Ухвала суду № 40986082, 09.10.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8674/14

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Троїцької Л.Л., Кварталової А.М.,

при секретарі: Швець В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 19 серпня 2014 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом звільнення нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування майна, нежитлової будівлі павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, що складається з нежитлової будівлі павільйону-бару за літ.А, загальною площею 98,8 кв.м. та літнього майданчика під літ.Б., загальною площею 97,8 кв.м. у добросовісного набувача, ОСОБА_2 та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні зазначеним вище майном, шляхом звільнення нерухомого майна.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 19 серпня 2014 року накладено арешт на нежитлову будівлю павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2. Заборонено будь-кому здійснювати відносно нежитлової будівлі павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, дії, пов"язані з видачею узгоджень, дозволів, висновків, тощо. Заборонено будь-кому здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці, на якій розташована нежитлова будівля павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2. Заборонено будь-кому здійснювати стосовно земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, дії пов"язані з видачею узгоджень, дозволів, висновків, тощо.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 19 серпня 2014 року про забезпечення позову та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні ухвали норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно буде вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Задовольняючи клопотання позивача ОСОБА_4 про накладення арешту на нежитлову будівлю павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв. м. за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що між сторонами виник спір щодо витребування даного майна, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом його звільнення, а відчуження майна, яке належить відповідачці, призведе до утруднення реального виконання рішення суду у випадку задоволення заявленого позову.

Такий висновок суду є правильним, таким, що ґрунтується на вимогах ст. ст. 151-153 ЦПК України, але судом помилково сформульовано суть процесуальної дії.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається предметом позовної заяви ОСОБА_4 є витребування даного майна, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом його звільнення, при цьому безпосереднім предметом спору є нежитлова будівля павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв. м. за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2. Відчуження майна, яке належить відповідачу і відносно якого заявив майнові вимоги позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі позитивного для позивача вирішення справи.

Таким чином, вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачці із забороною вчиняти певні дії щодо даного майна та земельної ділянки, на якій розташована будівля павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком - є видом забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами.

Посилання апелянта на необгрунтоване та не мотивоване клопотання позивача про забезпечення позову не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не узгоджуються з обставинами справи і не ґрунтуються на законі.

Отже, суд підставно вжив заходів для забезпечення позову, дотримавшись при цьому вимог закону, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В той же час судова колегія звертає увагу на наступне.

Згідно п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, що по суті є обмеженням права користування спірним майном.

А відтак накладення арешту на майно та обмеження права користування ним є самостійними видами забезпечення позову і з урахуванням вимоги ч .2 ст. 152 ЦПК України можуть бути застосовані судом одночасно.

Однак зі змісту ст. 57 Закону України про виконавче провадження, якою регулюються питання застосування арешту, вбачається, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином Закон розмежовує накладення арешту на майно і оголошення заборони його відчуження, внаслідок чого арешт може стосуватися, як заборони розпоряджатися майном, так і заборони користуватися ним.

А відтак при застосуванні такого виду (способу) забезпечення позову, як накладення арешту на майно (нерухоме майно) потрібно конкретизувати його дію: чи-то опис вилучення і передача на зберігання інший особі, чи-то заборона відчуження.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обгрунтованою може бути лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача і інших осіб права користування ним.

Таким чином, судова колегія вважає, що застосування щодо нерухомого майна такого виду забезпечення позову, як арешт у класичному розумінні, що передбачає обмеження права користування, є неконкретним, неточним, а в даному випадку й помилковим.

За таких обставин ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 19.08.2014 року про забезпечення позову в резолютивній частині щодо накладення арешту підлягає зміні, оскільки суд правильно вирішивши питання щодо забезпечення позову, помилково сформулював в резолютивній частині ухвали суть процесуальної дії, зазначивши про застосування арешту об`єкту нерухомості без конкретизації його дії, зокрема щодо заборони відчуження з переходом права власності на іншу особу або інших осіб. В іншій частині ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2014 року в частині застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту - змінити, виклавши її резолютивну частину наступним чином:

Накласти арешт на нежитлову будівлю павільйон-бару ІНФОРМАЦІЯ_1" з літнім майданчиком загальною площею 196,6 кв. м. за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2 у вигляді заборони будь-яким фізичним і юридичним особам та іншим особам вчиняти будь-які дії з розпорядження арештованим майном з переходом права власності на іншу особу або інших осіб, а саме відчужувати, передавати безоплатно у власність, дарувати, забезпечувати зобов`язання, передавати в оренду, передавати у вигляді внеску до статутного капіталу та вчиняти будь-які інші правочини щодо зміни власника даного нежитлового приміщення.

В інший частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.Л. Троїцька

А.М. Кварталова