Постанова № 40966437, 15.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 917/1591/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Єфременка О.О. (копія дов. у справі)

відповідача - Міняйло Г.Ю. (копія дов. у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (вх. № 2682 П/2-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі № 917/1591/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», м. Полтава, Полтавської області,

про стягнення 34856331, 22 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом про стягнення з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 28673902,42 грн. основного боргу, 2528857,19 грн. пені, 3159326,77 грн. інфляційних, 494244,84 грн. 3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №13/3980-ТЕ-24 від 25.09.2013р. купівлі-продажу природного газу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 р. у справі № 917/1591/14 (суддя Тимощенко О.М.) позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 28673902,42 грн. основного боргу, 1264428,60 грн. пені, 3159326,77 грн. інфляційних, 494244,84 грн. 3% річних, 73080,00 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з рішенням господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 р. у справі № 917/1591/14 не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та визнання встановленими недоведених обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. у справі № 917/1591/14 в частині зменшення розміру пені на 1264428,59 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаваобленерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 1264428,59 грн. пені, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Полтавської області, в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014 р. у справі № 917/1591/14 залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.10.2014р.

10.10.2014р. від відповідача надійшов відзив апеляційну скаргу (вх. №8839), в якому він посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного позивачем рішення суду, просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

В судовому засіданні 14.10.2014р. представник позивача підтримав свої вимоги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просила суд залишити його без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом даного позову є стягнення, з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 28673902,42 грн. та штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 2528857,19 грн., 3% річних у розмірі 494244,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3159326,77 грн. Позов обґрунтований несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору №13/3980-ТЕ-24, укладеного між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 25 вересня 2013 року.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, продавець (НАК «Нафтогаз України») зобов'язується передати Покупцю (ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») в 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКИ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 цього договору, сторони встановили, що Продавець передає Покупцеві з вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 49450,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, згідно графіку викладеного у п. 2.1 договору.

Пунктом 3.3. даного договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

В пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пункт 6.1. Договору закріплює, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 вересня 2013р., і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем протягом вересня - грудня 2013 року було передано відповідачу природний газ в обсязі 41990,358 тис. куб. м. на загальну суму 54973776,69 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року (арк. с. 21-31 т.1).

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором, щодо своєчасного проведення розрахунку за прийнятий природний газ виконав лише частково - на суму 26299874,27 грн., що підтверджується довідками позивача, що відображують сальдо відповідача та проведені операції між сторонами договору № 13/3980-ТЕ-24 за період з 01.09.2013р. по 31.05.2014р. (а.с. 32-34 т.1). У зв'язку з наведеним, за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений природний газ станом на 14.07.2014 року на суму 28673902,42 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що актами прийому-передачі природного газу від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року (арк. с. 21-31) підписаних сторонами, підтверджується факт передачі позивачем відповідачу природного газу на загальну суму 54973776,69 грн.

Отже, відповідач підписавши договір купівлі-продажу природного газу №13/3980-ТЕ-24 від 25.09.2013 року, акти прийому-передачі природного газу від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року взяв на себе зобов'язання з оплати переданого природного газу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині основного боргу.

Враховуючи порушення відповідачем умов вказаного договору, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 494244,84 грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 3159326,77 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд, на думку колегії суддів, правомірно послався на ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання повинно виконуватись належним чином, а законодавством встановлено обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у разі порушення умов договору.

Пунктом 7.2 договору сторонами узгоджено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, посилаючись на п. 7.2 договору, ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2528857,19 грн.

Відповідачем до суду першої інстанції надано клопотання про зменшення розміру пені на 90%. В обґрунтування клопотання, відповідач з урахуванням принципу розумності та співрозмірності суми боргу нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат, послався на важкий фінансовий стан комунального підприємства, об'єктивні обставини, які призвели до виникнення боргу, також на те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню, які мають заборгованість по сплаті послуг, невідшкодовану різницю в тарифах на послуги з теплопостачання для населення, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності.

Господарський суд, розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку про його часткове задоволення та зменшення розміру пені на 50%.

З таким висновком погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно норм ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, на підставі відповідних ліцензій та одночасно є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Основним напрямком його діяльності є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території м. Полтави та області. Відповідач є підприємством комунальної форми власності.

Єдиним джерелом надходження коштів відповідача, з яких проводиться оплата за спожитий природний газ позивачу є грошові кошти отримані від реалізації теплової енергії за затвердженими тарифами.

Статтею 22 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється підприємством є регульованими.

Відповідач у клопотанні зазначає, що у період, в якому виникла спірна заборгованість, тарифи на теплову енергію були економічно не обґрунтовані, а тому підприємство щомісяця недоотримувало різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовується підприємству за згаданим вище тарифом.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», органом, що здійснює державне регулювання, в тому числі і встановлення тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, відповідно до Закону України є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Встановлення тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання до 26 квітня 2014 року відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були органи місцевого самоврядування.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 1773 від 14.12.2010 року «Про затвердження тарифу на теплову енергію ПОКВПТГ

«Полтаватеплоенерго» затверджено тариф на теплову енергію для населення в розмірі

241,73 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), яка набрала чинності з 01 січня 2011 року.

На виконання вказаної постанови 01.02.2011 року Полтавською обласною радою прийнято рішення третьої сесії шостого скликання «Про забезпечення виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України», яким введено в дію з 01.01.2011року затверджені тарифи на теплову енергію, що скориговані відповідно до нього.

Отже, відповідач посилається на те, що тарифи, введені в дію рішенням Полтавської обласної ради та за якими відповідачем надавалися послуги теплопостачання в спірний період були нижчими від рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, а тому підприємство щомісяця недоотримує різницю між фактичною вартістю теплової енергії та вартістю, яка відшкодовується підприємству за згаданим вище тарифом.

На підтвердження своїх доводів щодо невідповідності фактичних витрат ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на виробництво, транспортування, та постачання теплової енергії вищезгаданим тарифам, відповідачем наданий висновок судово-економічної експертизи № 444 від 30.08.2013 року, проведеної в адміністративній справі № 816/1983/13-а.

За таких обставин, підприємство відповідача має заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію для населення за 2013 року в розмірі 48538600 грн.

Відповідно до протоколу №4 засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Полтавської області від 10.02.2014р., членами цієї комісії узгоджено обсяг заборгованості ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для проведення розрахунків з різниці в тарифах на теплову енергію для населення, яка утворена за 2012-2013 роки відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014р. №30 у сумі 65987900,00 грн., в.тч.: за 2013р. - 48538600,00 грн.

Враховуючи, що станом на день подання позову, вказана заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію не відшкодована підприємству відповідача, відповідач не може розрахуватись за поставлений природний газ та впливати на погашення заборгованості перед позивачем самостійно.

Посилання позивача в обґрунтування апеляційної скарги на тяжкий фінансовий стан, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2013р. не спростовує доводів викладених в рішенні господарського суду щодо наявності підстав для зменшення пені на 50%, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013р. у справі №7-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Отже, колегія суддів погоджується з господарським судом щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки даний висновок ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду у справі № 917/1591/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.08.2014р. по справі №917/1591/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.10.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель