Постанова № 40981983, 16.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р.Справа № 923/637/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пронюк В.Я., за довіреністю;

від відповідача - Рахімов В.А., за довіреністю, Мороз Л.Л., директор КП "Міськтеплокомуненерго";

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»

на рішення господарського суду Херсонської області від 26 червня 2014 року

по справі № 923/637/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго»

про стягнення 688 194,74 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго» 688 194,74 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №250/2-БО-33 від 31.07.2012 року, з яких 511062,12 грн. основного боргу, 21729,45 грн., 61729,43 грн., 27984,89 грн., 65688,58 грн. 7% штрафу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.06.2014 року по справі №923/637/14 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 511062,12 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 21729,45 грн., суму 7% штрафу у розмірі 65688,58 грн., суму пені у розмірі 61729,43 грн., суму 3% річних у розмірі 27984,89 грн. та судовий збір у розмірі 13763,89 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення сум 3% річних у розмірі 27984,89 грн. та інфляційних витрат у розмірі 21729,45 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Міськтеплокомуненерго» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення штрафу та пені, та прийняти нове рішення, яким зменшити на 50% штрафні санкції та стягнути з підприємства суму основного боргу в розмірі 430 002,71 грн., 21729,45 грн. інфляційних втрат, 32844,29 грн. 7% штрафу, 30864,72 грн. пені, 27984,89 грн. 3% річних, 13763,89 грн. судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що у зв'язку з тим, що ціни на природний газ неодноразово змінювались на протязі опалювального сезону та дії чинного договору , боржник не мав можливості розраховуватися за спожитий газ в межах підвищених цін.

Скаржник просить зменшити суму неустойки - штрафу та пені - на 50% відсотків, посилаючись на те, що КП «Міськтеплокомуненерго» є комунальним підприємством, яке забезпечує послугами з теплопостачання, постачання теплової енергії споживачам здійснюється за встановленими тарифами, які не містять повного відшкодування через тривалі процедури затвердження та прийняття тарифів уповноваженими органами, внаслідок чого фактично підприємством змушене виконувати приписи щодо постачання теплової енергії споживачам за тарифами, а не за дійсною вартістю теплоенергії.

Також апелянт звертав увагу на те, що він здійснює заходи щодо погашення заборгованості, і на сьогоднішній день підприємство має заборгованість перед позивачем в розмірі 430 002,71 грн. замість 511 062,12 грн.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, та часткового скасування рішення суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Міськтеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір №250/2-БО-33 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві, з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2013 року, газ обсягом до 570 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до п.5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Згідно з п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

На виконання п. 2.1. договору, позивач протягом листопада 2012 року - грудня 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1275255,18 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, а саме:

- від 30.11.2012р. за листопад на суму 336843,06 грн.;

- від 31.12.2012р. за грудень на суму 938412,12 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, не здійснив повну оплату за природний газ, у зв'язку з чим, станом на день звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 511062,12 грн.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено в ході апеляційного розгляду, що відповідач в порушення умов Договору, положень ст.ст. 525, 526, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України не здійснив повну оплату за спожитий природній газ.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок нарахованих сум 3% річних в розмірі 27984,89 грн. та інфляції в розмірі 21729,45 грн., колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно, та, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, судова колегія зазначає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суму інфляційних втрат.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до положень ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно задоволеного судом першої інстанції розрахунку розмір пені та штрафу становить, відповідно 61729,43 грн. та 65688,58 грн., що являється арифметично вірним, однак судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, за наявності певних умов.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України також встановлює, що розмір неустойки може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення.

При цьому, при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З викладеного вбачається, що зазначені норми дають право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України суду надане право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В контексті згаданої норми при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням визначених Вищим господарським судом України в Постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р. критеріїв застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів також відзначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, як зазначено касаційною інстанцією в даній Постанові, при стягненні штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З вищенаведених правових норм вбачається, що вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується, в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності.

З пункту 1.2. договору вбачається, що газ, що продається за цим договором, використовується Комунальним підприємством «Міськтеплокомуненерго» виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, які звільнені від сплати пені за несвоєчасні розрахунки, що виключає можливість регресного звернення до споживачів з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Водночас судова колегія приймає до уваги часткове погашення відповідачем основного боргу в процесі розгляду справи, що підтверджується договором про організацію взаєморозрахунків №582/30 від 03.10.2014р. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.10.2014 року, згідно яких відповідач погасив заборгованість на суму 81059,41 грн., що свідчить про вживання КП «Міськтеплокомуненерго» всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором №250/2-БО-33 від 31.07.2012р.

За таких обставин, враховуючи відсутність негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди, причини виникнення заборгованості по договору, яка полягає в несвоєчасних розрахунках споживачів з відповідачем за поставлений природний газ та різниці у тарифах на газ, а також той факт, що відповідач є установою, яка незадовільно фінансується з державного бюджету, судова колегія вважає можливим застосувати положення п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені та штрафу на 50 %..

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України в постановах у справах № 5023/3165/12 від 19.12.2012 р., № 908/1608/14 від 03.04.2014 р., № 921/167/13-г від 03.04.2014 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за доцільне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу, зменшити розмір пені та штрафу на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 32844,29 грн., та пеню у розмірі 30864,72 грн., в решті рішення залишити без змін.

Згідно положень ч.2 ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ч.2 ст.49, ст. ст. 83, 99, п.4 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтеплокомуненерго» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26 червня 2014 року по справі №923/637/14 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" (75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Покришева, 41, код ЄДРПОУ - 21284482) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ - 20077720) суму основного боргу у розмірі 511062,12 (п'ятсот одинадцять тисяч шістдесят дві грн. 12 коп.) грн., інфляційні втрати у розмірі 21729,45 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять дев'ять грн. 45 коп.) грн., 7% штрафу у розмірі 32844,29 (тридцять дві тисячі вісімсот сорок чотири грн. 29 коп.) грн., пеню у розмірі 30864,72 (тридцять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 72 коп.) грн., 3% річних у розмірі 27984,89 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 89 коп.) грн. та судовий збір у розмірі 13763,89 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят три грн. 89 коп.) грн.»

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя О.Ю. Аленін