Ухвала суду № 40984466, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4837/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Васійчука С.І.,

представника відповідача - Верби О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області до Державної пенітенціарної служби України, третя особа - Державне підприємство «Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу Державної пенітенціарної служби України Чернівецької області №67» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Державної пенітенціарної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року -

В С Т А Н О В И В:

Державна пенітенціарна служби України звернулася у суд із заявою про відстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із указаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав достатніх доказів на підтвердження необхідності відстрочення виконання судового рішення.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що постановою Окружного адміністративного від 18 липня 2013 року стягнуто з відповідача на користь Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області податкову заборгованість Державного підприємства «Підприємство Сокирянської виправної колонії відділу Державної пенітенціарної служби України Чернівецької області №67» у розмірі 9 151 203 грн. Зазначене судове рішення залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

26 червня 2014 року відповідач звернувся до місцевого суду із заявою про відстрочення виконання вищевказаного судового рішеннями терміном на три роки.

Надаючи правову оцінку висновками суду першої інстанції щодо вирішення цієї заяви та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зважає на наступне.

На обґрунтування заяви підприємство посилається на відсутність достатньої кількості коштів для погашення заборгованості у розмірі 9 151 203 грн. грн.

Конституцією України закріплена обов'язковість виконання судових рішень на всій території України (ч. 5 ст. 124).

Вказана конституційна норма в адміністративному судочинстві виявляється у принципах верховенства права та обов'язковості судових рішень (ст. ст. 8 та 14 КАС України).

Із наведеного випливає, що право на судовий захист передбачає не лише ухвалення правосудного судового рішення, яким суд поновлює чи в інший спосіб надає захист порушеним правам, свободам чи інтересам особи, а й реальне виконання цього рішення.

Стаття 263 КАС України надає право суду відстрочити виконання судового рішення. За змістом частини 1 приведеної правової норми, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець або особа, яка бере участь у справі, чи сторона виконавчого провадження, може звернутись до адміністративного суду першої інстанції із проханням (заявою чи поданням) про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення. Окрім того, таке питання може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Колегія суддів наголошує, що приведені правові приписи є підставою для звернення із відповідною заявою чи поданням до суду, однак не встановлюють обов'язковості надання відстрочки виконання судового рішення.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що державний виконавець - посадова особа, спеціально уповноважена на примусове виконання рішень суду, який також є суб'єктом подання про відстрочення виконання рішення, із відповідним поданням не звертався.

Зважаючи на принцип обов'язковості судових рішень та на зміст статті 263 КАС України, колегія суддів вважає, що підставою для відстрочення виконання такого можуть бути лише виняткові обставини, які унеможливлюють його виконання.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що з огляду на те, що відстроченням виконання рішення є перенесення його виконання на більш пізній час, боржник за рішенням, який заявляє про необхідність такого відстрочення, повинен обґрунтувати не тільки неможливість його виконання на час подання відповідної заяви, а й переконати суд, що після настання терміну відстрочення таке рішення буде безумовно виконаним.

Разом з тим, ані в заяві про відстрочення виконання судового рішення, ані в апеляційній скарзі заявником не надано жодних обґрунтувань можливості виконання рішення суду саме через три роки. Відповідач посилається лише на відсутність фінансування та бюджетних призначень за певним кодом класифікації видатків бюджету у кошторисі на 2014 рік. При цьому, ним не надано жодних належних доказів відмови у виділенні відповідних асигнувань, так само як і звернення за такими, а також звернень про списання безнадійного боргу тощо.

Таким чином, заявником не доведено ані винятковості обставин, що обумовлюють необхідність відстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2013 року, ані обґрунтувань щодо заявленого терміну відстрочення.

З огляду на викладене, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали, виключний перелік яких визначений статтею 202 КАС України, відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не зумовлюють скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 20 жовтня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М