Ухвала суду № 40985888, 21.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4686/14-к 21.10.2014 21.10.2014 21.10.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Войтовського С.А.

суддів - Куценко О.В., Олещук Т.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2014 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, обвинуваченого за ст. 185 ч.3 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м.Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, обвинуваченого за ст. 185 ч.3 КК України.

за участю:

секретаря - Данової О.М.

розпорядника - Алексишинця М.П.

прокурора - Брєк Г.С.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог апеляційних скарг і судового рішення.

Провадження № 11кп/784/629/14 Головуючий суду 1 інстанції: Беспрозванний О.В.

Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: Войтовський С.А.

За змістом апеляційних скарг обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають невірною кваліфікацію дій за ст. 185 ч.3 КК України. Просять перекваліфікувати їх дії на іншу частину вказаної статті закону та призначити відповідне покарання.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України, з урахуванням покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 08.07.2014 року за ст.ст.185 ч.ч.2,3 КК України, остаточно призначено ОСОБА_1 до відбування 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнаний винуватим у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України з призначенням покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України, з урахуванням покарання призначеного за вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 27.06.2014 року за ст.185 ч.3 КК України, остаточно призначено ОСОБА_2 до відбування 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що між ним та ОСОБА_1 не було попередньої змови на викрадення чужого майна. Як на доказ, посилається на показання ОСОБА_1 про те, що він відмовився здійснювати крадіжку. Вказує і на те, що має на утриманні хвору дружину та двоє неповнолітніх дітей, працює. На думку апелянта, вказане дає підстави призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 фактично посилається на ті ж обставини, що й в апеляційній скарзі. Вказує і на те, що він зізнався працівникам міліції про скоєння злочину, однак його явка з повинною не врахована, як обставина, що пом'якшує покарання. Також зазначає, що потерпіла написала заяву про крадіжку лише в травні 2014 року, тоді як саме його зізнання слугувало підставою для початку розслідування.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 посилається на ті ж обставини, що й обвинувачений ОСОБА_2 Заперечує наявність попередньої змови, поєднаної з проникненням в приміщення за епізодом викрадення майна у потерпілої ОСОБА_6 Вказує і на те, що не вчиняв крадіжку у потерпілої ОСОБА_7 Зазначає, що відбитки пальців його рук працівники міліції отримали не на місці злочину, а тоді, коли в райвідділі міліції надали йому для огляду фото невідомої особи, яку він тримав в руках.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом встановлено, що 11.03.2014 року, в період часу з 19 год. до 20 год. 30 хв., ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, прийшли до домоволодіння АДРЕСА_5, з метою таємного заволодіння чужим майном. Діючи згідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_2 залишився біля подвір'я домоволодіння спостерігаючи за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_1 через паркан проник на територію вказаного домоволодіння, де шляхом зламу вхідних дверей проник до літньої кухні, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_6 (електричні прибори, металевий посуд, мобільний телефон, грошові кошти) на загальну суму 5394 грн., чим спричинили останній матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

Крім того, 25.04.2014 року, в період часу з 8 год. до 17 год., ОСОБА_1, реалізуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_6, де шляхом зняття скла з віконної стулки, проник до будинку та таємно викрав майно, що належить ОСОБА_7 (праску, одяг, мобільний телефон) на загальну суму 13889 грн., чим заподіяв останній матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

4.Мотиви, з яких виходив апеляційний суд при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляції, викладені ОСОБА_2; думку прокурора про залишення вироку без змін; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляції обвинувачених не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачуються, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

Твердження апелянтів про відсутність в їх діях кваліфікуючої ознаки скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб, є неспроможними.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував, що 11.03.2014 року, приблизно о 19 год., він запропонував ОСОБА_2 скоїти крадіжку, на що останній відмовився і пішов на територію школи, де став його чекати. В цей час він проник до будинку АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно. Потім він перекинув мішок з викраденим майном через паркан і ОСОБА_2 допоміг йому нести цей мішок. Викрадене майно вони здали на металолом і частнину виручених грошей він віддав ОСОБА_8

З показань обвинуваченого ОСОБА_2 в суді вбачається, що 11.03.2014 року, приблизно о 19 год., ОСОБА_1 запропонував йому здійснити крадіжку, однак він відмовився і пішов на територію школи, де став чекати. Про те, що ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння він не знав. Через 15-20 хв. ОСОБА_1 перекинув через паркан мішок, який він поміг йому донести. По дорозі ОСОБА_1 проник до будинку АДРЕСА_5, звідки викрав гроші в сумі 400 грн. та мобільний телефон. У мішку були металеві речі, які саме йому невідомо. Метал вони здали до пункту прийому металобрухту і ОСОБА_1 дав йому частину виручених грошей.

Разом з тим, з показань обох обвинувачених слідує, що ОСОБА_2 в той момент, коли ОСОБА_1 проникав на територію домоволодіння, знаходився поруч та чекав його, спостерігаючи на оточуючою обстановкою. Після того, як ОСОБА_1 перекинув мішок через паркан, ОСОБА_2 одразу підійшов до нього та допоміг нести мішок з викраденим майном, яке вони спільно реалізували, а виручені гроші розділили між собою.

Тобто, незважаючи на показання обвинувачених про відсутність попередньої змови на викрадення чужого майна, направленість їх умислу, спільні дії по викраденню і реалізації майна, свідчать саме про наявність між ними попередньої змови на вчинення злочину.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв крадіжку майна потерпілої ОСОБА_7, апеляційний суд дійшов наступного.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_7 в судовому засідання вбачається, що 25.04.2014 року вона прийшла додому з роботи та виявила відчинене вікно її будинку. Також вона виявила, що з будинку зникли речі - шуба, пальто, праска, мобільний телефон, всього на загальну суму 13889 грн.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватим за вказаним епізодом злочину, суд першої інстанції вірно послався на показання потерпілої про вчинення у неї крадіжки майна, які узгоджуються з висновками дактилоскопічних експертиз.

Так, згідно висновку експерта № 118 від 22.05.2014 року, на фототаблиці до огляду місця події від 25.04.2014 року за фактом крадіжки у ОСОБА_7 містяться 5 слідів папілярних узорів пальців рук, які придатні до для ідентифікації за ними особи.

Згідно висновку експерта № 148 від 21.06.2014 року, з п'яти папілярних узорів пальців рук, вилучених 25.04.2014 року за адресою АДРЕСА_6, слід папілярного узору пальця руки з розмірами 12х13 мм, відкопійований на відрізок прозорої клейкої стрічки з розмірами сторін 39х24 мм, залишений вказівним пальцем правої руки ОСОБА_1, дактилоскопічна карта якого надана на експертизу в якості порівняльного матеріалу.

Вказані докази підтверджують той факт, що крадіжку майна потерпілої ОСОБА_7 з її будинку вчинив саме ОСОБА_1

Доводи ОСОБА_1 про те, що сліди папілярних узорів пальців рук працівники міліції отримали під час його затримання, надавши йому в руки фотокартку, є неспроможними, оскільки це матеріалами провадження не підтверджуються і вказані твердження грунтуються на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 5 слідів папілярних узорів були вилучені під час огляду, проведеного за місцем проживання потерпілої ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_6, що підтверджено записом у відповідному протоколі від 25.04.2014 року.

Таким чином, перевіривши докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення і правильно кваліфікував їх дії за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло (для ОСОБА_1) та інше приміщення (для обох обвинувачених).

Що стосується покарання, то воно призначено обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та даних щодо осіб обвинувачених, які є раніше судимими, не працюють, мають негативні характеристики.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнав щире каяття, ОСОБА_2 - щире каяття, стан здоров'я, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, тобто ті обставини, на які посилаються апелянти.

З урахуванням наведених обставин суд дійшов вірного висновку про необхідність призначення обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Суд також обгрунтовано застосував правила призначення покарання для обох обвинуваенних, передбачені ч.4 ст.70 КК України, так як ОСОБА_1 був засуджений 08.07.2014 року вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва за ст.ст. 185 ч.2,3, 70 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, а ОСОБА_2 був засуджений 27.06.2014 року вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі.

На думку апеляційного суду, саме таке покарання, яке призначено судом першої інстанції, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження скоєння ними нових злочинів.

Те, що ОСОБА_2 має дружину хвору на туберкульоз, як зазначає обвинувачений, матеріалами провадження не підтверджується.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про необхідність визнання обставиною, що пом'якшує покарання - його з'явлення до правоохоронних органів із зізнанням, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відомості до ЄРДР про скоєння крадіжки були внесені 29.05.2014 року на підставі заяви потерпілої ОСОБА_6

З огляду на викладене, підстав для зміни вироку та перекваліфікації дій обвинувачених і пом'якшення їм покарання, про що просять апелянти, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2014 року відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

Судді

Войтовський С.А. Куценко О.В. Олещук Т.Л.