Постанова № 40981996, 14.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 916/2095/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача-1 - Очколяс Д.В., довіреність № 38, дата видачі : 21.07.14;

від відповідача-2 - Остапов В.В., довіреність № 3060, дата видачі : 18.09.14;

від третіх осіб - не з'явились, повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»

на рішення господарського суду Одеської області від 31 липня 2014 року

по справі № 916/2095/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Рено Україна»

до 1) Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»

2) Державного підприємства «Адміністрація морських портів Украни» в особі Іллічівської філії

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістіка»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЗЛАГОДА»

про стягнення 300 262,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Рено Україна» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» 300 262,26 грн. збитків за незабезпечення схоронності вантажу за договором №335/ит від 30.12.2011р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2014 року залучено до участі у справі іншого відповідача - Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „ЗЛАГОДА".

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2014 р. (суддя Шаратов Ю.А.) позов Приватного акціонерного товариства "РЕНО УКРАЇНА" до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" задовольнити в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "РЕНО УКРАЇНА" суму збитків у розмірі 300 262,26 грн.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "РЕНО УКРАЇНА" до Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна» витрати на сплату судового збору у розмірі 6 005,25 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що належним відповідачем за цим позовом є його сторона, яка є зберігачем, а саме, ДП „Іллічівський морський торговельний порт»; ДП „Адміністрація морських портів України" не є належним відповідачем за заявленою позовною вимогою, внаслідок чого, позов до нього не підлягає задоволенню; позовну заяву до ДП «ІМТП» про стягнення суми збитків у розмірі 300 262,26 грн. суд вважає такою, що обґрунтована та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові до ДП «ІМТП» відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що позивач з відповідачем не перебувають в договірних відносинах, у позовній заяві відсутні будь-які обґрунтування позовних вимог.

Апелянт зазначав, що згідно генерального акту та акту-повідомлення ДП «ІМТП» було вивантажено автомобілі на склад №25, а не прийнято на зберігання, як це зазначено в рішенні. На думку скаржника, позивачем не доведено факт надання портом послуг щодо зберігання вантажу Вантажовласнику та відсутні в матеріалах справи докази надання цих послуг зі зберігання вантажу.

Крім того, скаржник вважає, що вартість шкоди, завданої вантажовласнику, повинна розраховуватись по курсу НБУ на день викрадення автомобілів, а не на дату подання позову.

Також з апеляційної скарги вбачається, що викрадення автомобілів стало наслідком незаконного проникнення на територію Іллічівського морського порту, вина ДП «ІМТП» в даному випадку відсутня. При цьому, скаржник вважає, що незабезпечення схоронності вантажу відбулось з вини адміністрації морського порту, оскільки п.3.1 Порядку організації охорони морських та річкових портів покладено заходи з охорони саме на Адміністрацію морських портів України.

Тобто, на думку апелянта, єдиним підрозділом, що відповідає за безпеку території Іллічівського морського пору є служба морської безпеки - структурний підрозділ Іллічівської філії «АМПУ».

Представники третіх осіб та позивача в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

За таких обставин, оскільки позивач та треті особі не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, а їх явка не визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю вказаних представників учасників процесу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників відповідачів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.12.2011 між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автологістіка" укладено Договір перевантаження імпортної і транзитної автотехники від 30.12.2011 № 335/ит (далі - Договір від 30.12.2011 /а.с. 20-25/.

Відповідно до пункту 1.1, підпунктів 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1, підпункту 3.1.2 пункту 3.1.2 Договору від 30.12.2011 у відповідності зі "Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту" порт (Відповідач1) прийняв на себе зобов'язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну і транзитну автотехнику/трейлери, а вантажовласник (ТОВ „Автологістіка") - запланувати до перевантаження 26000 одиниць автотехники та сплатити надані йому портом послуги. Відповідач1 зобов'язаний здійснювати вивантаження із суден типу РО-РО вантажу, його прийом відповідно до діючих правил, звичаїв та погоджених з портом доручень вантажовласника, а також складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах порту, без права користування вантажем, і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевальці і зберіганні. Вартість зберігання імпортної і транзитної автотехники та транспортних засобів, що навантажуються на судна чи розвантажуються з суден своїм ходом або буксируванням визначається за вільними тарифами порту, а саме: 5,65 грн./од. - протягом добі; 8,81 грн./од. - за кожну добу з 2 по 5 добу; 13,21 грн./од. за кожну добу з 16 доби і далі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Генерального акту № 5R0000028 дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014, та додатку до нього Акту-повідомлення № 5R0005591 (дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014), підписаним представником Іллічівського морського торговельного порту Єпіфановим С.В., на склад № 25 прийнято 143 місць легкових автомобілів RENAULT /а.с. 169, 168/.

В подальшому, 08.04.2014 зі складу № 25 п'ятого терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було викрадено два автомобіля марки "RENAULT, LODGY", кузов сірого кольору, коди кузовів YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677, що підтверджується листом Іллічівського МВ УМВС України в Одеський області від 09.04.2014 № 433/04 (а.с.41).

Факт викрадення автомобілів перевірено в ході апеляційного перегляду та не оспорено сторонами по справі.

11.05.2014 між ТОВ „Автологістіка" і ПАТ "РЕНО УКРАЇНА" укладено Договір про відступлення права вимоги № 11/05, відповідно до якого Позивачу було передано право вимоги за Договором від 30.12.2011, в тому числі в судовому порядку, щодо незабезпечення схоронності вантажу (автомобілів RENAULT LODGY YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677) при його перевальці і зберіганні та відшкодування завданої шкоди /а.с. 181/

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно із частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, аналіз змісту договору від 30.12.2011р. свідчить про те, що він є змішаним договором, та містить, зокрема, елементи договору зберігання.

Відповідно до частин першої та другої статті 936, частини першої статті 942 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст.945 ЦК України, зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.

Відповідно до приписів ст.ст.949, 950 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в тлумаченні вищевказаних приписів законодавства, щодо того, що наявність вини в діях професійного зберігача не входить до умов його відповідальності за втрату (нестачу) або пошкодження речі, яку передано на зберігання, тому вказана відповідальність професійного зберігача настає без вини, а доведення її наявності чи відсутності не входить до предмету доказування при розгляді спорів про відшкодування вартості втраченої або пошкодженої речі.

Згідно із пунктом 9.13 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348 портовий оператор (оператор термінала) оформляє приймання вантажу, що ввозиться на територію України, генеральним актом, актом-повідомленням і тальманськими розписками (відвісами) відповідно до зводу звичаїв морського порту.

Відповідно до ч.3 ст.937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання

Як зазначалось вище, відповідно до Генерального акту № 5R0000028 дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014, та додатку до нього Акту-повідомлення № 5R0005591 (дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014), на склад № 25 на зберігання відповідно до договору від 30.12.2011 року прийнято 143 місць легкових автомобілів RENAULT.

В подальшому, 08.04.2014 зі складу № 25 п'ятого терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було викрадено два автомобіля марки "RENAULT, LODGY", кузов сірого кольору, коди кузовів YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677, що підтверджується листом Іллічівського МВ УМВС України в Одеський області від 09.04.2014 № 433/04 та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.22 ЦК України, приписи якої кореспондуються з вимогами ст.224 Господарського кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно приписів ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, фактичними обставинами справи встановлено, що втрата майна відбулась в той час, коли майно знаходилось на відповідальному зберіганні у Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт».

Доводи скаржника про наявність вини ДП «Адміністрація морських портів України» у втраті вантажу відхиляються судовою колегією, з огляду на те, що між ДП «ІМТП» та ТОВ «Логістика» укладено договір №335/ит від 30.12.2011 року, відповідно до п.1.1 якого ДП «ІМТП» прийняло, зокрема, на зберігання імпортну і транзитну автотехніку/трейлери, та відповідно до своїх обов'язків здійснює складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах Порта, без права користування вантажем,і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевалці і зберіганні.

Тобто, умовами укладеного між ТОВ «Автологістика», який в подальшому передав право вимоги ТОВ «Рено України», та ДП «ІМТП» встановлено обов'язок останнього прийняти вантаж на зберігання та прийняти всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевалці і зберіганні, за що Порт отримує винагороду.

Разом з тим, належної схоронності вантажу в даному випадку дотримано не було, що стало наслідком викрадення двох автомобілів з території Порту.

Тому, за таких обставин, посилання скаржника в апеляційній скарзі на дію п. 6.3 договору від 30.11.2011р., в якому зазначено, що порт не несе відповідальності за порушення договору, якщо воно відбулося не по його провині (наміру або необережності), не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи.

Доводи апелянта про надання послуг саме з вивантаження автомобілів, а не зі зберігання вантажу, спростовуються тим, що і вивантаження, і складування, і зберігання вантажу входить до предмету договору №335/ит від 30.12.2011 року, а рахунки виставлені Портом ТОВ «Автологістика» «за розвантажувально-навантажувальні роботи», тому судова колегія дійшла висновку про неможливість розмежування наданих послуг окремими актами.

Крім того, судова колегія звертає увагу на приписи п.14.3 Правил надання послуг в морських портах України, згідно яких портовий оператор (оператор термінала) здає (видає) вантажі перевізнику за маркуванням, кількістю місць і вагою (обсягом), за якими вантаж був прийнятий портовим оператором (оператором термінала) від перевізника, з перевіркою маркування вантажу.

У разі невідповідності фактичних даних даним, заявленим у документах, за якими вантаж приймався на склад, портовий оператор (оператор термінала) здає вантаж перевізнику за фактичними кількістю та масою з додаванням документів, що підтверджують цю розбіжність (за наявності). Спори, пов'язані з розбіжностями щодо кількості та маси вантажу, вирішуються між портовим оператором (оператором термінала) та замовником у порядку, передбаченому договором перевалки та відповідно до законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов заявлено з підстав невиконання обов'язку щодо зберігання та забезпечення схоронності вантажу за Договором перевантаження імпортної і транзитної автотехники від 30.12.2011 № 335/ит, а тому належним відповідачем за цим позовом є його сторона, яка є зберігачем, а саме, ДП „Іллічівський морський торговельний порт".

За таких обставин, наявність обов'язку з відшкодування вартості втраченого вантажу у ДП „Адміністрація морських портів України" через незабезпечення службою морської безпеки порту належної охорони, та невжиття заходів з недопущення актів незаконного втручання на територію Іллічівського морського порту не розглядаються в рамках даного спору.

Пунктом першим частини першої статті 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Як вбачається з інвойсів від 24.01.2014 № 00245630 і № 00245610, вартість викрадених автомобілів становить: номер YF1JSRBW450271677 - 12 916,70 доларів США, а номер YF1JSRBW450274346 - 12 635,03 доларів США /а.с. 33-34/, загальна вартість втрачених під час зберігання автомобілів складає 25 551,73 доларів США (12916,70 + 12635,03 = 25551,73), що за курсом НБУ на дату подання позову становить 300 262,26 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про те, що вартість шкоди, завданої вантажовласнику, повинна розраховуватись по курсу НБУ на день викрадення автомобілів, а не на дату подання позову, оскільки згідно ст.55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Посилання апелянта на відсутність договірних відносин з позивачем спростовуються договором про відступлення права вимоги № 11/05 від 11.05.2014р., укладеним між ТОВ „Автологістіка" і ПАТ "РЕНО УКРАЇНА", згідно якого останньому було передано право вимоги за Договором від 30.12.2011, в тому числі в судовому порядку, щодо незабезпечення схоронності вантажу (автомобілів RENAULT LODGY YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677) при його перевальці і зберіганні та відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що правовим наслідком невиконання обов'язку щодо письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, є не недійсність договору про таку заміну, а визнання належним виконанням обов'язку боржника виконання первісному кредиторові.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що встановлені обставини справи свідчать про обґрунтованість позовних вимог до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення суми збитків у розмірі 300 262,26 грн., та безпідставність вимог до ДП «Адміністрація морських портів України», а тому, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ДП «ІМТП» - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 31 липня 2014 року по справі № 916/2095/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 21.10.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя О.О. Журавльов