Ухвала суду № 40988444, 18.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1404/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/4458/14 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 19 18.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

при секретарі Химинець Н.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Обухівське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу: ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що в 2004 році ним було побудовано на орендованій у Обухівської міської ради земельній ділянці по АДРЕСА_1 двоповерхове нежитлове приміщення під магазин-кафе і залучено при цьому кредитні кошти.

На зазначене нерухоме майно позивачем було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке було зареєстровано в Обухівському БТІ. У березні 2009 року між ним (позивачем) та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі на другому поверсі, а саме: кімнати площею 35,7 кв. м. за ціною 102 840 грн., а фактично ОСОБА_2 йому нічого не сплатила.

В подальшому ОСОБА_2 незаконно оформила право власності не тільки на придбану нею кімнату площею 35,7 кв. м, а також і на інші споруди, що належали йому.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року було визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №471 від 17 травня 2011 року, свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно в АДРЕСА_1 площею 47,9 кв. м, а ОСОБА_2 зобов'язано повернути позивачу частину приміщення площею 12,2 кв.м. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року рішення Обухівського районного суду від 28 грудня 2011 року було скасоване і в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року рішення Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 було скасоване, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року залишено без змін.

оскільки рішення Апеляційного суду Київської області набрало законної сили з моменту оголошення 03 квітня 2012 року 05 вересня 2012 року ОСОБА_2 уклала та оформила у приватного нотаріуса ОСОБА_5 договір купівлі-продажу зі своїми синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірного нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 площею 47,9 кв. м за 120 391 грн. і останні стали власниками спірного приміщення в рівних частинах. У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до виконкому Обухівської міської ради із заявою, але міським головою йому було рекомендовано звернутись до КП КОР «Обухівське БТІ». На звернення позивача до КП КОР «Обухівське БТІ» йому було повідомлено, що в період чинності рішення Апеляційного суду Київської області до моменту його скасування Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 було відчужено спірне майно, а нові власники набули майно в установленому законом порядку. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду і просив захистити його порушені права.

Посилаючись на незаконність укладення договору купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення між ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншого боку просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 Київської області, укладений 05 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та її синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 а також просив зобов'язати відповідачів та КП КОР «Обухівське БТІ» привести спірне майно у відповідність вимогам ухвали ВССУ від 03 жовтня 2012 року та передати в натурі у власність ОСОБА_1 належну йому нежитлову площу та стягнути з відповідачів солідарно завдану моральну шкоду в сумі 25 000 та судові витрати по справі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_1 продав частину належного йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 липня 2004 року 35,7 кв.м. від загальної площі 74,4 кв. м. ОСОБА_2 частину нежитлової будівлі: магазину-павільйону (а.с.11, том 1).

За п.5 вказаного договору ціна зазначеної нежитлової будівлі за домовленістю сторін становить 102816 грн., які продавець одержав від покупця до підписання цього договору. 28 липня 1997 року померла ОСОБА_6

Відповідно до ч 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи що Обухівським районним судом Київської області 28 грудня 2011 року винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Обухівської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, відповідно до якого визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради № 471 від 17.05.2011 року, скасовано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1, площею 47,9 кв. м на ім'я ОСОБА_2 №6637753 та зобов'язано ОСОБА_2 повернути частину приміщення мансарди площею 12, 2 кв. м.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Обухівської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 відмовлено.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_2 продала належне їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.06.2011 року нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв. м. Пащенку Олегу Олександровичу та ОСОБА_3 (а.с. 10, том 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року скасовано рішення Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року та залишено в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Обухівської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 ( а.с.17-18, том 1).

26 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Обухівської міської ради із заявою про приведення у відповідність до рішення Обухівського районного суду рішення виконкому Обухівської міської ради №471 від 17 травня 2011 року та скасування Свідоцтва на право власності (а.с.19, том 1).

Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області своїм листом від 01 листопада 2012 року повідомив позивача про те, що оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року залишено в силі, то рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради від 17 травня 2011 року «Про узаконення зміненої площі магазину, що знаходиться у АДРЕСА_1 після проведеної реконструкції з добудовою сходів та оформлення права власності ОСОБА_2.» та Свідоцтво на право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 площею 47,9 кв. м на ім'я ОСОБА_2 №6637753, що видане на його підставі скасовані, то зазначене питання не потребує прийняття виконавчим комітетом додаткових рішень для вирішення даного питання. Зазначеним листом рекомендовано позивачу звернутись для приведення у відповідність до прийнятих судових рішень майнових прав ОСОБА_2 до КП КОР «Обухівське БТІ» із заявою про внесення змін до реєстру прав на нерухоме майно (а.с 20, том 1).

22 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до КП КОР «Обухівське БТІ» із заявою, в якій просив привести всі реєстраційні документи БТІ у відповідність до рішення Обухівського районного суд Київської області від 28 грудня 2011 року, яке залишено в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року (а.с.21-22, том 1).

КП КОР «Обухівське БТІ», розглянувши заяву позивача від 22 листопада 2012 року в своєму листі від 26 грудня 2012 року №1592 повідомило, що в період чинності рішення Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року до моменту його скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 03 жовтня 2012 року громадянкою ОСОБА_2 було відчужено спірне майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і оскільки нові власники набули майно в установленому законом порядку, виконати рішення суду немає технічної можливості (а.с.23, том 1).

Відповідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст.203 ЦК України передбачено вимоги до правочинів, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст.203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дані вимоги є дотриманими під час укладення правочину сторонами договору, оскільки як вбачається з самого договору, сторони бажали укласти договір за власною ініціативою, що підтверджується їх підписом в даному договорі.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки вчинений у письмовій формі, підписаний всіма сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1318, тобто форма укладання договору відповідає вимогам закону.

При укладанні договору ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків - перехід права власності на нерухоме майно від ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Отже, договір був укладений відповідно до вимог ЦК України, що вказує на його правомірність та безпідставність вимог позивача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.ст.215- 235 ЦК України особа яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною так і відповідно до ст.ст.330, 338 ЦК України з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 Київської області, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 ввела в оману нотаріуса стосовно її майнових прав на спірне нерухоме майно, але як вірно було вказано судом першої інстанції, на час посвідчення договору купівлі-продажу нерухоме майно на праві власності належало ОСОБА_2 і вона мала право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також суд першої інстанції вірно вказав, що позивачем не доведено того факту, що ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу оспорюваного нерухомого майна ввела в оману нотаріуса та того, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу відповідачі діяли недобросовісно.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.22 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Крім того, позивачем та його представником не надано суду доказів того, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна на момент його укладення вчинений з порушенням закону, оскільки на той час ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2013 року не існувало, а було чинним рішення Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2013 року, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Обухівської міської ради, Комунального підприємства Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, а тому позовні вимоги про визнання зазначеного договору недійсним задоволенню не підлягали.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, і так як судом не встановлено підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, то відсутні підстави і для зобов'язання відповідачів та КП КОР «Обухівське БТІ» привести спірне майно у відповідність до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року та передачу в натурі у власність ОСОБА_1 належної йому нежитлової площі та стягнення моральної шкоди з відповідачів, оскільки ці вимоги є похідними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Сліпченко О.І.

Іванова І.В.