Ухвала суду № 40976150, 08.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р. м.Львів Справа № 876/107/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представників позивача Барбадин-Дунець Н.М.,

Півень О.М.,

Стріжик Г.М.,

представника відповідача Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод» та Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-4877/12/1370 за позовом публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод» до державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року публічне акціонерне товариство «Дрогобицький молочний завод» (далі - ПАТ «Дрогобицький молочний завод») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі - ДПІ у Дрогобицькому районі) від 21.12.2011 року за №№ 0002162301 та 0002152301.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі від 21.12.2011 року № 0002162301 - в частині, в сумі 205532,00 грн.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржили сторони.

Вважаючи рішенням незаконним та необгрунтованим у частині відмови в задоволенні позовних вимог через порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, з підстав, викладених у апеляційній скарзі, позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою його позов в цій частині задовольнити.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Дрогобицький молочний завод» через невідповідність рішення нормам матеріального й процесуального права та фактичним обставинам справи, Дрогобицька об'єд-нана державна податкова інспекція Державної податкової служби у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ), яка є правонаступником ДПІ у Дрогобицькому районі, просила постанову суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дрогобицький молочний завод» у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що в ході перевірки було встановлено та підтверджено в ході розгляду справи належними доказами порушення товариством вимог п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, державними податковими ревізорами-інспекторами Державної податкової адміністрації у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Дрогобицький молочний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, про що складено акт від 08.12.2011 року за № 263/23-2/00446428.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 21.12.2011 р. ДПІ у Дрогобицькому районі були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за № 0002162301, яким за порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 223551,00 грн;

- за № 0002152301, яким за порушення вимог п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, та п.п.145.1.1 - 145.1.5 ст.145 Податкового кодексу України» (далі - ПК України) товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток в розмірі 85877,00 грн.

Із матеріалів справи видно, що 26.08.2010 року між ПАТ «Дрогобицький молочний завод» та ТОВ «Олбі-Рос Корона» укладено договір про надання послуг № 286/1, за умовами якого ТОВ «Олбі-Рос Корона» надає ПАТ «Дрогобицький молочний завод» послуги по мерчендайзингу та передпродажній підготовці, спрямовані на постійне збільшення обсягів продажів товару замовника у всій мережі виконавця.

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано акти надання послуг, звіт про маркетингове дослідження споживчого ринку за вересень 2010 року, штатний розпис працівників ВАТ «Дрогобицький молочний завод» на 2010 рік, рапорти про переробку сировини та виробництво готової продукції, інформацію про реалізацію продукції.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011 року № 0002152301 та податкового повідомлення-рішення від 21.12.2011 року № 0002162301 в частині - в сумі 18019,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність документальних доказів на обґрунтування компенсації за фактично надані послуги ТОВ «Олбі-Рос Корона», у зв'язку з чим позивачем неправомірно сформовано податковий кредит.

Суд першої інстанції не взяв до уваги надані позивачем докази щодо надання цих послуг, оскільки в частині товарності надання мерчендайзингових послуг такі докази не обґрунтовують самої суті та цілі мерчендайзингових послуг, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Олбі-Рос Корона» мережі торгівельних закладів; із наданих доказів не видно, що на ріст виробництва та реалізацію продукції позивача мало вплив саме виконання ТОВ «Олбі-Рос Корона» своїх зобов'язань згідно з договором від 26.08.2010 року № 286/1. Також, звіти ТОВ «Олбі-Рос Корона» не містять рекомендацій, наданих замовнику, а також розрахунку затрат по критеріях людино-годин.

Окрім того, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності ТОВ «Олбі-Рос Корона» не відноситься надання маркетингових чи мерчендайзингових послуг.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам, у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Із актів виконаних робіт «Про надання маркетингових послуг» за №№ 5, 6, 9, 10 видно, що останні не містять зазначення про обсяг наданих послуг у натуральному виразі, не конкретизовують зміст наданих послуг, їх об'єм, відсутня інформація про фактично понесені витрати на здійснення цих послуг.

Крім того, судом встановлено, що маркетингові послуги пов'язані лише з діяльністю ТОВ «Олбі-Рос Корона», яке реалізовувало власну (придбану в позивача) продукцію, а не діяло як посередник при реалізації продукції позивача, що виключає пов'язаність маркетингових послуг з господарською діяльністю позивача.

В іншій частині позовних вимог судом встановлено, що позивачем в листопаді та грудні 2010 року придбано молока: у сільськогосподарських товаровиробників - 242214 кг та 192559 кг відповідно; у посередників (ВАТ «Жидачівський сирзавод», ТОВ «Радивилівмолоко» та ВАТ «Молокозавод «Самбірський») - 192523 кг та 122547 кг відповідно.

Молоко, придбане у сільськогосподарських товаровиробників після проходженням технологічного процесу, відповідно до ТУ У15.5-19492247-025-2004 «Молоко коров'яче пастеризоване. Молоко коров'яче пряжене» та відповідно до Технологічної інструкції з виробництва молока коров'ячого в умовах ПАТ «Дрогобицький молочний завод», в тому числі з додаванням сировинних компонентів та упакуванням, було надалі реалізоване.

Натомість, у ВАТ «Жидачівський сирзавод», ТОВ «Радивилівмолоко» та ВАТ «Молокозавод «Самбірський», як посередників, позивач закуповував не молоко в розумінні Закону України «Про молоко та молочні продукти», а «знежирене молоко», тобто сировинний компонент, який входить до складників молока коров'ячого, необхідного для виготовлення кінцевого продукту відповідно до ТУ У15.5-19492247-025-2004 «Молоко коров'яче пастеризоване. Молоко коров'яче пряжене» згідно з вимогами Технологічної інструкції з виробництва молока коров'ячого в умовах ПАТ «Дрогобицький молочний завод».

Вказане «знежирене молоко» (перегін) було віднесене Дрогобицькою ДПІ до звичайного молока (молока сирого), яке закуповується у сільськогосподарських виробників та посередників.

Відповідно до рапортів про переробку сировини і виробництво готової продукції за листопад - грудень 2010 року позивачем було виготовлено молочну продукцію (молоко, сир, тощо).

З огляду на зазначене, реалізація готової продукції, виготовленої із сировини, закупленої у сільськогосподарських виробників, була відображена у пільговій декларації із ПДВ (переробного підприємства) за листопад і грудень 2010 року; при цьому товаровиробникам виплачувалася дотація, а реалізація готової продукції, виготовленої із сировини, отриманої у посередників - відображена у бюджетній декларації із ПДВ (повній декларації) за листопад та грудень 2010 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вид виготовленої продукції у досліджених документах зазначено у кілограмах, тоді як в акті перевірки відсутні покликання на будь-які первинні чи інші документи, якими б було встановлено грошовий вираз виробленої продукції.

На підставі норм, що регулюють спірні правовідносини, позивачем вірно визначена сума податку на додану вартість, яка надійшла під час поставки готової продукції у листопаді та грудні 2010 року, тоді як відповідачем суму податкового зобов'язання було збільшено, виходячи з вартості виготовленої продукції.

Сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі (п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Порядком нарахування, виплати і використання дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 152 «Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що цей Порядок визначає механізм нарахування, виплати і використання переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні або орендовані переробні потужності, дотацій сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від форми власності і господарювання, включаючи ведення особистого селянського господарства (далі - товаровиробники), за поставлені ними починаючи з 31 грудня 2009 р. таким підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі - дотації).

Згідно із пунктом 2 цього Порядку для визначення розміру дотацій переробні підприємства проводять щомісяця попередній розрахунок обсягу надходження і спрямування сум податку на додану вартість, нарахованого на вартість поставлених молока, молочної продукції, м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених з поставлених товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі (у розрізі видів сільськогосподарських тварин) (далі - готова продукція), за формою згідно з додатком 1. Переробні підприємства погоджують попередній розрахунок з управліннями агропромислового розвитку районних, головними управліннями агропромислового розвитку обласних і управлінням промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій, Міністерством аграрної політики Автономної Республіки Крим, переробні підприємства, що зареєстровані у м. Києві, - з Головним управлінням агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації, а переробні підприємства системи Укоопспілки - із споживчими товариствами (спілками споживчих товариств).

На підставі попереднього розрахунку переробне підприємство визначає суму податку на додану вартість, яка надійде під час поставки готової продукції, та суму податку на додану вартість, що нараховується (перераховується) постачальникам товарів (робіт і послуг), а також розмір дотації на гривню вартості молока та м'яса в живій вазі без урахування податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік операцій з поставки готової продукції.

За результатами зазначеного обліку переробні підприємства визначають відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою готової продукції, і складають декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА.

Якщо виготовлені (надані) або придбані товари (послуги), основні фонди використовуються переробним підприємством частково для виготовлення готової продукції, а частково для виготовлення (надання) інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та за іншими операціями.

На підставі зазначених правових норм, встановлених у справі обставин та приймаючи до уваги доводи позивача про те, що закуплене у посередників «знежирене молоко» (перегін) не є «молоком сирим» у розумінні положень Закону України «Про молоко та молочні продукти», тому при визначенні частки виготовленої продукції з додаванням «знежиреного молока» в грошовому виразі необхідно було здійснювати аналіз асортименту виготовленої продукції у листопаді та грудні 2010 року із виділенням масової частки «знежиреного молока» у кожному виді продукції, а лише тоді використовувати переведення кількості виготовленої продукції у грошовий вираз, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірного збільшення податковим органом позивачу сум податкового зобов'язання, виходячи із вартості виготовленої продукції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Дрогобицький молочний завод» та Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року в адміністративній справі № 2а-4877/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 13 жовтня 2014 року.