Постанова № 40983799, 16.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 року

справа № 811/3688/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Маловисківськівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі №811/3688/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2013 року №0003042210 про збільшення розміру грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 187 907 грн., в тому числі 125 271 грн. основного платежу, 62 636 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками відповідача про недійсність правочинів, укладених між позивачем та ПП «АПК-ПРОМСНАБ», без дослідження всіх можливих цивільно-правових та бухгалтерських і податкових документів, оскільки взаємовідносини з контрагентом мали реальних характер та в наявності у товариства всі первинні документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо завищення суми податку на додану вартість з ПДВ у ході розгляду справи не спростовані.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеним договором позивачем було придбано товар, договір було в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано податковий кредит.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи,

Судом встановлено, що відповідачем в період з 16.09.2013 по 20.09.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП “АПК-ПРОМСНАБ” (за період з 01.08.2012 по 31.08.2013 року, з 01.09.2012 по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт №38/2210/32119999 від 27.09.2013р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки та є нікчемними; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в частині включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку із придбанням послуг, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на суму 125 271,32 грн., в т.ч.: за серпень 2012 року на 66 697,68 грн., за вересень 2012 року на 58 266,44 грн., за жовтень 2012 року на 307,2 грн..

Висновки перевіряючих ґрунтуються на Актах перевірок та інформацію інших податкових органі щодо контрагенту позивача з висновками відсутності реальності господарських операції діяльності контрагента по ланцюгам постачання.

За результатами перевірки 04.11.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0003042210 від 04.11.2013 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 187 907,00 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі - 125 271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 62 636,00 грн.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (покупець) та ПП “АПК-ПРОМСНАБ” (постачальник) було укладено договір поставки товару за №03/26 від 28.03.2011 року /а.с.13 т.2/.

На підтвердження факту виконання умов за вказаним вище договором позивачем надано до суду засвідченні копії видаткових та податкових накладних (внесених до реєстру виданих та отриманих податкових накладних), банківських виписок та подорожніх листів. Зазначені документи надано й на перевірку, що не спростовано відповідачем /а.с.34-165, 196-205 т.1, а.с.17-187 т.2/.

Також позивач, на обґрунтування реальності господарської операції, надав суду засвідчені копії актів списання, подружніх листів та роздруківки картки рахунку №631 по контрагенту ПП "АПК-Промснаб" за період: серпень та вересень 2012 року /а.с.195-249 т.2/.

Порядок формування податкового кредиту визначений нормами ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Щодо спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення даної адміністративної справи.

Щодо посилання відповідача на Акти перевірок та інформацію інших податкових органі щодо контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов’язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Проте колегія суддів враховуючи застосування судом першої інстанції норм ст.. 94 КАС України щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, та відповідно до ст. 201 КАС України постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі №811/3688/13-а – змінити, в частині розподілу судового збору.

Абзац третій резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду 19 лютого 2014 року у справі №811/3688/13-а викласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (ЄДРПОУ 32119999) судовий збір в сумі 375(триста сімдесят п’ять)грн. 82коп.».

Керуючись ст.ст. 41, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківськівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі №811/3688/13-а – змінити, в частині розподілу судового збору.

Абзац 3 резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014р. у справі № 811/3812/13-а викласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (ЄДРПОУ 32119999) судовий збір в сумі 375(триста сімдесят п’ять)грн. 82коп.»

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі №811/3688/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак