Постанова № 40984604, 09.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7714/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2014,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 68726552202 від 23.05.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2013. За результатами перевірки складено акт № 385/26-55-22-02/36086124 від 06.05.2014.

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: пп. 135.5.15, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, ніж страхова на загальну суму 680 864 грн, у т. ч.: 1 кв. 2012 року на суму 7 957 грн, за 3 кв. 2012 року 16 378 грн, за 4 кв. 2012 року 214 430 грн, за 2013 року на суму 442 099 грн; пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 172 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в період, що перевірявся, на загальну суму 1955,00 грн; ст.. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2 «б», п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010,в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 510,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки позивачем подано заперечення, за результатом розгляду заперечень на Акт перевірки Листом №23805/10/26-53-22-02-10 від 20.05.2014 податковий орган повідомив товариство, що в зв'язку з виправленням допущеної описки на сторінці 42 акту перевірки, висновки по акту перевірки № 385/26-55-22-02/36086124 від 06.05.2014 викласти в наступній редакції: пп. 135.5.15, п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, ніж страхова на загальну суму 679 705 грн, у т. ч.: 1 кв. 2012 року на суму 7 957 грн, за 3 кв. 2012 року 16 378 грн, за 4 кв. 2012 року 214 430 грн, за 2013 року на суму 440 940 грн.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №68726552202 від 23.05.2014, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 849 631,00 грн, в тому числі за основним платежем 679705 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 169926 грн.

Згідно акту перевірки (з урахуванням виправлень) товариством не включено до складу «інших доходів», які приймають участь у розрахунку оподаткованого прибутку за загальною ставкою, грошові кошти, отримані від контрагентів, « страховими посередниками» для яких являлися посередники, винагорода яким становила: фізичним особам у розмірі 32-40% від страхового платежу, банкам-посередникам (агентам) - 73% та 90% за 2012-2013 роки суму 3 463 816 грн., у тому числі: за 1 кв. 2012 року на суму 37 892 грн, за 3 кв. 2012 року 77 992 грн, за 4 кв. 2012 року 1 021 093 грн, за 2013 рік на суму 2 326 839 грн.

Вказана винагорода сплачена на підставі:

договору доручення № СК/1220-50-10 від 01.06.2012 з ПАТ «Укрсиббанк» у сумі 760 242, 56 грн за сприяння в укладенні договорів страхування за видом страхування - добровільне страхування від нещасних випадків;

договору доручення № б/н від 02.01.2013 з ПАТ «Укрсиббанк» у сумі 658 825, 15 грн, за видом страхування - добровільне страхування від нещасних випадків;

договору № 34/1 від 31.05.2011 про співробітництво з ПАТ «Укрсиббанк» у сумі 155 422 грн за сприяння в укладанні договорів страхування за видами страхування від нещасного випадку, страхування майна;

договору доручення № 10/АС від 23.11.2012 з СПД «ОСОБА_2» у сумі 463 331 грн за сприяння в укладенні договорів страхування за видами страхування добровільне медичне страхування, страхування майна, страхування від нещасного випадку.

Згідно акту перевірки правочини між ТДВ «Експрес Страхування» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

Укладені з ТДВ правочини відповідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України є недійсними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

На думку, податкового органу угоди укладені з Банками та СПД мають протиправний характер. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно сплачена (нарахована) контрагентам винагорода по суті, спрямована на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільтва, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є недійсними.

ТДВ «Експрес страхування» фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, та можливо вважати, що договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України «Про страхування».

Згідно ст. 1 зазначеного закону, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 ст.16 зазначеного закону, визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 29 Закону України «Про страхування», договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Також, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені відносини ґрунтувалися на договорах, під час огляду яких, колегією суддів встановлено їх складання у відповідності до вимог діючого законодавства, а факт перерахування платежів підтверджується виписками з банку по рахунку позивача.

Встановлено, що на момент складання та виконання договорів, контрагенти позивача були зареєстровані у ЄДРПОУ як суб`єкти господарювання.

Таким чином, подані позивачем суду відповідним чином оформлені первинні документи, підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача за договорами з контрагентами.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що чинне законодавство не містить обмежень щодо розміру винагороди, яку страховик може виплачувати агетам, іншим посередникам, особам, які надають послуги зі сприяння в укладенні договорів страхування, за добровільними видами страхування.

Податковим органом у акті перевірки зазначено, що згідно правил страхування ТДВ «Експрес страхування», зокрема: «Правил добровільного медичного страхування» від 24.09.2009, затвердженого Держкомфінпослуг України за № 0390653 від 12.11.2009, «Правил добровільного страхування наземного трансорту (крім залізничного)» від 13.10.2008, затвердженого Держкомфінпослуг України за № 0681652 від 23.10.2008, «Правил добровільного страхування від нещасних випадків» від 13.10.2008, затвердженого Держкомфінпослуг України за № 0281642 від 23.10.2008, із змінами та доповненнями норматив витрат та ведення справ, визначений при розрахунках страхових тарифів становить 30% від страхового тарифу.

Тому, фактичні витрати на ведення справ ТДВ «Експрес страхування» значно перевищують норматив, який наведено у затверджених Держкомфінпослуг України для ТДВ «Експрес страхування» правилах страхування, отримані кошти у вигляді страхових премій товариство направляє на виплату винагород банкам-посередникам (агентам) у розмірі 73%-90% та СПД у розмірі 32-40%, які в свою чергу є кінцевими отримувачами та не мають відношення до реалізації страхового захисту по вищезазначеним договорам страхування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Статтею 17 Закону № 85/96-ВР від 07.03.1996 "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити:

предмет договору страхування;

порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

страхові ризики;

виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

строк та місце дії договору страхування;

порядок укладення договору страхування;

права та обов'язки сторін;

дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

порядок і умови здійснення страхових виплат;

строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

умови припинення договору страхування;

порядок вирішення спорів;

страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

особливі умови.

Отже, Правила страхування регулюють укладення договорів страхування, тобто відносини між страховиком та страхувальником. Правилами страхування не регулюються відносини, що виникають між товариством та його агентами чи іншими особами, що надають послуги товариству. Тому, не можуть бути визнані недійсними договори між товариством та агентами, іншими посередниками з мотивів їх невідповідності Правилам страхування Товариства.

На підставі ст. 7 ГК України, ст.ст. 207, 216 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про страхування», п. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 ПК України, податковий орган дійшов висновку, що грошові кошти, які надійшли на банківський рахунок ТДВ «Експрес страхування» у сумі 3 463 816 грн (інші доходи), як страхові платежі за договорами страхування, за якими фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб - страхувальників, то можливо вважати що договори страхування містять недостовірні відомості, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 235 ЦК України податковий орган прийшов до висновку, що зміст, мета та динаміка правовідносин між ТДВ та його контрагентами виходять за межі правової форми договорів страхування.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, вищевказані операції не є страховими операціями. Отримання ТДВ «Експрес страхування» грошових коштів, отриманих від контрагентів, «страховими посередниками» для яких являлись посередники, винагорода яких становила понад 32% від «страхового платежу» за 2012-2013 роки суму 3 463 816 грн, у тому числі: за 1 кв. 2012 року на суму 37 892 грн, за 3 кв. 2012 року 77 992 грн, за 4 кв. 2012 року 1 021 093 грн, за 2013 рік на суму 2 326 839 грн є отриманням доходів з інших джерел.

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно Правил страхування товариства у разі дострокового припинення дії Договору страхування за вимогою страхувальника, страховик повертає йому страхову премію за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30%, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Жодним з договорів страхування, за яким сплачено комісійну винагороду згідно актів виконаних робіт не передбачено відрахування нормативних витрат на ведення справи у розмірі, що перевищує 30% страхового платежу.

У разі розірвання договорів страхування, розрахунок суми страхового платежу, що підлягає поверненню, проводиться у відповідності до умов договорів та Правил страхування.

Колегією суддів встановлено, що укладені між товариством та страхувальниками договори відповідають вимогам ст. 16 («договір страхування») Закону України «Про страхування».

Також колегія суддів вважає, що договори страхування податковим органом не досліджувались, правова оцінка виконання їх істотних умов не надавалась, факт перерахування страхових платежів не встановлювався. Висновки акту перевірки фактично сформовані без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по операціям страхування позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого законодавства України, у зв'язку з чим сприймаються судом критично.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів щодо удаваності договорів страхування, укладених між позивачем та його контрагентами. Висновки податкового органу щодо удаваності договорів страхування спростовуються також тією обставиною, що товариство здійснювало врегулювання страхових випадків та виплати страхового відшкодування за зазначеними договорами на загальну суму 2878402, 04 грн, що підтверджується матеріалами справи.

На підствердження факту виплати страхового відшкодування позивачем надано суду страхові акти № 1-1283 за 2013-2014 роки, картки рахунки та банківські виписки по рахунках.

Відтак, враховуючи обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави стверджувати про удаваність договорів страхування.

Крім того, відсутні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення удаваних господарських операцій.

Вчинення позивачем порушень вимог ст. 30 Закону України «Про страхування» колегією суддів не виявлено, оскільки позивач у повному обсязі визнав зобов`язання по укладеним договорам страхування, нарахував необхідні страхові резерви та забезпечив їх покриття ліквідними активами.

Виходячи з правового аналізу п. 156.1.1 ст. 156 ПК України колегія суддів вважає, що позивачем правоміно віднесено страхові платежі, отримані за договором страхування до доходів страховика від страхової діяльності.

Так, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що отримання ТДВ «Експрес страхування» грошових коштів від контрагентів, «страховими посередниками» для яких являлись посередники, винагорода яких становила понад 32% від «страхового платежу» за 2012-2013 роки на суму 3 463 816 грн є отриманням доходів з інших джерел.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23.05.2014 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 68726552202 від 23.05.2014.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 14.10.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.