Рішення № 40979084, 15.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц/790/5916/14 Справа: № 621/2468/13-ц Категорія: «договірні правовідносини» Головуючий 1 інстанції: Бібік О.В. Доповідач: Піддубний Р.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Даниленка В.М.,

при секретарі: Новокщоновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс - Банк» на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс - Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія АСКА», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі ПАТ КБ «Правекс - Банк») звернулося з до суду з позовом, мотивуючи який зазначило, що 06 квітня 2007 року між акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс - Банк» (ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_2 було укладений кредитний договір № 4179-001/07Р, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 206 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму відповідно до графіку погашення у строк до 06 квітня 2012 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 11,99% річних на суму залишку заборгованості. Того ж дня, у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «Правекс - Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №4179-001/07Р, за яким остання зобов'язалася нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором, а у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором - виконати за нього таке зобов'язання на умовах, у порядку і у строки, встановлені кредитним договором. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань належним чином не виконав, ПАТ КБ «Правекс - Банк» просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 4 434,93 доларів США, що за курсом НБУ становить 35 448 грн. 39 коп., та яка станом на 11.07.2013 року складається з: 3 358,92 доларів США заборгованості за кредитом, 928,01 доларів США заборгованості за процентами та 148 доларів США нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань за договором.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зробив заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Правекс - Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Правекс - Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким заявлений позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Правекс - Банк» звернувся з позовом до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, який суд обчислив з дня здійснення останнього платежу - 10 березня 2010 року, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, процентами та нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань за договором.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 06 квітня 2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 було укладений кредитний договір № 4179-001/07Р, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 206 доларів США та зобов'язався повернути вказану суму частинами у строк до 06 квітня 2012 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 11,99% річних на суму залишку заборгованості.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Правекс-Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась відповідати перед банком за порушення зобов'язань боржником за основним договором.

Додатковими договорами від 08 січня 2009 року до договору кредиту та договору поруки сторони визначили, що кредит надається ОСОБА_2 терміном з 06 квітня 2007 року до 06 квітня 2013 року.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (пункт 11.5 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 06 квітня 2013 року (пункт 1.2 кредитного договору в редакції договору про внесення змін та доповнень від 08 січня 2009 року), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа кожного календарного місяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.

Як убачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту у вересні 2011 року, процентів за користування кредитом - у січні 2011 року.

ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся до суду з позовом 08 серпня 2013 року.

У зв'язку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності з 10 березня 2010 року та наявність передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентами ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, колегія судді погоджується з висновками суду в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Звернувшись до суду у серпні 2013 року позивач просив стягнути неустойку за період з лютого 2011 року по травень 2012 року, тобто за період, більший ніж 12 місяців перед зверненням кредитора до суду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, встановивши, що взятих на себе за кредитним договором зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом ОСОБА_2 належним чином не виконав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 34 265 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 43 коп., яка станом на 11 липня 2013 року складається з: 26 847 грн. 85 коп. (3 358,92 доларів США) заборгованості за кредитом та 7 417 грн. 58 коп. (928,01 доларів США) заборгованості за процентами.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Правекс Банк» про стягнення заборгованості за кредитом та процентами - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс - Банк» задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитом та процентами скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікацій ний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» (м. Київ, Кловський узвіз № 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) заборгованість за кредитним договором від 06 квітня 2007 року в розмірі 34 265 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 43 коп.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» про стягнення неустойки за порушення виконання зобов'язань за договором рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс Банк» з ОСОБА_3 та та ОСОБА_1 по 257 грн. судового збору з кожного.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді