Ухвала суду № 40986109, 03.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/346/14

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеса від 05 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи : Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права власності,-

встановила:

В липні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з названим позовом, в якому просила суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у здійсненні права спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 у м. Одесі шляхом припинення дії, які порушують право ОСОБА_3 на введення в експлуатацію надбудови другого поверху, що відображена в технічному паспорті літ. «А№», до житлового будинку, що відображений у технічному паспорті під літ. «А», та господарської будівлі - гаражу, що відображений у технічному паспорті під літ. «К» за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, а також визнати право ОСОБА_3 на звернення до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкту нерухомого майна - вищевказаної надбудови другого поверху до житлового будинку та господарської будівлі (гаражу) без підпису ОСОБА_4 та стягнути з останньої судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеса від 05 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи : Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права власності - задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 (зареєстрована: Одеська область, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) не чинити перешкод ОСОБА_3 у введені в експлуатацію надбудови другого поверху, що відображений у технічному паспорті під літ. «А№», до житлового будинку, що відображений у технічному паспорті під літ. «А», та господарської будівлі - гаражу, що відображений у технічному паспорті під літ. «К» за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право на звернення до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області із заявою про прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна - надбудови другого поверху, що відображена в технічному паспорті під літ. «А№», до житлового будинку, що відображений у технічному паспорті під літ. «А», та господарської будівлі - гаражу, що відображений у технічному паспорті під літ. «К» за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 (зареєстрована: Одеська область, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 114,70 грн., витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_3, є власником 73/100 житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1

Право власності на 27/100 часток домоволодіння ОСОБА_3 набула на підставі договору дарування будинку від 11 жовтня 1996 року, укладеного між нею та ОСОБА_5. Право власності на 46/100 домоволодіння ОСОБА_3 набула на підставі договору дарування будинку від 11 жовтня 1996 року, укладеного між нею та ОСОБА_6 (а.с. 9, 10).

Зі змісту п. 1 вказаних договорів вбачається, що домоволодіння в цілому складалося з однієї кам'яної житлової будівлі, загальною жилою площею 66,9 кв.м., надвірних споруд: «Б» - літньої кухні, «Д» - гаражу, «И», «Е» - вбиралень, «З» - сараю, № 1-4 - огорожі, І,II - мостіння, розташованих на земельної ділянці площею 600 кв.м.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є власником 27/100 житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Право власності на 27/100 домоволодіння відповідачка набула на підставі договору дарування від 03 лютого 2006 року, укладеного між нею та ОСОБА_7 (а.с. 11).

Вказані частки були виділені згідно рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів у м. Одесі від 14.06.1995 року № 455, а саме:

ОСОБА_6 виділено 46/100 житлового будинку: в літ. А житлова 2-1, кухня 2-2, туалет 2-3, коридор 2-4, погріб, коридор 2-7, житлова 2-5, житлова 2-6, балкон, та видано свідоцтво про право власності на вказану частину будинку взамін рішення Київського районного суду від 29.05.1992 року;

ОСОБА_7 виділено 27/100 житлового будинку: в літ. А житлова 1-4, коридор 1-5, гараж «Д», вбиральня «И», та видано свідоцтво про право власності на вказану частину будинку взамін рішення Київського районного суду від 29.05.1992 року;

ОСОБА_8 (попереднику ОСОБА_10.) виділено 27/100 житлового будинку: в літ. «А» - житлова 1-2, кухня 1-1, погріб І-1, погріб І-2, літня кухня «Б», сарай «З», вбиральня «Е», та видано свідоцтво про право власності на вказану частину будинку взамін договору купівлі-продажу від 27.09.1963 року (а.с. 38).

У 1997 році позивачка ОСОБА_3 за згодою попереднього співвласника ОСОБА_7 здійснила реконструкцію своєї частки домоволодіння, а саме перебудову другого поверху будинку та побудову гаражу, що відображено в технічному паспорту від 23.08.2004 року та в технічних паспортах від 22.11.2007 року, від 15.01.2008 року, та пізніше добудувала мансарду, що відображено в технічному паспорті від 22.11.2012 року. Також, за згодою попереднього співвласника ОСОБА_7 позивачкою було побудовано гараж літ. «К», який відображений на технічних паспортах від 23.08.2004 року, від 22.11.2007 року, від 15.01.2008 року та від 22 11.2012 року.

В свою чергу, відповідачка ОСОБА_2 також здійснила реконструкцію своєї частки домоволодіння, а саме добудувала погріб, прибудувала перший поверх, добудувала другий поверх та мансарду, що відображено в технічному паспорті від 15.01.2008 року та в технічному паспорті від 22.11.2012 року.

Отже, у фактичному володінні та користуванні позивачки ОСОБА_3 перебувають такі приміщення домоволодіння: погріб І, II, 2-1 коридор, 2-2 гардероб, 2-3 сходова клітина, 2-4 кухня, 2-5 житлова, 2-6 коридор, 2-7 санвузол, 2-8 сходова клітина, 2-9 житлова, 2-10 житлова, 1-11 житлова, 2-12 гардероб, 2-13 туалет, 2-14 мансарда, 2-15 кладова, літ. «К» гараж.

У фактичному володінні та користуванні відповідачки ОСОБА_2 перебувають такі приміщення домоволодіння: погріб III, IV, 1-4 кухня, 1-5 санвузол, 1-6 коридор, 1-7 житлова, 1-8 житлова, 1-9 гардероб, літ. «Д» гараж, літ. «И» - вбиральня.

Вказане домоволодіння розташовано на земельної ділянці площею 847,18 кв.м., з яких 600 кв.м. були виділені 05.05.1950 року рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 536 ОСОБА_9.(попередньому власнику) під індивідуальне будівництво, а надмірна ділянка площею 235 кв.м. була збережена в тимчасове користування за власниками будівлі за АДРЕСА_1 в м. Одесі за рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 125 від 25.02.1987 року (а.с. 30).

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції відповідачка заперечує проти прийняття в експлуатацію гаражу під літ. «К», що перебуває у користуванні ОСОБА_3, та знаходиться на земельній ділянці, яка, на думку ОСОБА_2, була відведена усім співвласникам будинку для загального користування.

Судом першої інстанції вірно застосовано норми ч. 4 ст. 357 ЦК України, у якій зазначається, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Таким чином, законодавством України передбачене право позивачки, як співвласника житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 у м. Одесі, на добудову та прибудову без згоди інших співвласників.

ОСОБА_3 цим правом скористалася та зробила за власний рахунок надбудову другого поверху (літ. А 1) до житлового будинку (літ. А). Крім того, за цієї ж адресою позивачка, як співкористувач земельної ділянки, побудувала господарську будівлю (гараж літ. К). Усі будівельні роботи (надбудова другого поверху та побудова гаражу) були виконані ОСОБА_3 ще до набуття у власність ОСОБА_2 27/100 домоволодіння.

З боку співкористувача земельної ділянки ОСОБА_7 жодних претензій та вимог з цього приводу не заявлялося.

Крім цього, всі сусіди, в тому числі співвласник домоволодіння ОСОБА_7 (правонаступником якого є відповідачка ОСОБА_2.), були згодні та не заперечували протии погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 91-92).

При цьому, відповідачка набула права власності на свою частку домоволодіння лише у лютому 2006 року, коли господарська будівля (гараж літ. К) вже існувала багато років, та була відображена у технічній документації.

Щодо встановлення між співвласниками домоволодіння порядку землекористування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Одесі, то судом вірно встановлено, що згідно рішення Київського районного народного суду м. Одеси від 11 жовтня 1988 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 (колишнього власника частки домоволодіння, яке на поточну дату належить відповідачу по цій справі ОСОБА_2.), останньому було виділено у користування земельну ділянку 150 кв.м., що відображено в технічному висновку та на плані, що є складовою частиною цього висновку. Саме на підставі цього плану в подальшому було відображено розмежування земельної ділянки між співвласниками домоволодіння в усіх технічних паспортах (а.с. 31-36).

Вказане рішення суду від 11 жовтня 1988 року станом на день розгляду справи є чиним.

Отже, в користуванні ОСОБА_2 (як правонаступника ОСОБА_7.) має перебувати земельна ділянка площею 150 кв.м, а фактично ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 169,53 кв.м (а.с. 56), тобто на 19,53 кв.м. більше, ніж було виділено на підставі рішення Київського районного народного суду м. Одеси від 11 жовтня 1988 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що різниця між 19,53 кв.м. та 12,18 кв.м. в розмірі 7,35 кв.м. є частиною земельної ділянки, якою повинна користуватися позивачка ОСОБА_3, однак фактично вона знаходиться в користуванні відповідачки ОСОБА_2, тобто надбудова другого поверху (літ. А 1) до житлового будинку (літ. А) та побудова господарської споруди гаражу літ. К жодним чином не впливають та не порушують права землекористування як і інші охоронювані законом інтереси відповідачки ОСОБА_2

Таким чином, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтоване ухилення ОСОБА_2 від надання згоди шляхом підписання відповідної заяви до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, що порушує право позивачки на реєстрацію Декларації, введення в експлуатацію та набуття права власності на створене майно, завдає істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та є зловживанням своїми правами.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, тому висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів:

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеса від 05 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи : Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права власності - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.О. Погорєлова

Є.С.Сєвєрова