Постанова № 40975515, 14.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 916/2478/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від прокурора: Коломійчук І.О.

Від позивача: Черевиченко Д.О.

Від відповідача: ОСОБА_2

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області

від 26.08.2014 року

у справі № 916/2478/14

за позовом: Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Одеський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,028 га., розташовану на території Приморської сільської ради на прибережній території Чорного моря при виїзді з дамби (згідно викопіювання з плану територій), на якій розташовано кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1" ФОП ОСОБА_3 та зобов'язання за власний рахунок привести самовільно зайняту земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом демонтажу самовільно побудованого кафе-бару „ІНФОРМАЦІЯ_1".

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що всупереч вимогам земельного законодавства підприємець ОСОБА_3 самовільно займає зазначену земельну ділянку, яка не була надана відповідачу у користування та на яку у встановленому порядку не одержані документи, що підтверджують право на неї, та використовує її для здійснення своєї господарської діяльності, а саме під розміщення тимчасової споруди - кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вимоги приписів уповноважених посадових осіб контролюючих органів усунути порушення земельного законодавства, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку відповідачем в добровільному порядку не виконані, що призводить до порушення права держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на розпорядження цією земельною ділянкою або використання її для власних потреб.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 позов не визнав посилаючись на відсутність своєї вини у неотриманні правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Татарбунарську районну державну адміністрацію Одеської області, яка у письмових поясненнях підтримала позов з посиланням на те, що вирішення питання щодо передачі спірної земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 для розміщення кафе - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України не належить до повноважень Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 серпня 2014 року у справі (суддя - Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,028 га., розташовану на території Приморської сільської ради на прибережній території Чорного моря при виїзді з дамби (згідно викопіювання з плану територій), на якій розташовано кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1". Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 за власний рахунок привести самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,028 га., розташовану на території Приморської сільської ради на прибережній території Чорного моря при виїзді з дамби (згідно викопіювання з плану територій), на якій розташовано кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1" у придатний для використання стан шляхом демонтажу самовільно побудованого кафе-бару „ІНФОРМАЦІЯ_1". Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України 1218 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_3 просить зазначене рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що належні документи для отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку готуються, але він не може їх отримати у зв'язку з тим, що не відведена в натурі прибережна захисна смуга та водоохоронна зона.

У відзивах на апеляційну скаргу прокурор та Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2013 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. була проведена перевірка дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 самовільно, тобто без документів, що посвідчують право власності чи право користування, зайнято земельну ділянку загальною площею 0,028 га із земель рекреації на території Приморської сільської ради Татарбунарського району (курорт «Рассейка») за межами населеного пункту, на якій розташоване кафе, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, про що складено відповідний акт перевірки від 07.06.2013р. Присутній під час проведення даної перевірки ФОП ОСОБА_3 підписав зазначений акт без будь - яких зауважень або заперечень.

В цей же день, державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. було складено протокол № 00593 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за результатами розгляду якого 20.06.2013 року винесено постанову про накладення на останнього штрафу в сумі 170 грн.

Також, 07.06.2013 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. видано припис № 000850, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно зайнято земельну ділянку загальною площею 0,028 га із земель рекреації на території Приморської сільської ради Татарбунарського району (курорт «Рассейка») за межами населеного пункту, яка використовується для обслуговування кафе. Вказаним приписом ФОП ОСОБА_3 зобов'язано у 30-ти денний термін припинити виявлені порушення земельного законодавства.

08.07.2013 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. у присутності ФОП ОСОБА_3 була проведена перевірка дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не виконано вимоги припису № 000850 від 07.06.2013р. щодо усунення порушення земельного законодавства України, а саме звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,028 га, яка розташована на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, про що складено відповідний акт перевірки від 08.07.2013р. Присутній під час проведення даної перевірки ФОП ОСОБА_3 підписав зазначений акт без будь - яких зауважень або заперечень.

В цей же день, державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. було складено протокол № 000596 про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне зайняття земельної ділянки), за результатами розгляду якого 10.07.2013 року винесено постанову № 000525 про накладення на останнього штрафу в сумі 170 грн.

Також, 08.07.2013 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. видано припис № 000854, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не виконано вимоги припису № 000850 від 07.06.2013р. щодо усунення порушення земельного законодавства України, а саме звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,028 га, яка розташована на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. Вказаним приписом ФОП ОСОБА_3 зобов'язано у 30-ти денний термін припинити виявлені порушення земельного законодавства.

Крім того, державними інспекторами Державної інспекції сільського господарства в Одеській області Дундєвим В.С. та Ілікчієвим П.Т. було здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_3, згідно якого розмір заподіяної шкоди складає 188,11 грн.

За квитанціями № 94 та № 96 від 09.07.2013 року ФОП ОСОБА_3 було сплачено адміністративний штраф та нараховану Інспекцією шкоду.

Вимоги приписів уповноважених посадових осіб контролюючих органів усунути порушення земельного законодавства, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку відповідачем в добровільному порядку не виконані, зазначена земельна ділянка на момент вирішення даного спору не звільнена.

Застосувавши до спірних правовідносин приписи ст. 13 Конституції України, ст. ст. 17, 62, 116, 124, 125, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. ст. 13, 16, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини згідно з ч. 1 ст. 3 цього Кодексу регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями ст. ст. 13, 41 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до приписів Земельного Кодексу України, земля може перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України). Громадяни та юридичні особи можуть набувати право користування (оренди) земельними ділянками державної та комунальної власності за рішеннями відповідних органів (ст. ст. 123,124 ЗК України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з п.3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої ст. 79 ЗК України.

Так як судом встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,028 га без правовстановлюючих документів, а саме без державного акту на право власності на землю чи постійного користування землею, або договору оренди земельної ділянки, під кафе-бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на прибережній території Чорного моря при виїзді з дамби (згідно з викопіюванням з плану території), що підтверджується відповідними актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та приписами від 07.06.2013р., 08.07.2013р., постановами про накладення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення від 20.06.2013р., від 10.07.2013р., колегія суддів приходить до висновку, що споруда кафе - бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" на зазначеній земельній ділянці була влаштована відповідачем самовільно. Це свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки і тягне за собою наслідки, визначені ст. 212 ЗК України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про те, що позивачем у даній справі повинна бути Татарбунарська районна державна адміністрація, з якою у нього існують договірні правовідносини, не заслуговують на увагу.

Так, частинами 3, 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 88 Водного кодексу України встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно з положеннями ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Отже, вирішення питання щодо передачі у користування спірної земельної ділянки розташованої на території Приморської сільської ради за межами населеного пункту та у межах прибережної захисної смуги Чорного моря для розміщення кафе-бару не належить до повноважень Татарбунарської райдержадміністрації.

Крім того, належних доказів, які б підтверджували наявність чинного договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між Татарбунарською райдержадміністрацією та ФОП ОСОБА_3, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 26 серпня 2014 року у справі № 916/2478/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 16.10.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.