Ухвала суду № 40969159, 17.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

17 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Готра Т.Ю.,

суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В.,

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим, -

в с т а н о в и л а :

Представник позивача ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2014 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки припиненим - відмовлено.

У апеляційній скарзі просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» Дурдинець Р.Ю. апеляційну скаргу не визнала, просила таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_4 апеляційну скаргу визнав, просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 березня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №MKH0GA00000085, згідно якого останній отримав кредит у сумі 12502,00 (дванадцять тисяч п'ятсот два) доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15 березня 2010 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 17 березня 2006 року між ЗАТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки (а.с. 8-10).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKH0GA00000085 від 16.03.2006 року в розмірі 43904,16 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 17.03.2006 року, на квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням «Приват Банку» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.11).

Позивач ОСОБА_3 посилаючись на те, що внаслідок внесення нотаріусом без її згоди в договір іпотеки від 17.03.2006 року змін щодо відсотків за користування кредитом, де 2,66% були замінені на 3,01%, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, та що іпотека припинилася згідно абзацу 2 ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку», просила визнати такими, що припинилися правовідносини за договором іпотеки від 17.03.2006 року, визнавши його припиненим з 15.03.2010 року, та зняти заборону відчуження зазначеного в ньому майна.

Відмовляючи ОСОБА_3 у позові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Так, підстави припинення іпотеки передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку», згідно якої іпотека припиняється у разі: - припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; - набуття іпотеко держателем права власності на предмет іпотеки; - визнання іпотечного договору недійсним; - знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; - з інших підстав, передбачених цим Законом.

Посилання представника позивача ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що іпотека припинилася згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», яким передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, не заслуговують на увагу, оскільки п.27 договору іпотеки від 17 березня 2006 року передбачено, що термін дії договору триває до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього. Крім цього, позивачем не надано доказів щодо повного виконання позичальником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань.

Також не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що іпотека є видом інституту поруки, яка в силу ч.1 ст.559 ЦК України припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Як роз'яснено у п.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», з наступними змінами і доповненнями, - відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Оскільки позивач у відповідності до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не довів та не подав суду доказів на підтвердження повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковим угодам до нього, та доказів реалізації предмета іпотеки згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові про визнання такими, що припинилися правовідносини за договором іпотеки від 17.03.2006 року, визнання цього договору припиненим з 15.03.2010 року, та зняття заборони відчуження зазначеного в ньому майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 відхиленню, оскільки суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :