Постанова № 40984596, 03.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-12310/10/2670( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерхім" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерхім" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "Інтерполімерхім" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0007692303/0 від 06.11.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2013 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 16.10.2009 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Інтерполімерхім», про що складено Акт № 1828/23-03-33308300 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період 13.01.2005 по 31.03.2009, яким зафіксовано порушення п.п. 7.9.2. п. 7.9. статті 7, п.п. 12.4.1. п. 12.4. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 981 775грн, у тому числі: 3 квартал 2008 року 19275,00 грн, 1 квартал 2009 року 962500,00 грн; п.п. 4.2.1. п. 4.2. статті 4, п.п. 9.12.2. п. 9.12 статті 9, п.п. «а» п. 17.2 статті 17, п.п «а»п. 2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003, занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 444,60 грн; п.п. 6.3.2. п. 6.3 статті 6, п.п. «а» п. 17.2. статті 17, п.п. «а» п. 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003, занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік в сумі 427,64 грн; п.п. 8.1.2. п. 8.1. статті 8 та п.п. «а» п. 19.2. статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003, прострочення встановлених термінів сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету нарахована пеня в сумі 4,29 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 007692303/0 від 06.1.2009, яким згідно із підпунктом «б» п.п 4.2.2. п. 4.2. статті 4 та п.п. 17.1.3. п.17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 визначено суму податкового зобов'язання 1 280 163 грн, з якої 981 775 грн за основним платежем та 298 388 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Свою позицію позивач мотивував тим, що відповідач при встановленні порушення вимог п.п. 7.9.2. п. 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту. Не врахував вимог у п.п. 7.3.3. п. 7.3. статті 7 вказаного Закону, у разі погашення частини заборгованості, вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої частини заборгованості в гривні за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на дату такого погашення.

Судом було встановлено, та підтверджено матеріалами справи.

27.10.2006 між Позивачем та КБ «Приват Банк» було укладено кредитний договір № КП - 104 Д на суму у розмірі 500 000,00 доларів США. Згідно умов погоджених сторонами, строк повернення грошових коштів було визначено 27.10.2009.

12.01.2009 було укладено договір Позики № 1 ТОВ «Інтерполімерхім» (Позичальник) від Limited Liability Partnerships «TRADETECH LLP» (Позикодавець) на суму у розмірі 1 700,000,00 (Один мільйон сімсот тисяч) доларів США, 00 центів. Цільове використання позики - ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відсоткова ставка 10% річних. Термін повернення займу 30.12.2011, реєстраційне свідоцтво від 26.01.2009 за № 10673, видане Головним управлінням Національного банку України по м. Києву та Київській області.

Дана фінансово-господарська операція відповідно до п. 1.11., п. 1.11.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» № 334/94- ВР від 28.12.1994 вважається фінансовим кредитом, тому що це кошті які надаються нерезидентами у користування юридичним особам на визначений строк та під процент.

Грошові кошти за даним договором надходили частинами, що підтверджуються банківськими виписками наявними в матеріалах справи а саме: 27.01.2009 у сумі 100 000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складало 770 000 грн); 28.01.2009 у сумі 310 000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складало 2 387 000 грн.); 29.01.2009 у сумі 80 000,00 дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України на дату надходження складало 616 000 грн)

Згідно банківських виписок наявних у матеріалах справи з валютного рахунку підприємства Позивача було сплачено, як часткове погашення кредиту ЗАТ «КБ «Приват Банк» по кредитному договору від 27.10.2006 № КП-104Д. А саме: 26.01.2009 - 11 275,56 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн становило 86 821,81 грн; 27.01.2009 - 100 000.00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн становило 77 000,00 грн; 28.01.2009 - 310 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн становило 2 387 000,00 грн; 29.01.2009 - 78 724,44 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн становило 606 178,19 грн; що у сумі складає 500 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн становило 3 850 000,00 грн.

Відповідно до банківських виписок з валютного рахунку підприємства позивача, сума грошових коштів витрачених на погашення кредиту ЗАТ «КБ «Приват Банк» (у сімі 500 000,00 дол. США що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн складало 3 850 000,00 грн) по кредитному договору № КП-104Д від 27.10.2006, складалась із власних грошових коштів (у сумі 11 275,56 дол. США, що за офіційним курсом НБУ 7.7 грн складало 86 821,81 грн) та коштів залучених за Догвором Позики № 1 від 12.01.2009 (у сумі 488 724,44 дол. США, що за курсом НБУ 7.7 грн складало 3 763 178,19 грн.).

Як видно із матеріалів справи у «Декларації з прибутку на прибуток підприємства» за І квартал 2009 року у валових доходах (код рядка 01.6.) та валових витратах (код рядка 04.13.) відображено суму 3 850 000,00 грн.

Відповідач, при винесенні податкового повідомлення - рішення, керувався лише тим, що згідно до п.п. 7.9.2. п. 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частини консолідованої іпотечної заборгованості власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованої іпотечної заборгованості на іншу.

Разом із тим, сума визначена у «Декларації з податку на прибуток підприємства» за І квартал 2009 року за своєю природою є нічим іншим, як сумою умовно проданої валюти за курсом НБУ (тобто балансової вартості валюти) на момент списання валютних коштів з розрахункового рахунка підприємства.

У відповідності до пп. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток) балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Як зазначено у п.п. 7.3.5. п. 7.3. статті 7 вказаного Закону, у разі продажу валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв`язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Зазначення підприємством ТОВ «Інтерполімерхім» суми 3 850 000,00 грн, у складі валових доходів і валових витрат є беззаперечно правильним.

Сума 3 850 000,00 грн, зазначена в інших доходах в «Декларації з податку на прибуток підприємства» за І квартал 2009 року - це сума умовно проданої валюти, за курсом НБУ на момент списання валютних коштів з розрахунковий рахунок підприємства.

Сума 3 850 000,00 грн, зазначена в інших витратах в «Декларації з податку на прибуток підприємства» за І квартал 2009 року - це сума балансової вартості умовно проданої валюти, за курсом НБУ на момент списання валютних коштів з розрахункового рахунка підприємства.

Суми зазначені в валових доходах і валових витратах в даному випадку однакові і становлять 3 850 000,00 грн, лише тому, що курс НБУ по валюті долар США на момент здійснення усіх операцій залишався незмінним (7,7 грн за 1 долар США).

Не відображення вищезазначених операцій у складі валових доходів і валових витрат при зміні валютного курсу дійсно привело б до заниження, або завищення об'єкту оподаткування і зміни суми податку на прибуток підприємства за 1-й квартал 2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції керувався п.п. 7.9.2. п. 7.9. ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», та мотивував свою відмову тим, що товариство неправомірно віднесло суму у розмірі 3 850 000,00 грн до валового доходу товариства, які начебто у повному розмірі були отримані за рахунок договору Позики № 1 від 12.01.2009 та пішли на оплату кредитну № КП - 104Д від 27.10.2006 внаслідок чого неправомірно збільшено валові витрати товариства на суму 3 850 000,00 грн.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки, по-перше, сума по договору Позики № 1 від 12.01.2009 становить 3 773 000,00 грн., (490 000,00 доларів США за курсом НБУ 7,7 грн), а у валових доходах «Декларації з податку на прибуток підприємства» за І квартал 2009 року відображена сума 3 850 000,00. По друге, відображена позивачем сума 3 850 000,00 грн у «Декларації з податку на прибуток підприємства» за І квартал 2009 року як у валових витратах так і у валових доходах не впливає на об`єкт оподаткування платника податку, позаяк не збільшує його оподатковуваний дохід, а її відображення зумовлено вимогами пп. 7.3.3 п. 7.3. ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7, п.п. 7.3.5. п. 7.3. статті 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції чинній на час дії правовідносин).

На вимогу ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0007692303/0 від 06.11.2009 доведено не було.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерхім" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2013 - скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерполімерхім" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва форми «Р» № 0007692303/0 від 06.11.2009.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 08.10.2014.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

О.В. Карпушова

оловуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Карпушова О.В.