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області та належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 №0100726 виданого Балтською районною державною адміністрацією Одеської області відповідно до розпорядження від 30 квітня 1996 року №224, та право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Також позивач просив суд поновити йому строк на звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В ст.1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод /зі змінами, внесеними протоколом № 11/ передбачено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки права позивача на володіння та розпорядження своїм майном суттєво порушені, як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про порушення свого права лише у 2013 році, тому необхідно поновити йому строк подачі позову до суду.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 червня 2011 року державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори Налдіною Марією Миколаївною на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за спадковою справою №219/2011 року, зареєстрованою у реєстрі за №1431.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08 червня 2011 року державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори Налдіною Марією Миколаївною на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за спадковою справою №219/2011 року, зареєстрованою у реєстрі за №1432.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право на земельну частку (пай) розміром 4,7 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Шляхівської сільської ради Балтського району Одеської області та належала ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-03 №0100726 виданого Балтською районною державною адміністрацією Одеської області відповідно до розпорядження від 30 квітня 1996 року №224.

. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення або отримання копії шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя