Рішення № 40994348, 26.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15757/14 26.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" прозвернення стягнення на предмет заставиСуддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Городнюк О.П. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (надалі - ПАТ "КБ "Даніель") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" (надалі - ТОВ "СУРІНТА") про звернення стягнення на предмет застави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе згідно Кредитного договору №15/2013 від 12.09.2013 р. грошові зобов'язання по поверненню кредиту у розмірі 30 043 971,00 грн., сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 5 906 727,01 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 194 238,89 грн., у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави за Договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2014 р., а саме: інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра" (код ЄДРПОУ 35253505/код за ЄДРІСІ 2331717) в кількості 8 000 штук, шляхом їх реалізації з аукціону за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності у ході виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.08.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 22.08.2014 р. з'явився, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22.08.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 31.07.2014 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 31.07.2014 р., розгляд справи відкладено на 26.09.2014 р.

18.09.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання 26.09.2014 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.09.2014р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. №4, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html та вказано у позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2013 р. між ПАТ "КБ "Даніель" (Банк) та ТОВ "СУРІНТА" (Позичальник) було укладено Кредитний договір №15/2013 (надалі - Кредитний договір).

В подальшому до Кредитного договору вносились зміни згідно з Додатковою угодою №1 від 07.10.2013 р., Додатковою угодою №2 від 05.11.2013 р., Додатковою угодою №3 від 05.12.2013 р.

Відповідно до п. 2.1 Договору банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 32 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 11 вересня 2014 року включно, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором.

За користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 23,0% відсотки річних. При порушенні позичальником терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, встановлюється плата у розмірі 46,0% відсотків річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом до дати її погашення (п. 2.2 Договору).

Відповідно до умов Кредитного договору, позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 32 000 000,00 у термін до 11.09.2014 р. включно.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по терміну повернення кредиту, передбаченого пунктом 2.1 цього договору, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісій, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, позичальник виплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань по цьому договору здійснюється, починаючи від дня виникнення прострочених зобов'язань до дня їх фактичного повернення банку.

Додатковою угодою №1 від 07.10.2013 р. сторони домовились, що нараховані відсотки за користування кредитом за період з 12.09.2013 р. по 30.09.2013 р. включно, позичальник зобов'язується сплатити в термін до 05.11.2013 р.

Додатковою угодою №2 від 05.11.2013 р. сторони домовились, що нараховані відсотки за користування кредитом за період з 12.09.2013 р. по 31.10.2013 р. включно в сумі 946 590,87 грн. та комісію за резервування кредитної лінії нараховану за період з 24.09.2013 р. по 24.10.2013 р. включно в сумі 166,13 грн. позичальник зобов'язується сплатити в термін до 05.12.2013 р.

Додатковою угодою №3 від 05.12.2013 р. сторони домовились п. 2.1 Кредитного договору викласти в наступній редакції: "2.1. Банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі:

- з 11 вересня 2013 року по 04 грудня 2013 року - 32 000 000,00 (Тридцять два мільйони) гривень 00 копійок;

- з 05 грудня 2013 року по 11 вересня 2014 року - 30 043 971,00 (Тридцять мільйонів сорок три тисячі дев'ятсот сімдесят одна) гривня 00 копійок,

а позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 11 вересня 2014 року включно сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором".

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 сторони домовились, що сплата відсотків за користування кредитними коштами за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року, з 01 січня 2014 року по 30 квітня 2014 року, передбачена кредитним договором, відбувається в термін до 05 травня 2014 року включно.

Позивач зазначає, що станом на 01.06.2014 р. позичальником порушені умови Кредитного договору в частині сплати відсотків за користування кредитом за період з 12.09.2013 р. по 30.04.2014 р., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та інших платежів.

Згідно з п. 6.2 Кредитного договору якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, у банка виникає право вимоги дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, виконання інших зобов'язань позичальника за цим договором у повному обсязі виконання позичальником зобов'язань за цим договором. Банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані відсотки, а також інші суми, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню у безспірному порядку. При цьому, згідно з чинним законодавством України, по зобов'язаннях, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, сплатити відсотки за користування кредитними коштами за фактичний термін користування, в повному обсязі виконати зобов'язання за цим договором.

У випадку невиконання позичальником зазначеної в повідомленні вимоги банку, банк набуває право стягнути заборгованість із позичальника за кредитом, відсотками, комісіями та іншими платежами за цим Договором шляхом здійснення договірного списання коштів на користь банку з рахунків позичальника в банку та/або звернути стягнення на майно, що передано в заставу (іпотеку).

В зв'язку із невиконанням умов Кредитного договору позивачем на адресу відповідача було надіслано вимоги №1-09-3214 та №1-09-3215 від 04.06.2014 р. згідно яких позивач вимагав протягом 30-ти календарних днів з моменту направлення даної вимоги сплатити заборгованість за Кредитним договором в повному обсязі.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між ПАТ "КБ "Даніель" (заставодержатель) та ТОВ "СУРІНТА" (заставодавець) укладено Договір застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 р., відповідно до якого заставодавець надав в заставу заставодержателю інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра" (код ЄДРПОУ 35253505/код за ЄДРІСІ 2331717) в кількості 8 000 штук номінальною вартістю 1 000,00 грн. за один інвестиційний сертифікат на загальну сумарну номінальну вартість 8 000 000,00 грн.,(далі - предмет застави).

Відповідно до п. 2.2 Договору застави, зазначені цінні папери належать заставодавцю на праві власності, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах від 12.09.2013 р. №302075-UA40003734, що відкритий у ПАТ "Комерційний банк "Даніель".

За домовленістю сторін предмет застави на дату укладення цього Договору оцінено в сумі 80 000 000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, зокрема, якщо заставодержатель згідно умов кредитного договору та/або чинного законодавства України набув права вимагати дострокового виконання застоводавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, і якщо його вимога не була задоволена протягом трьох робочих днів з моменту її отримання (п.п. 4.1.1 Договору).

За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно заставодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим договором або чинним законодавством України.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що станом на 21.07.2014 р. заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 36 144 936,90 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 30 043 970,00 грн., заборгованість по відсотках - 5 906 727,01 грн., заборгованість по неустойці - 194 238,89 грн.

Враховуючи заборгованість позичальника за Кредитним договором №15/2013 від 12.09.2013 р. позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення суми заборгованості шляхом звернення такого стягнення на предмет застави згідно Договору застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 р., а саме: інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра" (код ЄДРПОУ 35253505/код за ЄДРІСІ 2331717) в кількості 8 000 штук, шляхом реалізації його з аукціону за ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності у ході виконавчого провадження.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

З наданих позивачем доказів, вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти ТОВ "СУРІНТА", тоді як відповідач свої зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за Кредитним договором не виконав. У зв'язку із чим позивач набув право дострокового повернення кредитних коштів.

За розрахунком позивача, станом на 21.07.2014 р., заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 36 144 936,90 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 30 043 970,00 грн., заборгованість по відсотках - 5 906 727,01 грн., заборгованість по неустойці - 194 238,89 грн.

Розмір заборгованості за Кредитним договором перевірений судом та є арифметично вірним.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між сторонами було укладено Договір застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 р., згідно з яким, заставодавець надав в заставу позивачу інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра" (код ЄДРПОУ 35253505/код за ЄДРІСІ 2331717) в кількості 8 000 штук.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, слід виходити з того, що ПАТ "КБ "Даніель", у зв'язку з порушенням зобов'язання за Кредитним договором, має право вимагати сплати заборгованості за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Судом встановлено, що відповідач повідомлявся про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмет застави (вимога вих. №1-09-3215 від 04.06.2014 р.), проте порушення умов Кредитного договору усунуті не були.

Реєстрація обтяження предмету застави за Договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 р. підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №45017474 від 28.08.2014 р.

Під час розгляду справи, від відповідача не надходило заперечень щодо вартості предмету застави згідно Договором застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 р., що погоджена сторонами у даному договорі.

Відповідно до частини 1 статті 39 "Про іпотеку" та частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

У відповідності до п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд в резолютивній частині рішення може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, факт наявності заборгованості позичальника за Кредитним договором у розмірі 36 144 936,90 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави №22/К15/2013 від 12.09.2013 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки, ціна позову становить 36 144 936,90 грн., тому судовий збір повинен становити 73 080,00 грн.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.04.14 р. №217 "Про відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2014 р. прийнято рішення №29 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель".

Враховуючи, те що ПАТ "КБ "Даніель" звільнений, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в розмірі 73 080,00 грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. №4; код ЄДРПОУ 37879860) перед Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Даніель" (01001, м. Київ, вул. Боженка, 86-Г; код ЄДРПОУ 26475516) за Кредитним договором 15/2013 від 12 вересня 2013 року в розмірі 36 144 936 (тридцять шість мільйонів сто сорок чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 90 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 30 043 970,00 грн., заборгованість по відсотках - 5 906 727,01 грн., заборгованість по неустойці - 194 238,89 грн. звернути стягнення на предмет застави за Договором застави №22/К15/2013 від 12 вересня 2013 року: інвестиційні сертифікати іменні ТОВ "КУА НЬЮ ЕССЕТ ПВНЗІФ "Укрнадра" (пайовий венчурний недиверсифікований закритий інвестиційний фонд "Укрнадра" (код ЄДРПОУ 35253505/код за ЄДРІСІ 2331717) в кількості 8 000 штук.

Встановити спосіб реалізації предмету застави згідно Договору застави №22/К15/2013 від 12 вересня 2013 року шляхом проведення аукціону за початковою ціною, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУРІНТА" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, прим. №4; код ЄДРПОУ 37879860) в доход Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко