Ухвала суду № 40992004, 02.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/37962/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Юрченко В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року

у справі № 826/3929/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кімет-Плюс» (надалі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 січня 2013 року № 000017/2280, № 000018/2280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Сторони у судове засідання 2 жовтня 2014 року явку уповноважених представників не забезпечили, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. За таких обставин, касаційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 4 січня 2013 року № 000017/2280 (визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 720, 00 грн.) та № 000018/2280 (визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 208 265,00 грн.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 11 грудня 2012 року № 2125/22-80/24097895, про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ в розмірі 141 177,00 грн., в тому числі по періодах: травень 2009 року - 14 079,00 грн.; червень 2009 року - 12 608,00 грн., липень 2009 року - 27 923,00 грн., серпень 2009 року - 13 683,00 грн., вересень 2009 року - 24 291, 00 грн., жовтень 2009 року - 16 323,00 грн., листопад 2009 року - 6095,00 грн., грудень 2009 року - 7 891,00 грн., січень 2010 року - 6 978,00 грн., лютий 2010 року - 11 306,00 грн., підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму166 612,00 грн., в тому числі по періодах: ІІ квартал 2009 року - 33 359 грн., ІІІ квартал 2009 року - 82 373,00 грн., ІV квартал 2009 року -28 023,00 грн., І квартал 2010 року -22 857,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем допущено порушення податкової дисципліни за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій, оскільки реальне здійснення таких операцій не підтверджується документально.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки попередніх судових інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Разом з тим, рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. При цьому попередні судові інстанції залишили поза увагою важливі аргументи позивача, які на думку останнього, свідчать про безпідставність прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій виходили із невірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Зазначаючи про безпідставне прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, Товариство посилалось на те, що ДПІ не мала права використовувати результати перевірки, призначеної до кримінально-процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, які оформлені до 4 січня 2013 року як підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень навіть після внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20 листопада 2012 року № 5503-VI до пункту 89.6 статті 86 ПК України якщо відсутнє рішення по відповідній кримінальній справі.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ згідно з пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у м. Києві від 16 січня 2012 року, винесеної в рамках розслідування кримінальної справи №50-5944, проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «Респект Плюс», за результатами якої 12 грудня 2012 року складено акт перевірки за №2125/22-80/24097895.

4 січня 2013 року ДПІ на підставі зазначеного акту прийнято податкові повідомлення-рішення № 000017/2280 та № 000018/2280.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України (у редакції, чинній на час проведення перевірки та складання акту перевірки) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства, чинного на момент проведення перевірки та складення акту перевірки, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

При цьому Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20 листопада 2012 року № 5503-VI (набрав чинності 4 січня 2013 року) пункт 89.6 статті 86 ПК викладено в наступній редакції «у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.».

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, попередні судові інстанції не перевірили чи були у ДПІ підстави та повноваження щодо прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, оскільки матеріали справи не містять обвинувального вироку, прийнятого судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

При цьому в порушення вимог частини 3 статті 163 та частини 3 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані судові акти судів першої та апеляційної інстанції не містять мотивів щодо відхилення важливих аргументів позивача, якими останній обґрунтовував протиправність прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень, зокрема про те, що якщо перевірка була призначена, проведена та її результати оформлені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 20 листопада 2012 року № 5503-VI, яким внесено зміни до пункту 86.9 статті 86 ПК України, то податковий орган при вирішенні питання щодо подальшого скерування цих результатів перевірки, повинен керуватися пунктом 86.9 статті 86 ПК України у редакції саме на час призначення, проведення та оформлення результатів такої перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімет-плюс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року скасувати.

Справу № 826/3929/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

В.П. Юрченко