Ухвала суду № 40967215, 16.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3240/11/2770 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олтрі ЛТД» до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 № 0000042310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.12.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу згідно з вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 27 вересня 2011 року № 0000042310 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 493013,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.06.2011.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 07.09.2011 №2231/10/23-123-20677041 (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 138.9 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Фірма «Олтрі» ЛТД завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 522441 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.09.2011 №0000042310, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 522441 грн., у т.ч. за 2010 рік у розмірі 98219, 1 квартал 2011 року у розмірі 185375 грн., 2 квартал 2011 року у розмірі 238847 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи на відповідність вимогам Закону оскаржуване податкове повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України стала та обставина, що платником податків не було виокремлено та амортизовано у складі вартості основних фондів суму витрат на оплату заробітної плати працівникам, які були залучені до будівництва власних основних засобів. Крім цього, ДПІ не визнала у складі валових витрат товариства витрати, понесені у зв'язку з обслуговуванням орендованої земельної ділянки (орендні платежі, заробітна плата працівникам та страхові внески до фондів загальнообов'язкового страхування), що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.04.2007 № 040470700013, яку позивач отримав у строкове (на 49 років) платне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирного комплексу, до часу фактичного отримання доходу за наслідками понесення цих витрат.

До 01.04.2011 порядок формування валових витрат регулювався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 названого Закону суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

За правилами підпункту 5.6.1 пункту 5.6 вказаної статті Закону з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно з підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене, до 01.04.2011 витрати на оплату земельного податку із земельної ділянки, орендованої позивачем під забудову, а також на виплату заробітної плати працівникам та внеску на загальнообов'язкове державне страхування підлягають врахуванню у складі валових витрат платника в порядку наведених законодавчих норм за правилами першої події, визначеними у підпункті 11.2.1 пункту 11.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 11.2.1 пункту 11.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Згідно з п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 4 вказаного Закону у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. Наведене положення відображено в п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини, починаючи з 01.04.2011.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 названого Кодексу передбачено, що інші операційні витрати, що включають, зокрема, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

За правилами підпунктом 138.5 цієї ж статті Кодексу інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору (підпункт 138.5.1).

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України витрати на оплату праці відносяться до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.8.2 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За правилами пункту 138.4 вказаної статті Кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати на оплату праці працівників товариства, залучених до обслуговування земельної ділянки та будівництва багатоповерхового будинку, підлягають відображенню в податкового обліку лише у періоді отримання доходу від цього об'єкта.

Оскільки будівництво на час визначення позивачу податкових зобов'язань не завершено, спірні витрати на оплату праці можуть бути включені до валових лише після введення об'єкта будівництва в експлуатацію та отримання від цього прибутку.

З матеріалів справи судом встановлено, що при проведенні перевірки було встановлено, що позивачем завищено витрати на оплату праці в загальній сумі 29 427,4 грн., а саме: за 2010 р. - в сумі 15 153, 48 грн., за І квартал 2011 р. - на 3 645,11 грн., за ІІ квартал 2011 р.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 27 вересня 2011 року № 0000042310 в частині в частині зменшення суми від'ємного значення в сумі 29427,40 грн. є законним та скасуванню не підлягає. В іншій частині спірне рішення відповідача прийняте без урахування наведених вище положень податкового законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.