Ухвала суду № 40984469, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9277/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Троєкурова Д.О.,

представника відповідача - Котляра А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Аеробуд» звернулось у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2014 року №0002602203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Промбуд Маркет».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд Маркет» за січень 2014 року, за підсумками якої складено акт від 12.06.2014 року №283/26-57-22-03-10/21598792 та виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 1133453 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2014 року №0002602203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1700179,50 грн., з них 1133453,00 грн. - основний платіж, 566726,50 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних у ТОВ «Промбуд Маркет» послуг. Таких висновків податковий орган дійшов, зокрема, на основі викладеного в акті ДПІ у Будьонівськмоу районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 року №85/05-61-22-01/38654416 висновку про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд Маркет» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальника за січень - лютий 2014 року, в якому зазначено, що співробітниками податкової міліції проведені заходи з опитування сусідів директора цього підприємства ОСОБА_4, які пояснили, що їм невідомо про відношення останнього, зокрема, до господарської діяльності ТОВ «Промбуд Маркет». Зі змісту акту слідує, що неможливість проведення зустрічної звірки зумовлена відсутністю цього товариства за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність у нього трудових ресурсів, виробничих потужностей та складських приміщень та будь-яких основних засобів для ведення господарської діяльності. З огляду на що, контролюючий орган дійшов висновку, що наслідком діяльності названого товариства є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначене, зокрема, стосується ПАТ «Аеробуд». Відтак, податковий орган стверджує, що за будівельними операціями, з приводу яких між позивачем та ТОВ «Промбуд Маркет» складались первинні документи, такі документи оформлювались з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Обговорюючи такі доводи відповідача, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що в січні 2014 року позивач вступав у господарські відносин з та ТОВ «Промбуд Маркет» за договорами будівельного підряду від 25.12.2013 року, 26.12.2013 року, 27.12.2013 року, 30.12.2013 року, 31.12.2013 року №131123, №330123, №326123, №225123, №227123, відповідно до яких замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Промбуд Маркет») зобов'язується власними та/або залученими силами та засобами, на свій ризик, якісно, відповідно до державних будівельних норм України, у встановлені даними договорами строки, виконати будівельні роботи на наступних об'єктах: «Будівництво житлово-офісного будинку з елементами соціальної інфраструктури по вул. Воровського, 21 в Шевченківському районі м. Києва», «Будівництво житлово - офісного комплексу з вбудованими, прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, 37/1 в Печерському районі м. Києва», «Громадсько-торговельний центр «Блокбастер Молл» за адресою: м. Київ, Оболонський район, Московський проспект, 36», «Реконструкція об'єктів інженерної та транспортної інфраструктури під Конгресно-виставковий центр в районі Паркової дороги в м. Києві», «Комплекс по наданню послуг населенню (спортивний комплекс) з багатоповерховим паркінгом за адресою вул. Академіка Заболотного, 37 у Голосіївському районі м. Києва». Натомість, замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконані підрядником роботи.

На підтвердження дійсного виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти виконаних робіт, відомості ресурсів до актів виконаних робіт, довідки про вартість будівельних робіт та витрат, договірні ціни, локальні смети до договорів. Також, до суду позивачем надано проектну документацію щодо будівельних робіт на вищевказаних об'єктах.

За наслідками виконаних робіт контрагентом позивача виписано останньому податкові накладні, які за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Оплата за поставлений товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Промбуд Маркет» за вище описаними договорами будівельного підряду підтверджуються належними первинними документами.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується. Так само, як відповідачем не надано конкретних зауважень щодо відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інших первинних документів, що складались у процесі господарських взаємовідносин позивача з вище згаданим контрагентом.

Оцінюючи зміст вищезазначених господарських операцій з точки зору пов'язаності їх із господарською діяльністю позивача, колегія суддів зауважує, матеріалами справи підтверджується, що до видів діяльності як позивача, так і його контрагента ТОВ «Промбуд Маркет» відноситься, зокрема, будівництво житлових та нежитлових будівель. Тому, послуги, що замовлялись позивачем за договорами будівельного підряду та були отримані у січні 2014 року узгоджуються із звичайною господарською діяльністю названих суб'єктів господарювання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. До того ж акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд Маркет» від 28.03.2014 року №85/05-61-22-01/38654416, на який посилається податковий орган, свідчить про те, що така звірка фактично не відбулася, а тому наведені в ньому обставини жодним чином не доводять порушень позивачем податкового законодавства.

Так само, колегія суддів не приймає покликання відповідача на те, що позивачем не надано доказів проведення інструктажу працівників ТОВ «Промбуд Маркет» по охороні праці, актів передачі місця виконання робіт (будівельного майданчика), паспортів якості, сертифікатів та висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, які би свідчили про безпеку матеріалів, використаних в ході спірних будівельних робіт, а також документальних доказів отриманих та оплачених послуг з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, необхідного для цих робіт, адже ці документи не відносяться до первинних та не являються такими, що безпосередньо підтверджують вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, внаслідок яких останнім сформовано спірну суму податкового кредиту.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Промбуд Маркет» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на основі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 20 жовтня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М