Ухвала суду № 40984565, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1090/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м.Чернігова Головного управління Міндоходів в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злато» до Державної податкової інспекції м.Чернігова Головного управління Міндоходів в Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злато» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Чернігова Головного управління Міндоходів в Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 №0000132200 та №0000142200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «ПРАЙМ-МАКС», ТОВ «БІОЛЕНД-ОДЕСА», ТОВ «ФЕЛІСКО», ПП «ГЕРМЕС-ЕЛІТ», ТОВ «МЕЛАГРЕЙН», ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ 26», ТОВ «ЛОГІСТІКС ПЛЮС» та ТОВ «КОНТРАКТ МЕНЕДЖМЕНТ», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки «фіктивних».

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно-Злато» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «ПРАЙМ-МАКС»; за вересень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «БІОЛЕНД-ОДЕСА», ТОВ «ФЕЛІС КО», ПП «ГЕРМЕС-ЕЛІТ», ТОВ «МЕЛАГРЕЙН»; за листопад, грудень 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ 26»; за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «ЛОГІСТІКС ПЛЮС»; за листопад 2012 року, січень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ФГ «ВІЛАДІНА»; за лютий 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «КОНТРАКТ МЕНЕДЖМЕНТ» та декларацій з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди. За результатами перевірки складено Акт від 26.11.2013 №799/22/35030044.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ «Зерно-Злато» занижено податок на додану вартість на загальну суму 171396,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року в сумі 5667,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 15833,00 грн., за листопад 2012 року на суму 29292,00 грн., за грудень 2012 року на суму 43154,00 грн., за січень 2013 року на суму 7450,00 грн., за лютий 2013 року на суму 70000,00 грн.; пп. 14.1.27 пп.14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 24725,00 грн. в тому числі за 1-4 квартали 2011 року в сумі 24725,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки 10.01.2014 ДПІ в м. Чернігові було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000132200, яким ТОВ «Зерно-Злато» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 257094,00 грн. (171396,00 грн. - за основним платежем та 85698,00 грн. штрафних санкцій) та № 0000142200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 24725,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Зерно-Злато» (Замовник) та ТОВ «Логістік Плюс» (Виконавець) було укладено договір № 09.10 від 01.10.2012, предметом якого є проведення виконавцем на користь замовника сільськогосподарських робіт: дискування землі, дискова, передпосівна культивація.

Також, між ТОВ «Зерно-Злато» (Замовник) та ТОВ «Будівельне управління 26» (Виконавець) укладено договір № 2/11 від 01.02.2011, за умовами якого виконавець виконує на користь замовника сільськогосподарські роботи, а саме: оранка, дискування, культивація, внесення добрива, сівба, десикація, оприскування.

01 Червня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Контракт Менеджмент» (Виконавець) було укладено договір № 07.18, за умовами якого ТОВ «Контракт Менеджмент» зобов'язалось виконати сільськогосподарські роботи з оранки землі, з внесення добрива на соняшник, з десикації соняшника, зі збирання соняшника, з видалення підліска з поля.

Виконання робіт за вказаними договорами підтверджується актами здачі-прийняття робіт та податковими накладними.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, на момент укладання договорів контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, їх установчі документи не були визнані в судовому порядку недійсними.

Висновки податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за період, що перевірявся, ґрунтуються виключно на даних викладених в Актах про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагентів, які не є належним джерелом доказової інформації з огляду на таке.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПКУ зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Що стосується висновків вказаних Актів про виявлені порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що такими Актами звірки (перевірки) встановлено неможливість проведення зустрічної звірки. Разом з тим, цими Актами податковим органом було встановлено відсутність об'єктів оподаткування, факту передачі товарів (послуг), - хоча ніякі первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Таким чином, висновки Актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, і повністю спростовуються наведеними вище обставинами, - а тому твердження податкового органу, що обґрунтовані даними висновками, є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, а порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Посилання ж податкового органу на «фіктивний» характер господарських операцій між позивачем ТОВ «ПРАЙМ-МАКС», ТОВ «БІОЛЕНД-ОДЕСА», ТОВ «ФЕЛІС КО», ПП «ГЕРМЕС-ЕЛІТ» та ТОВ «МЕЛАГРЕЙН» взагалі не стосуються предмету розгляду даної справи, оскільки такі операції були проведені між вказаними підприємствами в 2010 році та не лягли в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, доводи апеляційної скарги та норми чинного податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено обставин, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірність і повноту відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за вказаними операціями, так само як і не доведено правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваних повідомлень-рішень, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність тверджень податкового органу та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Чернігова Головного управління Міндоходів в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.