Ухвала суду № 40984563, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3513/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель О.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2014 року № 000472201/1308 та №000462201/1307.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення №173 від 15.04.2014, на виконання постанови старшого прокурора прокуратури Запорізької області про призначення позапланової документальної перевірки податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Полімер-Універсал» за період з 01.02.2013 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.04.2014 №1159/10-16-22-01/34840150, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198,3, 198,6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.6, 201.7, п.201.8 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2083 грн, в т.ч. за вересень 2012 р. - в сумі 22250 грн, за жовтень 2012 р. - в сумі 44173 грн, за березень 2013 р. - в сумі 2083 грн; п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 1979 грн.

У ході перевірки не підтверджено факту передачі товарів від ТОВ «Полімер-Універсал» до ТОВ «Аерок» у зв'язку з відсутністю довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Аерок» по операціях з придбання товарів та послуг у підприємства-постачальника ТОВ «Полімер Універсал» за 2013 рік.

На підставі Акту перевірки від 29.04.2014 №1159/10-16-22-01/34840150 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.05.2014 №000462201/1307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3124,5 грн, у тому числі за основним платежем - 2083 грн, за штрафними санкціями - 1041,5 грн; від 26.05.2014 №000472201/1308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2968,5 грн, у тому числі за основним платежем - 1979 грн., за штрафними санкціями - 989,5 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що для пошуку деталі, необхідної для ремонту належного позивачу транспортного засобу КАМАЗ, модель 452802, товариством підібрано два підприємства: ТОВ «Полімер-Універсал» та ПП «Родоніт-2008». Їх пропозиції щодо вартості деталі оформлено рахунками, які наявні в матеріалах справи. Оскільки вартість товару у ТОВ «Полімер-Універсал» була нижча від вартості, запропонованої ПП «Родоніт-2008», між позивачем та ТОВ «Полімер-Універсал» укладено усний договір. Позивачем в березні 2013 року придбано у ТОВ «Полімер-Універсал» гідроциліндр для цього транспортного засобу КАМАЗ, модель 452802, на суму 12500 грн. Товар було доставлено позивачу компанією «Нова Пошта». Факт придбання товару позивачем підтверджується товарно-транспортною накладною №59000008467373 від 01.04.2013, видатковою накладною №2902 від 29.03.2013 та податковою накладною 2804 від 28.03.2013. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пп. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Тобто, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Також, на підтвердження наявності вказаного транспортного засобу позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки КАМАЗ, модель 452802, та його фотокартки.

Позивачем надано акт огляду технічного стану транспортного засобу, який підтверджує механічне пошкодження деталі транспортного засобу, а саме циліндру підйому кузова та необхідність в його заміні, а також накладну-вимогу №1200 від 29.03.2013 про списання пошкодженої деталі.

Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №28763 від 28.03.2013 на суму 12500 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами, дослідженими апеляційної інстанцій, копії яких наявні в матеріалах справи та які відповідають як за змістом, так і за своєю формою вимогам чинного законодавства, тому, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.