Ухвала суду № 40982629, 14.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р.Справа № 816/1875/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" "Агропростір" на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 816/1875/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" "Агропростір"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "МТС "Агропростір" (далі-позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Лохвицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 24.12.2013 р. №№ 0000922200, 0000912200.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 р. та винести нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування та неврахування обставин справи, у зв'язку із чим справа розглянута невірно.

Лохвицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач) подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржувану постанову - без змін.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено , що Лохвицькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "МТС "Агропростір" з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Фелікс КО", ТОВ "КБ "Оксідон" за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 10.12.2010 р. № 83/16-17-22/35849526.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено ним суму податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 55 317,00 грн.;

пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 69 146,00 грн.

24.12.2013 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000922200, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69 146,25 грн.

№ 0000912200, яким підприємству донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 86 432,50 грн.

Підставою призначення позивачу податкових зобов'язань (штрафів) є висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача щодо придбавання послуг у ТОВ "Фелікс КО", ТОВ "КБ "Оксідон", з яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати відповідного періоду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних ППР відповідач діяв правомірно, а рішення відповідача є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що позивачем за грудень 2010 року по валовим витратам за 4 квартал 2010 відображено суми по господарським операціям з ТОВ "Фелікс КО" та ТОВ "КБ "Оксідон".

Так, 07.10.2010 р. позивач (Комітент) та ТОВ «Фелікс КО» (Комітент) уклали договір комісії, за умовами якого Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента та за винагороду здійснити від свого імені або від імені Комітента одну або декілька угод з продажу цукру-піску до 31.12.2010 р.

Згідно п. 2 Договору робота з продажу товарів вважається завершеною Комісіонером у формі підписання договору з покупцем.

Відповідно до розділу ІІ Договору Комісіонер зобов'язаний вивчити ринок з метою пошуку покупця товару, повідомляти Комітенту на його вимогу про хід виконання цього договору, укласти від імені Комітента договір з покупцем на продаж Товару, не пізніше 20 днів після отримання від покупця коштів перерахувати Комітенту належну йому суму, після виконання доручення надати звіт. (а.с. 44).

На підтвердження здійснення господарської операцій по договору позивачем надано до перевірки та суду копії акту здачі-приймання (надання послуг) від 27.12.2010 р., та видаткової накладної від 19.12.2010 р., податкової накладної (а.с. 46, 47).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені документи не є достатніми доказами в підтвердження фактичного виконання договору.

Так, акт здачі приймання послуг містить лише загальне зазначення виду послуги та її вартість, проте не містить деталізації які саме дії щодо пошуку покупця вчинено Комісіонером, обсяг витраченого часу.

Згідно з частиною 1 статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ч. 1 ст.1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Колегія суддів зазначає, що ні до перевірки, ні до суду позивачем не надано звіт Комісіонера, складення якого передбачено законом та умовами договору, у зв'язку із цим неможливо встановити фактичних покупців товару, конкретних осіб, що здійснювали пошук покупця, а також зміст дій Комісіонера, з яких визначено вартість послуг за договором від 07.10.2010 р., ресурсів Комісіонера (час, фінансові, людські тощо) у зв'язку з проведенням дій по пошуку покупця.

Надані позивачем копії договору купівлі продажу цукру від 11.11.2010 р. позивач (продавець) з ПрАТ «Райз-Максимко» (покупець), копії податкової, видаткової накладних по поставками на користь покупця обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки наявність цих документів не підтверджує факту участі ТОВ "Фелікс КО" в підготовці та укладенні цього договору.

Позивачем також не надано копії платіжних доручень або інших доказів на підтвердження отримання ним коштів від Комітента за реалізований товар будь-яким іншим покупцям, як те передбачено договором.

Крім того, позивачем не надано доказів фактично оплати отриманих послуг за договором комісії. Тобто, позивачем не підтверджено показників валових витрат (податкового кредиту) , відображених за першою з подій (отримання податкової накладної).

Таким чином, висновки суду першої інстанції, щодо безтоварності господарської операції між ТОВ "МТС "Агропростір" та ТОВ "Фелікс КО", щодо надання послуг з пошуку покупця є вірними та не спростовані доводами апеляційної скарги.

Крім того, судом встановлено, що 07.10.2010 р. між ТОВ "МТС "Агропростір" (Замовник) та ТОВ "КБ "Оксідон" (Виконавець) укладено договір маркетингових досліджень № 10/14 за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв зобов'язання надати послуги маркетингового характеру по дослідженню ринкової привабливості продукції Замовника, цукру-піску.

Згідно п. 1.1, 1.2, 2.1.1., 2.2.3 Договору Виконавець мав вивчити характеристики аналогічного товару на ринку, вивчити та систематизувати дані про ціни на аналогічний товар, провести опит оптових покупців.

На підтвердження факту надання послуг складається акт виконаних робіт (наданих послуг).

Замовник має надати виконавцю всі необхідні матеріали, зразки продукції, документи що підтверджують якість товару.

Виконавець має на підставі отриманої в ході дослідження інформації скласти та надати звіт Замовнику про результати маркетивногого дослідження: дані, отримані в ході дослідження, висновки.

Отримані результати мають бути оформленні у вигляді анкет, зведених таблиць та графіків у електронному вигляді.

При прийомі - здачі Звіту сторони підписують акт здачі-прийняття робіт.

У додатку № 1 до договору на проведення маркетингових досліджень від 07.10.2010 р. № 10/14 визначено об'єкти досліджень, а саме: І. Український ринок продукції Замовника, Регіони: Київ, Харків, Чернігів, Житомир, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів, Тернопіль, Одеса, Миколаїв, Луганськ, АР Крим. ІІ. Російський ринок продукції Замовника. Регіони: Москва, Санкт-Петербург, Самара, Тольятті, Єкатеринбург.

Інформація, що надається Замовником повинна містити: оцінку і прогнозування поточної ємкості ринку (рівню послуг), характеристику потенційних покупців (споживачів) продукції, характеристику продукції конкурентів, аналіз динаміки і прогнозування споживчого попиту, загальний об'єм реалізації аналогічної продукції конкурентами, характеристику каналів збуту, наявність попередніх угод із споживачами продукції. (а.с. 38-43).

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) визначено як послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Судом встановлено, що позивачем, як до перевірки так і до суду надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.12.2010 р. № ОУ-2712-2, податкову накладну (а.с. 48-49).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ці документи не є достатніми доказами в підтвердження фактичного виконання договору, оскільки наданий містить лише загальну назву послуги " аналіз ринку цукру в Україні", та не містить зазначення конкретних дії, часу витраченого на їх проведення, результатів виконаних робіт (послуг). (а.с.118)

Частиною другою ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, назву документа, дату, місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

В актах надання послуг відсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, деталізація наданих макретингових послуг. Акти не містять посилань на те, які саме послуги були надані виконавцем, тобто зміст господарської операції. Отже, суд вважає, що перелічені вище акти прийому -передачі виконаних робіт не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Наданий позивачем документ, складений КБ " Оксідон" " аналіз ринку сахару" колегія суддів оцінює критично, тому як досліджувані в аналізі питання не стосуються предмету, визначеного договором від 07.10.2010 р. № 10/14, а саме: не містить аналізу об'єктів дослідження по регіонах, інформації, що повинна містити характеристики, оцінки, прогнозування, перелік яких визначений у додатку № 1 до договору на проведення маркетингових досліджень від 07.10.2010 р. № 10/14, інформації про осіб, які виконували роботи з дослідження, відсутні документи, що підтверджують спосіб дослідження тощо.

Суду також не надано доказів проведення контрагентом позивача дій за переліком 1.1, 1.2, 2.1.1., 2.2.3 Договору, зокрема не надано результатів опиту оптових покупців у формі анкетування, зведених таблиць та графіків, не надано копії звіту про виконані маркектиногові дослідження.

Таким чином, надані позивачем документи (податкові накладні) лише формально відображають зміст господарських операцій, по яким позивач сформував показники валових витрат та податкового кредиту, не доводять реального виконання таких операцій, а тому в порушення закону відображені позивачем при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток відповідних періодів.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення відповідача є правомірними, винесені ним в межах наданих повноважень в порядку та спосіб, встановлені законом, є обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини по справі, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" "Агропростір" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 816/1875/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.