Постанова № 40984598, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11673/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к відповідача Белзецька Т.Л.

пр-к позивача Гораль О.П., Федорчук Ю.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Делойт енд Юкрейніан Сервісез Компані» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Делойт енд Юкрейніан Сервісез Компані» звернулося до суду з адміністративним позовом з вимогами до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000471750/0 від 17 квітня 2009 року, №0000471750/1 від 08 травня 2009 року, №0000471750/2 від 16 липня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В подальшому, за наслідками апеляційного перегляду постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року зазначену постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.07.2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року в частині задоволення позову скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарга колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Предметом спору є правомірність податкових повідомлень -рішень від №0000471750/0 від 17 квітня 2009 року, №0000471750/1 від 08 травня 2009 року, №0000471750/2 від 16 липня 2009 року, прийнятих відповідачем за результатами планової виїзної перевірки Українсько-Кіпрського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу «Делойт енд Юкрейніан Сервісез Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2018 р.

Розглядаючи справу на підставі наявних в матеріалах справи доказах, та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2009 року за результатами планової виїзної перевірки ПАТ«Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані» ДПІ у Подільському районі міста Києва складено Акт №56/23-604/25642478, в якому зафіксовано порушення позивачем пп.пп. 4.2.1, 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1, 8.2 ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок неутримання податку з доходів фізичних осіб з додаткових благ, наданих працівникам позивача та третім особам, та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 11048, 78 грн.

На підставі Акту відповідачем прийнято 17.04.2009 року податкове повідомлення-рішення №0000471750/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 33146,34 грн., в тому числі штрафні санкції 22 097,56 грн.

За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України прийняті рішення, якими скарги ПАТ«Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані» залишені без задоволення, а ДПІ у Подільському районі міста Києва винесено податкові повідомлення-рішення №0000471750/1 від 08.05.2009 року, №0000471750/2 від 16.07.2009 року, якими визначені податкові зобов'язання ПАТ«Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»з податку з доходів фізичних осіб.

Зазначені порушення податкового законодавства відповідач пов'язував з неоподаткуванням позивачем податком з доходів фізичних осіб наступних коштів:

- 25.11.2005 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_8 підприємством перераховано 643 грн. 40 коп. за відвідування торгово-розважального комплексу "Арена";

-16.04.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_5 підприємством перераховано 1 574 грн. 10 коп. за відвідування ресторану "Міміно";

- 17.04.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_4 підприємством перераховано 5 614 грн. 66 коп. за відвідування ресторану "Міміно";

- 23.08.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_7 підприємством перераховано 1 215 грн. 25 коп. за відвідування джаз-бару " 5-й елемент";

- 20.08.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_10 підприємством перераховано 4 148 грн. 10 коп. для розрахунку за авіаквиток та відвідування ресторану;

- 31.05.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_11 підприємством перераховано 6 867 грн. 90 коп. за відвідування ресторану "Сан Торі";

- 10.10.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_12 підприємством перераховано 553 грн. для розрахунку за коньяк;

-08.10.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_3 підприємством перераховано 1 438 грн. за відвідування ресторану;

- 31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_13 підприємством перераховано 2 205 грн. для розрахунку в супермаркеті (коньяк, вино, горілка, цукерки);

- 02.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_14 підприємством перераховано 2 475 грн. 85 коп. для розрахунку за товар;

- 02.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_11 підприємством перераховано 751 грн. 71 коп. за відвідування ресторану у відрядженні;

- 31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_15 підприємством перераховано 531 грн. 31 коп. за відвідування ресторану у відрядженні;

- 28.12.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_6 підприємством перераховано 447 грн. 58 коп. за відвідування ресторану у відрядженні;

- 17.01.2008 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_16 підприємством перераховано 3 485 грн. 70 коп. для розрахунку за товар;

- 21.01.2008 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_17 підприємством перераховано 2 201 грн. 26 коп. для розрахунку за вино та віскі;

-31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_8 підприємством перераховано 697 грн. за відвідування ресторану у відрядженні;

-платіжним дорученням № 4102 від 21.03.2007 р. позивач перерахував туристичній компанії "Біско" 19 447 грн. 08 коп. за авіаквитки та проживання в готелі іноземних громадян, які не є працівниками підприємства.

Тобто, як встановлено судом першої інстанції, позивач при виплаті на користь фізичних осіб (своїх працівників й осіб, із якими не перебував у трудових відносинах) грошових коштів для таких цілей як відвідування торгово-розважального комплексу, ресторану, оплата придбаних алкогольних напоїв та продовольчих товарів, проживання у готелі, відвідування ресторанів у відрядженні, не утримував та не перераховував до бюджету податок із цих грошових сум.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вважав доводи контролюючого органу необґрунтованими, оскільки якщо витрати суб'єкта господарювання на організацію проведення конференцій, симпозіумів, офіційних прийомів та бізнес-зустрічей, у тому числі на фуршетне обслуговування запрошених осіб - учасників зазначених заходів, на проведення рекламних акцій (представницькі витрати) здійснюються у порядку та у межах, визначених пп.5.4.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», то їх вартість не розглядається як дохід фізичних осіб-учасників зазначених заходів та, відповідно, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Крім того, вказував, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що придбані за рахунок ПАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»товари та послуги взагалі споживались в будь-якому розмірі співробітниками позивача та були спрямовані на цілі, не повязані з його підприємницькою діяльністю, а також доказів того, що вказані представницькі витрати перевищили граничний розмір, встановлений пп.5.4.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суд першої інстанції вважав висновки відповідача про те, що оскільки спірні витрати здійснювались на користь фізичних осіб, які перебували у трудових відносинах з позивачем, а також були спрямовані на цілі, не пов'язані з діяльністю ПАТ«Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані», а тому є додатковими благами в розумінні пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» помилковими.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково вважав, що всі виплачені позивачем фізичним особам кошти є такими, що покривають витрати цих осіб на виконання доручень позивача.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - ПДФО) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу зазначених вище норм, податковий агент несе обов'язок по нараховуванню, утриманню та сплаті податку від імені та за рахунок платників податку - фізичних осіб, які безпосередньо власною працею виконують трудові функції виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.11 ст. 5 цього Закону валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормами п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачені випадки, коли забороняється включення до складу валових витрат певні витрати підприємства, а саме організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті), придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Закон визначає ці витрати, як витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Так, відповідно до п.п 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються, зокрема, витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу від 05.11.2004 ПАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»№ 05/11 працівникам підприємства, які займають посади директора, заступника директора, старшого менеджера, менеджера, провідного аудитора, провідного консультанта, надано право здійснення представницьких витрат (відвідування закладів харчування, розважальних закладів і т.п.) за рахунок підприємства на основі підтверджуючих документів.

Позивачем надано докази на підтвердження факту використання отриманих коштів для виконанням платником податку трудової функції щодо наступних платежів та займали відповідні посади: відвідування торгово-розважального комплексу "Арена" працівником підприємства ОСОБА_8 (заступник генерального директора товариства на час проведення відповідної зустрічі) в сумі 643,40 грн. ( сума ПДФО - 83, 64 грн., ставка податку 13%); за відвідування ресторану "Міміно" працівником підприємства ОСОБА_5 в сумі 1574,10 грн. (сума ПДФО - 236,12 грн., ставка податку 15%), за відвідування ресторану у відрядженні ОСОБА_15(керівник підприємства) в сумі 531,31 грн. (сума ПДФО - 79,70 грн., ставка податку 15%) ; відвідування ресторану у відрядженні працівником підприємства ОСОБА_6 в сумі 447,58 грн. (сума ПДФО - 67,14 грн., ставка податку 15%), відвідування ресторану "Сан Торі" працівником підприємства ОСОБА_11 (перебував на посаді директора) у сумі 6867,90 грн. (сума ПДФО - 1030,19 грн., ставка податку 15%).

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань із сплати ПДФО в сумі 1496,79 грн. - є неправомірним.

З наданих копій чеків та відповідних звітів не вбачається, що решта перерахованих коштів використаних для оплати придбаних алкогольних напоїв та продовольчих товарів, відвідування ресторанів здійснювалася з виконання трудової чи представницької функції.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження зв'язку витрат на оплату квитків у міжнародному авіасполученні працівникам товариства та особам, з якими у позивача немає трудових відносин з виконанням трудової чи представницької функції в інтересах товариства.

Відповідно до статті восьмої Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 7.1 статті 7 та пунктом 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування, а з 01.01.2007р. становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Згідно пункту 7.3 статті 7 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті.

Таким чином, правомірним є донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 9 551 грн. 99 коп. щодо наступних коштів:

- перерахованих позивачем, відповідно до платіжного дорученням № 4102 від 21.03.2007 р., туристичній компанії "Біско" 19 447 грн. 08 коп. за авіаквитки та проживання в готелі іноземних громадян, які не є працівниками підприємства сума податку 5834,13 грн.;

перерахованих 17.04.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_4 підприємством 5 614 грн. 66 коп. за відвідування ресторану "Міміно" , сума податку - 842,20 грн.;

- перерахованих 23.08.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_7 підприємством 1 215 грн. 25 коп. за відвідування джаз-бару " 5-й елемент", сума податку- 182,29 грн.;

- перерахованих 20.08.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_10 підприємством 4 148 грн. 10 коп. для розрахунку за авіаквиток та відвідування ресторану, сума податку 622,22 грн.;

- перерахованих 10.10.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_12 підприємством 553 грн. для розрахунку за коньяк, сума податку - 82, 95 грн.;

- перерахованих 08.10.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_3 підприємством 1 438 грн. за відвідування ресторану, сума податку - 215,72 грн.;

- перерахованих 31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_13 підприємством 2 205 грн. для розрахунку в супермаркеті (коньяк, вино, горілка, цукерки), сума податку - 330,75 грн.;

- перерахованих 02.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_14 підприємством 2 475 грн. 85 коп. для розрахунку за товар, сума податку - 371,38 грн.;

- перерахованих 02.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_11 підприємством перераховано 751 грн. 71 коп. за відвідування ресторану у відрядженні, сума податку - 112,76 грн.;

- перерахованих 17.01.2008 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_16 підприємством 3 485 грн. 70 коп. для розрахунку за товар, сума податку - 522,86 грн.;

- перерахованих 21.01.2008 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_17 підприємством перераховано 2 201 грн. 26 коп. для розрахунку за вино та віскі, сума податку - 330,19 грн.;

- перерахованих 31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_8 підприємством перераховано 697 грн. за відвідування ресторану у відрядженні, сума податку - 104,55 грн.

В цій частині вимоги до задоволення не підлягають.

Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оскільки, судом першої інстанції при розгляді справи порушені норми процесуального та матеріального права , висновки суду не ґрунтуються на наявних в справі доказах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2010 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Делойт енд Юкрейніан Сервісез Компані» задовольнити частково

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000471750/0 від 17 квітня 2009 року, №0000471750/1 від 08 травня 2009 року, №0000471750/2 від 16 липня 2009 року, в частині визначення податкового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 490 грн. 37 коп., в тому числі 1496 грн. 79 коп. за основним платежем та 2993 грн. 58 коп. за штрафною санкцією.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 21.10.2014 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.