Постанова № 40985450, 21.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 жовтня 2014 р. Справа № 820/16506/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (надалі за текстом - ФЗДСС України на випадок безробіття в особі ХМЦЗ, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1, відповідач), в якому просить суд: стягнути в примусовому порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру, незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1045 грн. 41 коп..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до ХМЦЗ за сприянням у працевлаштуванні звернулась та була зареєстрована як шукаючий роботу ОСОБА_1, їй було наданий статус безробітного з одночасним призначенням виплати допомоги по безробіттю на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На підставі акту розслідування страхового випадку від 11.08.2014 року № 187, яким встановлено, що відповідач в день отримання статусу безробітного та під час перебування на обліку у центрі зайнятості не повідомила, що є фізичною особою - підприємцем, тобто є зайнятою особою, а тому нею безпідставно було отримано кошти з допомоги по безробіттю.

Представник позивача до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 21.10.2014 року надав клопотання про слухання справи в порядку письмового провадження.

Відповідач до судового засідання не з'явилась, про день, час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд вважає, що заява повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 13.06.2014 року ОСОБА_1 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де була зареєстрована як така що шукає роботу з відкриттям персональної картки № НОМЕР_2.

За поданою письмовою заявою від 13.06.2014 їй був наданий статус безробітного згідно з наказом директора Харківського міського центру зайнятості від 13.06.2014 № НТ 140613 та, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" призначена виплата допомоги по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу терміном 360 к.д., з 13.06.2014 року по 14.12.2014 року.

Згідно з п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, Харківським міським центром зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 187 від 11.08.2014 року, яким встановлено, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості з призначенням допомоги по безробіттю. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоальянсінвест" 16.05.2006 року за № 12661020000018352, в якому зазначено керівник - ОСОБА_1.

Тобто, встановлено, що на день реєстрації та в період перебування на обліку в статусі безробітного, ОСОБА_1 надала недостовірні данні про те, що не зареєстрований як фізична особа - підприємець.

У зв'язку з цим, Харківським міським центром зайнятості прийнятий наказ від 12.08.2014 року № 1234 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1» за період з 13.06.2014 року по 16.07.2014 року у сумі 1045,41 грн..

Харківським МЦЗ був направлений лист-претензія від 13.08.2014 року за № ХМЦЗ-02-22511-22/14 з вимогою в добровільному порядку сплатити суму боргу в розмірі 1045,41 грн..

Судом встановлено, що до теперішнього часу вищезазначені кошти відповідачем службі зайнятості не відшкодовані.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000, № 1533-III, зі змінами та доповненнями, (далі по тексту - Закон № 1533) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають, зокрема, застраховані особи.

Стаття 7 Закону № 1533 визначає, що видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення"; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення"; надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067) діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права. До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть належати підприємства, установи та організації. Фінансування діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та виконання ним функцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 1533 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", взаємодіють з органами доходів і зборів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.

Згідно п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників;

Згідно п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62 для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктами 6 та 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону № 5067 зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

У пункті 2 цієї ж статті Закону визначено, що безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

У ч. 3 ст. 3 Закону № 5067 встановлено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Згідно ч. ч. 2 та 3 ст. 36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно стягнення з ОСОБА_1 витрат з допомоги по безробіттю внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 10, 41, 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: 61000, АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: 83027, АДРЕСА_2) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код 36224721) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1045 (одна тисяча сорок п'ять) гривень 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.