Постанова № 40982741, 14.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2416/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Романовича С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування фінансових санкцій , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 19.06.2014 № 0004772200 про застосування до позивача штрафу в розмірі 1700 грн. грошових зобов'язань по акту перевірки від 12.05.2014 № 10/21/НОМЕР_2, за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон № 481/95-ВР); від 19.06.2014 № 0004782200 про застосування до позивача штрафу в розмірі 8500 грн. грошових зобов'язань по акту перевірки від 12.05.2014 № 10/21/НОМЕР_2, за порушення ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив колегію суддів її задовольнити.

Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована Літинською РДА 12.02.2003 за попереднім прізвищем "ОСОБА_5", 03.04.2014 змінено прізвище на ОСОБА_5. Взята на облік платником податків в Хмільницькій ОДПІ 03.03.2009 та є платником єдиного податку за видом діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування.

08 травня 2014 року відповідачем проведена фактична перевірка господарської одиниці (магазину), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з питань додержання позивачем вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевірка проводилась на підставі наказу на перевірку від 30.04.2014 №156 та направлень на перевірку від 01.05.2014 №50/21, 51/21. Перевірка проводилась в присутності позивача. Результати перевірки оформлено актом від 12.05.2014 №10/21/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки).

Водночас перед початком фактичної перевірки ревізорами взято письмові пояснення у гр. ОСОБА_6, який зазначив, що 08.05.2014 в магазині за адресою АДРЕСА_1, купив 1 пачку сигарет "Прима срібна червона" за ціною 8,50 грн. та пляшку горілки "Мороша" за ціною 41,00 грн.

При цьому у ході перевірки податковим органом встановлено порушення ст. 11, 15 Закону № 481/95-ВР, а саме встановлено факт реалізації 1 пачки сигарет "Прима срібна червона" по ціні 8,50 грн., дата виготовлення 26.06.2013р. та зазначено реквізити МАП (марки акцизного податку), і пляшки горілки "Мороша" по ціні 41,00 грн., ємкість 0,5 дм. куб., вміст спирту 40% та зазначено реквізити МАП без відповідних ліцензій.

Окрім того, в акті зазначено, що вищевказані МАП на алкогольні напої і тютюнові вироби мають візуальні ознаки підробки, та будуть направлені на підприємство-виробник "Держзнак" для встановлення їх автентичності. Також ревізорами встановлено, що в магазині здійснюється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідних ліцензій, який не облікований законодавством порядку. При цьому, ревізори зазначають, що партію товару на момент перевірки не встановлено.

Разом з тим 12.05.2014 Головне управління Міндоходів у Вінницькій області звернулось з листом до Департаменту державної політики у сфері пробірного нагляду, документів суворої звітності та лотерейної діяльності Міністерства фінансів України про проведення експертизи щодо автентичності марок акцизного податку на тютюнові вироби та алкогольні напої вітчизняного виробництва. Додатком до листа були дві марки, які зняті з пачки сигарет "Прима срібна червона" та пляшки горілки "Мороша".

Листом про проведення експертизи марок акцизного податку від 02.06.2014 за №31-13020-22-9/13616 Головне управління Міндоходів у Вінницькій області повідомлено, що за результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що зазначені марки акцизного податку є підробленими. Результати експертизи знайшли своє відображення у акті експертизи № 115-05-04 від 29.05.2014.

А тому на підставі акта перевірки Хмільницькою ОДПІ прийнято два рішення про застосування фінансових санкцій:

- рішення Хмільницької ОДПІ від 19.06.2014 № 0004772200 про застосування штрафу в розмірі 1700,00 гри. грошових зобов'язань, за порушення статті 15 Закону, а саме торгівля алкогольними напоями без ліцензії;

- рішення Хмільницької ОДПІ від 19.06.2014 № 0004782200 про застосування штрафу в розмірі 8500,00 грн. грошових зобов'язань, за порушення статті 11 Закону, а саме реалізація тютюнових виробів з підробними марками акцизного податку.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи відповідачем не надано належних і достатніх доказів порушення позивачем статей 11, 15 Закону № 481/95-ВР, отже не доведено правомірності свого рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Пунктом 226.1. ст. 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

За порушення норм Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ст. 17 Закону). Зокрема, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень (абз. 5 ч.2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР); виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень (абз. 15 ч.2 ст. 17 Закону).

Відповідно до норм абз. 15 ч. 2 ст. 17 вказаного вище Закону, виробництво, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку є підставою для застосування санкцій у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

У Акті перевірки зазначено, що вказана марка буде направлена на підприємство - виробник марок акцизного податку Держзнак для проведення експертизи щодо її автентичності та відповідності вимогам ст. 11 Закону № 481/95-ВР.

Згідно спільного Наказу Міністерства фінансів України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України № 98/118/740 від 25.11.1993 року «Про затвердження Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», документи, що обслуговують грошовий обіг, в тому числі марки податкові, є бланками документів суворого обліку (п. 1.3.2 Правил).

Відповідно до п. 8.1 Правил, експертиза бланків цінних паперів і документів суворого обліку проводиться на вимогу замовника та за його рахунок. Експертиза проводиться Держзнаком України.

Із Акту експертизи № 115-05-14 марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного виробництва від 29.05.2014, що проведена головним спеціалістом та затверджена начальником відділу організації виготовлення цінних паперів і документів суворої звітності (Держзнак), надані на експертизу марки акцизного податку для маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного виробництва з реквізитами - АВ, 13АААЭ № 951967, 04/13, 9,898; - ТВ ЗФ, 25ААБС № 016298, 14/1 державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" не виготовлялись і є підробленими.

В силу п. 226.9. ст. 226 ПК України, вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Щодо висновків суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для проведення перевірки, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями суду з огляду на таке.

Так, згідно п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно п. 80.1. ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Відповідно до п. 80.2.5. ст. 80 ПК України отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Колегією суддів встановлено, що підставою для перевірки позивача був наказ від 30.04.2014 № 156 Про проведення фактичної перевірки (а.с. 17), який був чинним на момент проведення перевірки. Згідно вказаного Наказу, вирішено провести з 01.05.2014 терміном 10 діб фактичну перевірку СГ ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2).

Згідно Наказу направлено на перевірку головних державних податкових ревізорів - інспекторів Павленко В.В. та Панчука С.В.

Пунктом 80.5 ст. 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1. ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Позивач не скористався своїм правом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Таким чином апеляційний суд вважає, що відповідачем правомірно реалізовані свої повноваження щодо проведення перевірки.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив те, що перевіряючі не здійснили контрольну закупку і, як наслідок, вказує на те, що в подальшому пляшка горілки та пачка цигарок мали б бути повернуті, однак це твердження є заперечливим.

Як вбачається з матеріалів справи, та наданих пояснень свідка ОСОБА_6, він здійснив купівлю підакцизних товарів в магазині ФОП ОСОБА_5 після чого на прохання перевіряючих куплені товари надав останнім для огляду. При цьому перевіряючі зняли марки акцизного збору з пляшки горілки "Мороша" та пачки цигарок "Прима срібна червона" для здійснення в подальшому експертизи, а сам товар залишився в ОСОБА_6 Водночас на прохання первіряючих ОСОБА_6 написав письмові пояснення по факту придбання вказаних товарів.

Відповідно до пп. 20.1.11 ПК України контролюючі органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Оскільки товар був придбаний ОСОБА_6, то проводити контрольну закупку відповідачем не було необхідності, і в результаті повертати товари продавцю не було підстав. З врахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пп. 20.1.11 ПК України.

Стосовно оцінки суду першої інстанції письмових пояснень ОСОБА_6 від 08.05.2014 та його показань в судовому засіданні колегія суддів зауважує наступне.

Так, судом першої інстанції вказано, що громадянин ОСОБА_6 надавав пояснення (записував) під диктовку перевіряючих. Разом з тим в ході допиту в судовому засіданні на питання представників позивача ОСОБА_6 чітко відповідав, що пояснення надавались самостійно на прохання ревізорів. Тому покази свідка ОСОБА_6 є допустимим та належним доказом, що підтверджує факт правопорушення допущеного позивачем.

Розбіжності в даних щодо адміністративно-територіального знаходження магазину, не може впливати на суть порушення, а тому судом першої інстанції не правомірно зазначено, що в зв'язку з невірним зазначенням адреси магазину не можливо встановити зв'язок між встановленими в акті порушеннями, марками акцизного збору, що були предметом експертизи та купленими ОСОБА_6 товарами.

Таким чином, судом першої інстанції порушено ст. 86 КАС України відповідно до ч. 1 якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86 КАС України).

Оскільки в ході судового розгляду було підтверджено факт реалізації позивачем без ліцензії алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також зберігання нею алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не маркованих марками акцизного податку, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства є обґрунтованими і правомірними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відпоповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницької області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, - скасувати та прийняти нову .

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "20" жовтня 2014 р. .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Сторчак В. Ю.

Мельник-Томенко Ж. М.