Постанова № 40979473, 07.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/3154/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Ковальчук Р.Ю.

за участю представників:

від позивача - Новосьолова З.С., Могильна Я.Я., Донець Т.С.

від відповідача - Гладкий С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2014 року (Суддя підченко Ю.О.)

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Укроборонсервіс»

до Міністерства оборони України

про зобов`язання вчинити дії. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Укроборонсервіс» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року позов задоволено повністю. Зобов`язано відповідача прийняти виконані робти з утилізації боєприпасів, підписати та затвердити акт приймання виконаних робіт на 15971597,95 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права а тому просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.10.2014 року у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Шевченко Е.О., Буравльов С.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 07.10.2014 року склад суддів був змінений на: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому він зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представник сторін та надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

18.04.2012 року між ДП ДК «Укрспецекспорт» - ДП «Укроборонсервіс» (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) в рамках виконання Імплементаційної угоди між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з матеріально-технічного забезпечення і обслуговування (ОМТЗО) про утилізацію стрілецької зброї й легких озброєнь, звичайних боєприпасів і протипіхотних мін типу ПФМ-1, підписану 21.09.2011 року в м. Брюсселі був укладений договір на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201.

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов'язується в термін, що визначений даним договором, на підставі Ліцензії Міністерства промислової політики України від 21.06.2011 року серії АГ №399946 на вид господарської діяльності «Розроблення, реалізація, ремонт, модернізація і утилізація військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї», виконати утилізацію боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів за номенклатурою та обсягами, які визначені у «Специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації».

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи з утилізації боєприпасів, відповідно до розділів 3 та 4 договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 20769392,17 грн.

Згідно із п. 3.2 договору відповідно до статті 3 Імплементаційної угоди фінансування робіт за договором здійснюється за рахунок фінансових внесків трастового фонду програми НАТО «Партнерство заради миру» та України.

Пунктом 3.3 договору визначено, що агенція НАТО з технічного обслуговування і постачання (NAMSA) відповідно до умов Контракту сплачує виконавцю кошти, що є фіксованим внеском NAMSA, з розрахунку 250 Євро за одну тонну (брутто) боєприпасів. Фіксований внесок NAMSA становить 1500001,25 Євро.

Відповідно до пункту 3.4 договору визначено, що решта суми, яка визначається різницею між ціною договору визначеною в п. 3.1 договору, та фіксованим внеском NAMSA сплачується за кошти державного бюджету України, у національній валюті України, за рахунок коштів спеціального фонду кошторису Міністерства оборони України, і є фінансовим внеском України.

На момент укладення договору, для визначення ціни договору приймається курс 10,471529 грн. за 1 євро (станом на 10.04.2012 року). Фінансовий внесок України станом на 10.04.2012 становить 5062085,58 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору фінансовий внесок України підлягає коригуванню, в залежності від офіційного курсу євро, встановленого Національним банком України, на день конвертації виконавцем коштів за Контрактом за відповідний етап виконаних робіт.

Згідно п. 3.7 договору ціна договору є граничною (лімітною) і не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем ціни договору, витрати виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті не підлягають.

Розрахунки проводяться шляхом оплати за фактично виконану роботу з утилізації боєприпасів, відповідно до затвердженого сторонами «Акту виконаних робіт», протягом 10 банківських днів з дати акцептування рахунку, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.

Пунктом 4.2 договору визначено, що при проведенні розрахунків за виконану роботу з утилізації боєприпасів виконавець надає замовнику належним чином оформлений рахунок, у якому зазначається сума, що визначена відповідно до п.п. 3.4 та 3.5 договору, з урахуванням вимог пункту 4.6 договору.

До розрахунку обов'язково додається «Акт виконаних робіт» та рахунок-фактура оплати NAMSA робіт, виконаних за умовами Контракту.

Акт виконаних робіт підтверджує обсяг робіт з утилізації боєприпасів, виконаний виконавцем і прийнятий замовником. Він є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Датою звітування за виконані роботи є дата отримання замовником документів, передбачених цим пунктом.

Відповідно до п. 4.4 договору після одержання від виконавця зазначених у п. 4.2 рахунків і всіх належних документів замовник у строк до 10-ти робочих днів здійснює перевірку отриманих документів та повідомляє виконавцю про їх прийняття або відмову в їх прийнятті.

Згідно п. 4.5 договору під час складання договору сторони складають та затверджують «Протокол погодження граничної (лімітної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів», до якого додаються «Калькуляції планових витрат» з розшифровками.

Протокол погодження граничної (лімітної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів після його затвердження замовником стає невід'ємною частиною договору.

Умовами п. 4.6 договору передбачено, що оплата виконаних робіт з утилізації боєприпасів проводиться за договірними цінами, визначеними за результатами фактичних витрат, понесених виконавцем та прийнятих замовником.

Вартість виконаних робіт вказується в протоколі погодження договірної (фактичної) ціни, який затверджується замовником.

До нього додається калькуляція фактичних витрат підприємства, завізована представництвом Міністерства оборони України, з розрахунково - калькуляціними матеріалами і первинними документами (або їх копіями), що підтверджують фактичні витрати виконавця, розшифровками.

Оплата виконаних робіт з утилізації боєприпасів за договором, в частині фінансового внеску України, здійснюється за рахунок і в межах коштів спеціального фонду Державного бюджету України, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік, та за умови їх фактичного надходження замовнику.

У випадку відсутності коштів на рахунку Міністерства оборони України за КПКВ 2101210, в тому числі по причині ненадходження відповідного фінансування, термін здійснення зазначеної оплати переноситься до моменту надходження зазначених коштів з Державного бюджету України.

Перерахунок суми, що підлягає оплаті, на час проведення оплати не здійснюється.

Відповідно до п. 4.7 договору, визначено, що при настанні таких обставин замовник звільняється від відповідальності за прострочення оплати виконаних робіт, відшкодування понесених виконавцем збитків (в тому числі упущеної вигоди) та моральної шкоди.

Відповідно до п. 4.8 договору у місячний термін після виконання всього обсягу робіт з утилізації боєприпасів за договором сторони проводять звірку взаєморозрахунків із складанням відповідного акту звіряння взаєморозрахунків.

Згідно з п. 6.3.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання утилізації боєприпасів у терміни, встановлені договором.

Строк (термін) виконання утилізації боєприпасів - до 20.12.2012 року.

Замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи з утилізації боєприпасів згідно з «Актом виконаних робіт», що оформлений відповідно до вимог договору.

10.12.2012 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2 до договору.

11.12.2012 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткову угоду № 3 до договору.

Даними додатковими угодами коригувалася вартість робіт з утилізації боєприпасів, строки подання актів виконаних робіт, строки проведення утилізації.

27.05.2013 року та 27.06.2013 року між позивачем та відповідачем були підписані додаткові угоди №4/Д/у29-4.2.1/302А та №5/Д/У29-4.2.1/376, відповідно до умов яких в договір були внесені відповідні уточнення та зміни.

Як вбачається з матеріалів справи 11.12.2012 року між позивачем та відповідачем на виконання умов договору (з урахуванням додаткових угод) був підписаний протокол погодження граничної (лімітної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів за специфікацією № 2 на загальну суму 15981391,21 грн.

12.11.2013 року позивач листом № 29/5.1.1-9613 направив представництву Міністерства оброни України акт для візування, на загальну суму 15971 597,95 коп., у т.ч. ПДВ (20%) - 2 661 932,99 грн., з яких частина грошових коштів, що підлягають сплаті відповідачем, складає - 973 656,92 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 828 942,82 грн.

За результатами розгляду акту представництво Міністерства оброни України направило позивачу лист №656/63 від 05.12.2013 року про відмову у підписанні акту, посилаючись на те, що відповідачем не визначена ціна виконаних робіт.

13.12.2013 року позивач, вважаючи відмову відповідача у підписанні акту безпідставною та необґрунтованою, повторно надіслав на адресу останнього акт для його підписання.

Однак, як вказує позивач у своїй позовній заяві відповідач в порушення умов договору, наданий позивачем акт не підписав, натомість направив на адресу позивача лист №274/4/3824 від 13.12.2013 року, в якому просив привести витрати відповідно до висновку представництва Міністерства оброни України № 639/63 від 29.11.2013 року.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення фактичних витрат за специфікацією № 2 та не підписанням акту виконаних робіт позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти виконані роботи з утилізації боєприпасів за Специфікацією № 2, підписати та затвердити акт приймання виконаних робіт на суму 15 971 597,95 грн.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, додатковими угодами №3/Д/У29-4.2.1/904 від 11.12.2012 року та №6/Д/У29-5.1.1/428 від 26.07.2013 року до договору №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року сторонами погоджено загальну вартість робіт з утилізації боєприпасів за специфікацією № 2, яка становить 15 981 210,83грн., в тому числі ПДВ (20%) - 2 663 535,14 грн.; ціну договору, яка становить 36 732 006,11 грн., в тому числі ПДВ - 6 122 001,02 грн. та фінансовий внесок України станом на 18.07.2013 року за утилізацію боєприпасів за специфікацією № 2, який становить 5 110 481,54 грн.

Згідно із складеним протоколом погодження договірної (фактичної) ціни на роботи з утилізації боєприпасів за специфікацією №2, загальна вартість робіт складає 15 971 597,95 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 2 661 932,99 грн.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, ДП «Укроборонсервіс» було складено акт виконаних робіт та відповідні калькуляції фактичних витрат з розшифровками, які позивач 12.11.2013 року листом №29/5.1.1-9613 направив представництву Міністерства оброни України для візування.

Згідно висновку представництва замовника № 42/77 (№639/63) від 29.11.13 року щодо фактичних витрат понесених ДП «Укроборонсервіс» під час проведення робіт з утилізації боєприпасів за Специфікацією № 2 представництвом замовника не прийнято, або прийнято не у повному обсязі такі витрати позивача: витрати на перевезення боєприпасів власним транспортом із військової частини, де вони зберігались, до місця проведення утилізації прийнято представництвом замовника на суму 460 851,58 грн. (роботи на суму 689 302,02 грн. не прийнято); витрати на додаткову заробітну плату працівників, які виконували утилізацію боєприпасів прийнято представництвом замовника на суму 353 564,42 грн. (витрати на суму 551 131,36 грн. не прийняті); загально - виробничі витрати прийнято на суму 4 287 385,68 грн. (зменшено на 15 933,78 грн.); адміністративні витрати зменшено на 981 078,65 грн.; прибуток зменшено на 139 066,62 грн.; податок на додану вартість (ПДВ) не прийнято у повному обсязі, вартість робіт за договором зменшено на 2 661 932,99 грн.

З урахуванням здійсненого розрахунку представництвом замовника у вказаному висновку було запропоновано позивачу визначити рівень обґрунтованих фактичних витрат за специфікацією № 2 у сумі 11 775 235,76 грн.

Тобто, відповідачем загальну вартість фактичних витрат, понесених ДП «Укроборонсервіс» по договору № 274/М- БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року, з урахуванням додаткової угоди від 26.07.2013 року зменшено на 4 196 362,20 грн.

Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5224/7847/14-45 складеного судовими експертами 27.06.2014 року за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи встановлено, що форма таблиці №1 Висновку №639/63 «Зведена калькуляція» не відповідає формі «Калькуляція фактичних витрат» (додаток № 12 до договору № 274), та формі «Калькуляція планових витрат» (додаток № 20 до договору № 274), а розрахунки у висновку № 639/63 зроблені відповідачем за власним розсудом перевіряючих без посилання на нормативні документи.

Крім того, висновком судово-економічної експертизи встановлено, що висновки за вказаними статтями «Зведеної калькуляції» представництва Міністерства оборони України № 4277 щодо зменшення фактичних витрат згідно договору №274/М-БП/11-12/Д29-1.14.1/201 від 18.04.2012 року: «Витрати на транспортування та охорону»; «Додаткова заробітна плата»; «Загальновиробничі витрати ДП «Укроборонсервіс»; «Адміністративні витрати ДП «Укроборонсервіс»; «Витрати на збут»; «Прибуток»; «Податок на додану вартість» документально та нормативно не підтверджуються, а зміст вказаних статей «Зведеної калькуляції» не відповідає статтям зразку калькуляцій фактичних витрат.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Фактичні обставини справи та докази надані позивачем на їх підтвердження свідчать про те, що відповідач всупереч умовам договору та специфікації №2 ухиляється від прийняття виконаних позивачем робіт з утилізації боєприпасів, не затверджує та не підписує акт виконаних робіт.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та обставини встановлені судом під час розгляду справи, а також підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти виконані роботи з утилізації боєприпасів за Специфікацією № 2, підписати та затвердити акт приймання виконаних робіт на суму 15971597,95 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державне підприємство «Укроборонсервіс», а тому апеляційна скарга міністерства оборони України не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга міністерства оборони України залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 року у справі № 910/3154/14 - без змін.

Матеріали справи № 910/3154/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко