Ухвала суду № 40996096, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 876/5058/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та осіб:

від позивача: Андрейка О.О.,

від відповідача:Середяка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова Управління державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова про стягнення бюджетного відшкодування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія») в квітні 2014 року звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова, (далі ДПІ в Галицькому районі м.Львова) , Управління державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова та просило стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування в розмірі 252457,73 грн., мотивуючи свої вимоги наявністю такої заборгованості та її фактичним невідшкодуванням з боку держави. В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з суму 287429,50 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року позов було задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 287429,50 грн.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем в судовому засіданні обґрунтовано суми відшкодування податку на додану вартість в сумі 287429,50 грн., а крім того ці суми підтверджені судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили.

З цією постановою не погодився апелянт ДПІ в Галицькому районі м.Львова, яка звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та винести нову постанову якою повністю відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просить її задовільнити.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив в її задоволенні відмовити та залишити без змін оскаржувану постанову. Крім того представив суду доказ часткового погашення з Держбюджету України суми відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 12.07.2010 року по 30.07.2010 року ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2010 року. За результатами даної перевірки складено акт № 607/23-4/30823262 від 06.08.2010 року. В акті перевірки зазначено, що ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2010 року в сумі 15392,50 грн. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0001232301/0/16126 від 20.08.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 15392,5 грн. за квітень 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року по справі №2а-7931/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 року, податкове повідомлення рішення №0001232301/0/16126 від 20.08.2010 року скасовано.

Аналогічно в період з 05.07.2011 року по 11.07.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в березні 2011 року. За результатами перевірки складено акт №2252/23-409/30823262 від 18.07.2011 року. На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №000024341/11225 від 29.07.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 272037 грн.та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення №000024341/11225 від 29.07.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 237065,23 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №000024341/11225 від 29.07.2011 року повністю.

Незважаючи на скасування судом вищевказаних податкових повідомлень-рішень суми податку на додану вартість залишились невідшкодованими та підлягають відшкодуванню, що враховано судом першої інстанції при задоволенні позову..

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 813/2778/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: В.М. Каралюс

Судді : В.С.Затолочний

З.М.Матковська

Повний текст ухвали виготовлений 14.10.2014 року.