Рішення № 40979310, 16.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.14р. Справа № 904/6463/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "СТАРИЙ КРИМ", м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Фортуна-Банк", м.Дніпропетровськ

про звільнення від відповідальності за кредитним договором

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник Малюк О.А., довіреність №б/н від 21.08.14р.;

від відповідача: предстаник Варик Г.А., довіреність №б/ від 06.11.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про звільнення позивача від відповідальності (штрафів, пені, повернення суми кредиту) в повному обсязі за порушення умов Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. на термін з 01.04.14р. до моменту закінчення окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №26/08 від 26.08.14р. ухвалою суду від 28.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 14.10.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 14.10.14р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 14.10.14р.

Суд оголошував перерву з 14.10.14р. до 16.10.14р.

16.10.14р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.10.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.14р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" (далі по тексту - позивач) та публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (далі по тексту - відповідач) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР (далі по тексту - договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р., кредитний договір).

Відповідно до умов п.1.4 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р. кредит видавався позичальнику (позивачу) на ведення статутної діяльності та поповнення обігових коштів.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що позивачу було відкрито кредитну лінію для отримання коштів на поповнення обігових коштів для забезпечення діяльності промислових потужностей, які знаходяться у нього в оренді та розташовані в місті Судак селище Грушівка Автономної Республіки Крим по виробництву виноматеріалів. До окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією, позивачем в повному обсязі виконувались умови вказаного договору, вчасно сплачувалися проценти за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що виробництво виноматеріалів є підакцизним товаром, у звязку з чим окупаційна влада вимагає перереєстрації підприємства та отримання інших дозвільних документів від Російської влади. Ці обставини зробили неможливим здійснення позивачем господарської діяльності направленої на випуск винної продукції, яка є основним видом господарської діяльності та джерелом надходження коштів з яких сплачувались відсотки по кредиту, а тому ці обставини, на думку позивача, є форс-мажорними, які не можна було предбачити при укладанні кредитного договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач листом від 06.03.14р. та листом за вих.25/03 від 25.03.14р. (а.с.12) повідомив відповідача про настання форс-мажорних обставин та просив останнього не нараховувати проценти, штрафи та пені, але відповідач продовжував нараховувати штрафні санкції, передбачені договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р. та розпочав процедуру реалізації заставленого майна, направивши позивачу вимогу про звільнення заставленого майна.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в їх задоволенні відмовити з огляду на наступне.

Порядок повернення кредитних коштів визначається умовами кредитного договору. Цим же документом визначені як підстави відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання, так і умови звільнення від неї. На думку відповідача, з аналізу тексту кредитного договору можна дійти висновку, які саме дії чи події є обставинами непереборної сили (форс-мажором).

Відповідач стверджує, що відповідно до умов кредитного договору, ані зміна території, ані громадянства не є обставиною непереборної сили.

Відповідач посилаючись на Закон України "Про торгово-промислові палати України" вказує, що торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів та міжнародних договорів України, а також відповідно до договорів за зверненням суб'єктів господарської діяльності.

Відповідач звертає увагу суду, що судова практика свідчить, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору є висновок Торгово-промислової палати.

На думку відповідача, висновок торгово-промислової палати може стати підставою для повного або часткового звільнення від відповідальності.

Посилаючись на інформаційний лист "Про Закон України "Про Торгово-промислові палати України" від 05.03.98р. за №01/8/80 звертає увагу суду, що останні повинні оцінювати акти відповідних експертиз нарівні з іншими доказами по справі.

В якості заперечень на відзив позивач надав суду для долучення до матеріалів справи лист віце-президента торгово-промислової палати України за вих.№3304/05-5.4 від 24.09.14р. в якому вказано, що згідно з законодавством України, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору, виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений орган.

Право Торгово-промислової палати України підтверджувати форс-мажорні обставини передбачено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97р. №671/97-ВР, відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів, в Податковому кодексі України від 02.12.10р. за №2755-VI та Законі України від 23.09.94р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Торгово-промислова палата України засвідчує наявність форс-мажорних обставин за кожною визначеною угодою (договором, контрактом) відповідно до її умов. В інших випадках компетенцію Торгово-промислової палати України, яка є недержавною організацією, щодо підтвердження форс-мажорних обставин законодавством України не встановлено, не передбачена вона також умовами договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р.

Пунктом 4.6 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р. визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за договором у разі настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин за договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійного лиха і таке інше (далі по тексту - форс мажор), але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення не виконуючою стороною форс-мажору і закінчується чи закінчився б, якщо не виконуюча сторона вжила б заходів, які вона і справді могла вжити для виходу з форс-мажору, форс-мажор автоматично продовжує термін виконання зобов'язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати письмово одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більш ніж 6 місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором, і в такому разі жодна із сторін не матиме права на відшкодування іншою стороною можливих збитків.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

За загальним правилом форс-мажорні обставини - це надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, захист від дії якої не передбачено умовами договору, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:

винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту);

непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух);

умовами, регламентованими відповідними органами виконавчої влади, а також пов'язаними з ліквідацією наслідків, викликаних винятковими погодними умовами і непередбаченими ситуаціями.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено, що форс-мажорними обставинами є настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин за договором належать: військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійного лиха і таке інше, але не обмежуються ними.

Твердження відповідача, що форс-мажорні обставини повинні бути підтверджені висновком Торгово-промислової палати України суд визнає необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності з огляду на наступне:

по-перше, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору виключно відповідно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України, як уповноважений орган;

по-друге, Торгово-промислова палата України засвідчує наявність форс-мажорних обставин за кожною визначеною угодою (договором, контрактом) відповідно до її умов;

по-третє, компетенція Торгово-промислової палати України щодо підтвердження форс-мажорних обставин не передбачена умовами договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р.;

по-четверте, листом за вих.№3304/05-5.4 від 24.09.14р. віце-прем'єр Торгово-промислової палати України Непран М.І. підтвердив, що умовами договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р. не встановлено компетенцію Торгово-промислової палати України з засвідчення форс-мажорних обставин.

Твердження відповідача відносно того, що судова практика (при цьому посилаючись на постанову Верховного Суду України від 19.01.10р.) свідчить, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору є висновок Торгово-промислової палати не відповідає дійсності. Господарський суд вивчив постанову Верховного Суду України від 19.01.10р. та застосовуючи положення ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України визнав встановленою обставиною, що експертний висновок не є допустимим та належним доказом засвідчення обставин форс-мажору.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає, що має право надати оцінку обставинам, що сталися у господарській діяльності позивача в березні 2014 року внаслідок окупації та в подальшому анексії Автономної Республіки Крим, без висновку Торгово-промислової палати, шляхом вивчення положень укладеного між сторонами договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р. і керуючись положеннями діючого законодавства України.

При прийнятті рішення господарський суд приймав до уваги, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності позивача є виробництво виноградних вин.

Згідно договору оренди виробничих потужностей позивач орендує у товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВП-Авалон» комплекс будівель та споруд за адресою: Автономна Ресбубліка Крим, м.Судак, с.Грушівка, вул.Советська,2а для переробки винограду та вироництва виноматеріалів та іншої виноробної продукції, а також складування матеріалів невиконання своїх та сировини для виробництва виноматеріалів.

Господарський суд з метою прояснення ситуації, яка існує на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя встановив, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю" від 30.04.14р. за №424-р на державному рівні встановлено, що у зв'язку із загостренням ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон (далі - пункти пропуску) та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, та відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово закрити пункти пропуску та пункти контролю.

В результаті порушення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Наказом Міністерства інфраструктури України від 16.06.14р. за №255 "Про закриття морських портів" закрито морські порти Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта та Євпаторія до відновлення конституційного ладу України на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

З метою захисту громадян України прийнято Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" метою якого є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 Закону).

Статтею 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено правовий режим тимчасово окупованої території, а саме на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Частиною 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено неможливість здійснення правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях.

Статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна гарантує захист майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 9.1 статті 9 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" визначено, що на території ВЕЗ "Крим" може застосовуватися мультивалютний режим, за яким в оплату вартості товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) у межах ВЕЗ "Крим", приймається як гривня, так і валюти іноземних країн, включені Національним банком України до 1 - 2 груп Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

З урахуванням положень ч.2 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя діють Закони України, а саме при здійсненні своєї господарської діяльності позивач повинен керуватися законодавством України, зокрема:

В статті 2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями) встановлено, що виробництво алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру мість зберігання спирту. При цьому приміщення, в яких здійснюється зберігання спирту вважаються акцизним складом. На акцизних складах постійно діють представники органу державної податкової служби України за місцем розташування акцизного складу.

Статею 1 вказаного Закону передбачено, що алкогольні напої це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту єтилового.

Згідно до п.1.1 «Порядку роботи представників органів державної податкової служби на акцизних складах та податкових постах» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 11.01.2011 р. № 14, для здійснення контролю представниками органів державної податкової служби, на підприємствах, де використовується спирт, отриманий за нульовою ставкою для виробництва виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла утворюється податковий пост. Представники органів державної податкової служби діють на акцизних складах в спеціально обладнаних приміщеннях обмеженої території, де проводиться господарська діяльність.

Пунктом1.3 цього Порядку встановлено, що орган державної податкової служби за місцем розташування акцизного складу та податкового поста призначає свого представника (представників) на таких складах та постах, якій здійснює контроль за надходженням спирту на підприємство, відпуском його у виробництво, бере участь в інвентаризаціях готової продукції, залишку спирту у спиртосховищі і незавершеному виробництві тощо. У разі припинення використання спирту за нульовою ставкою акцизного податку режим роботи представників державної податкової служби за місцем розташування таких акцизних складів або податкових постів встановлюється індивідуально.

Як вбачається з наведеного, виробництво виноматеріалів, яке здійснював позивач не можливе без дотримання вказаного Закону та Порядку.

Однак. Фактично держава Україна приймає закони, які діють на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і які сприяють захисту прав та зокрема юридичних осіб, але у зв'язку з анексією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя не можливо стверджувати, що Закони України діють на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і права та інтереси зокрема юридичних осіб не порушують та захищаються з боку самопроголошеної влади, яка є незаконною, однак такою, яка висуває до наших юридичних осіб свої вимоги і яка станом на теперішній час фактично діє на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Приймаючи рішення господарський суд застосовував аналогію зі статтею 15 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", якою визначено, що будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України:

а) списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;

б) надається звільнення від будь-якого оподаткування (у тому числі згідно із статтею 271 Митного кодексу України) основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать юридичним особам, які переносять місце своєї діяльності з тимчасово окупованої території на іншу територію України, та вивозяться для подальшого використання у господарській діяльності, за умови, що такі основні засоби перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу на території України.

Такі основні засоби можуть бути відчуженими до їх введення в експлуатацію за новим місцем розташування на іншій території України чи протягом 12 місяців після такого введення в експлуатацію за умови сплати податків, зборів згідно із статтею 30 Податкового кодексу України;

в) дозволяється включити до складу витрат з метою оподаткування податком на прибуток підприємств:

підтверджені належним чином витрати, понесені у зв'язку з евакуацією основних засобів та запасів з тимчасово окупованої території на іншу територію України;

100 відсотків амортизації основних засобів, що евакуюються з тимчасово окупованої території України та були введені в експлуатацію на іншій території України.

Таким чином, якщо держава Україна на державному рівні звільняє бізнес від оподаткування та списує податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації, то господарський суд, як орган, що здійснює правосуддя вважає за необхідне звільнити позивача від відповідальності (штрафів, пені, повернення суми кредиту) в повному обсязі за порушення умов договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. на термін з 01.04.14р. до моменту закінчення окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією.

З огляду на все вищевикладене, господарський суд констатує, що на державному рівні встановлено факт вторгнення на територію України, зокрема територію Автономної Республіки Крим озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військової агресії з боку Російської Федерації, також встановленим є факт тимчасової окупації та анексії території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що умовами договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. визначені як підстави відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання, так і умови звільнення від неї. Крім того наголосив, що з аналізу тексту кредитного договору можна дійти висновку, які саме дії чи події є обставинами непереборної сили (форс-мажором). Господарський суд погоджується з такою позицією відповідача та констатує, що згідно з умовами пункту 4.6 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.14р. вторгнення на територію України, зокрема територію Автономної Республіці Крим озброєних формувань, екстремістськи налаштованих осіб та військова агресія з боку Російської Федерації повинна бути розцінена як форс-мажорна обставина, яка знаходиться поза межами контролю сторін, та яку сторони не могли передбачити або запобігти. Крім зазначеного, форс-мажорна обставина, що сталася внаслідок окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією знаходиться в причинном зв`язку з неповерненням грошей по договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р.

На підставі пункту 4.6 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. позивач листом за вих.№25/03 від 25.03.14р. проінформував відповідача про настання форс-мажорних обставин. Вказаний лист відповідач отримав 26.03.14р., що підтверджується штампом відповідача, який міститься в правому нижньому куті листа позивача за вих.№25/03 від 25.03.14р.

Керуючись пунктом 4.6 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. господарський суд дійшов висновку, що період звільнення від відповідальності починається з 26.03.14р. Враховуючи, що позивач просить суд звільнити його від відповідальності з квітня 2014 року господарський суд вважає, вимогу позивача обґрунтованою.

Крім того господарський суд зазначає, що встановлені судом форс-мажорні обставини тривають більш ніж 6 місяців, у зв'язку з чим в рамках пункту 4.6 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. кожна із сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором.

Таким чином, господарський суд визнає правомірність позовних вимог і з метою захисту прав юридичних осіб, які проводять діяльність на території Автономної Республіки Крим задовольняє позовні вимоги.

Приймаючи рішення господарський суд, окрім вищевикладеного, виходив із наступного.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) забов`язується надати крошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник забов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду зокрема в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Враховуючи, що позивач платіжним дорученням №59 від 21.08.14р. сплатив судовий збір у розмірі 1250,00грн., в той час як необхідно було 1218,00грн., господарський суд визнав, що судовий збір у розмірі 32,00грн. підлягає поверненню.

Керуючись положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"ст.ст. 509, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 35, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Звільнити товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" (49081, м.Дніпропетровськ, пр.Воронцова, 73; ідентифікаційний код 31384641) від відповідальності (штрафів, пені, повернення сум кредиту) в повному обсязі за порушення умов Договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №26КЛ/01/35/ЮР від 23.10.10р. на термін з 01.04.14р. до моменту закінчення окупації території Автономної Республіки Крим Російською Федерацією.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, 35в; ідентифікаційний код 26254732) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" (49009, м.Дніпропетровськ, пр.Калініна, 3д; ідентифікаційний код 36219292) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" (49081, м.Дніпропетровськ, пр.Воронцова, 73; ідентифікаційний код 31384641) 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Старий Крим" (49081, м.Дніпропетровськ, пр.Воронцова, 73; ідентифікаційний код 31384641) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,00грн. (тридцять дві грн. 00 коп.), сплачений платіжним дорученням №59 від 21.08.14р., видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.10.14р.

Суддя І.В. Петренко