Ухвала суду № 40964579, 16.10.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №584/535/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Токарєв С. М.Номер провадження 22-ц/788/1805/14 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 34

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Семеній Л. І. , Білецького О. М.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 серпня 2014 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа : Приватне акціонерне товариство « Страхова компанія « Провідна » про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5 207 грн. 00 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що суд першої інстанції при визначенні розміру відновлювальних робіт керувався недопустимими доказами. Зокрема, товарний чек, видаткова накладна та акт виконаних робіт, на думку апелянта, не можуть бути підставою для визначення розміру понесених позивачем збитків, оскільки вони не відповідають вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, а при розрахунку вартості запчастин не враховано знос транспортного засобу. Зазначає також, що судом безпідставно стягнуто з нього моральну шкоду та витрати на правову допомогу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння відповідачу моральної шкоди та оплати послуг адвоката.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, які проти скарги заперечували, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 29.10.2013 року, близько 12 год. ОСОБА_4, керуючи на законних підставах зареєстрованим за ОСОБА_8 автомобілем ГАЗ-3302, д.н. НОМЕР_4 по вул. Куйбишева в м. Путивль, не дотримавшись безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-217030, д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, який рухався попереду в попутному напрямку. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, за що був притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вина відповідача ОСОБА_4 та механізм ДТП учасниками процесу не оспорюється.

Автомобіль позивача - ВАЗ-217030, д.н. НОМЕР_3 ( а.с. 7 ), внаслідок ДТП 29.10.2013 року отримав механічні пошкодження лівої задньої частини.

26 грудня 2012 року відносно автомобіля ГАЗ-3302, д.н. НОМЕР_4 Приватним акціонерним товариством « Страхова компанія « Провідна » ( далі - ПрАТ ) та ОСОБА_8 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії до 26 грудня 2013 року, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. ( а.с. 42 ).

30 жовтня 2013 року ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобіля ВАЗ-217030. Даний автомобіль було оглянуто представником страхувальника 05 листопада 2013 року, та складено розрахунок, з якого вбачається, що сума матеріального збитку становить 20 427 грн. 44 коп. ( а.с. 45-48 ).

По справі встановлено також, що відповідачем не оспорюється і внесений страховою компанією до акту огляду транспортного засобу від 05.11.2013 року опис пошкоджень автомобіля ВАЗ ( а.с. 44 ).

З страхового акту від 08 листопада 2008 року вбачається, що ПрАТ визначила страхову виплату по події, що мала місце 29.10.2013 року, з урахуванням зносу деталей, в розмірі 16 973 грн. 07 коп., вказана сума підлягає зменшенню на розмір франшизи в сумі 500 грн. і становить відповідно 16 473 грн. 07 коп. ( а.с. 49 ).

Сума франшизи сплачена відповідачем добровільно.

Проте, з наданих позивачем товарного чеку № 341 від 14.11.2013 р. на суму 5810 грн. ( а.с. 75 ), видаткової накладної №485 від 27.11.2013 р. на суму 5530 грн. 50 коп. ( а.с. 76 ) та акту виконаних робіт від 18.12.2013 р. на суму 10840 грн. 00 коп. ( а.с. 78 ) слідує, що загальний розмір заподіяної позивачу внаслідок ДТП шкоди становить 22 180 грн. 50 коп.

Відповідачем, всупереч приписам ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України, не надано будь-яких доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем фактичних витрат на ремонт автомобіля.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення ПДР особою, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована, його автомобіль був пошкоджений, тому він зазнав матеріальних збитків.

Суд правильно визначився, що спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » ( далі - Закон ).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Доводи апеляційної скарги з приводу невірного розрахунку відновлювальних робіт є безпідставними.

Зокрема, ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності ( страхове відшкодування ) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом пункту 1) частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до положень вищевказаного Закону ( в ред., що була чинною на час заподіяння шкоди ) :

відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України " Про страхування ", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону ( ст. 2 );

у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи ( ст. 22 );

шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана в т.ч. із пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу ( ст. 28 );

у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством ( ст. 29 );

якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна ( транспортного засобу ) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи ( її представника ), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту ( ст. 36 ).

Згідно з пунктом 2.4 Методики, вартість матеріального збитку ( реальні збитки ) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ ( втрати товарної вартості ).

Відповідно до пункту 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Крім того, згідно з Положенням про порядок та умови проведення обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим постановою КМУ від 28.09.1996 року №1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.

Разом з тим, згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування ) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням ).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу, в наслідок пошкодження транспортного засобу, було заподіяно майнової шкоди в розмірі 22 180 грн. 50 коп. Зокрема, згідно товарного чеку №341 від 14.11.2013 р. та видаткової накладної №485 від 27.11.2013 р. на деталі, які підлягають заміні та матеріали позивачем фактично було витрачено 11 340 грн. 50 коп. ( а.с. 75-76 ). Ремонт автомобіля ВАЗ-217030 здійснював ФОП ОСОБА_9, вартість ремонтних робіт складає 10 840 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 18 грудня 2013 р. та довідкою, виданою ФОП ( а.с. 78, 109 ).

Перелік виконаних робіт по ремонту автомобіля, деталі та матеріали, які були придбані позивачем відповідають характеру пошкоджень, викладеного в акті огляду транспортного засобу від 05.11.2013 р. Протилежного відповідачем не доведено.

Судом роз»яснювалося відповідачу його права і щодо можливості призначення по справі автотоварознавчої експертизи.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями апелянта в тій частині, що позивач повинен був при визначенні розміру збитків ( ціни даного позову ) враховувати зношеність свого транспортного засобу, а також керуватися Методикою товарознавчої експертизи колісних транспортних засобів. На думку ОСОБА_4, це випливає з положень Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ». Зокрема, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Іншими словами, Законом регулюються відносини, пов»язані із захистом прав та інтересів третіх осіб, визначення розміру та проведення виплат потерпілим з боку страхових організацій, а не відносини між потерпілою особою та заподіювачем шкоди в частині визначення її розміру.

Отже, за змістом вищенаведених норм, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з урахуванням певних особливостей, встановлених законодавством, різницю ж між сумою відшкодування, визначеного вищевказаним Законом та фактичним розміром збитків ( які підтверджуються відповідними доказами у справі ), відшкодовує винна особа.

Дана різниця, як правило, утворюється за рахунок коефіцієнту зносу транспортного засобу, франшизи, ПДВ тощо. Зокрема, при проведенні розрахунку збитків позивачу страховою компанією було враховано експлуатаційний знос деталей у розмірі 38,39%.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що різницю між розміром відновлювального ремонту ( 22 180 грн. 50 коп. ) та страховим відшкодуванням ( 16 473 грн. 07 ), з урахуванням франшизи ( 500 грн. ), у розмірі 5 207 грн. 43 коп. ( 22 18,50 грн. - 16 473,07 грн. - 500 грн. ) належить стягнути на користь позивача з ОСОБА_4

Колегія суддів вважає також, що рішення суду у частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу є таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 16 та 23 ЦК України, відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи. Моральна шкода полягає в тому чисті і в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала в зв'язку з знищенням чи пошкодженням майна.

Оскільки факт пошкодження внаслідок ДТП автомобіля позивача знайшов підтвердження, позивач, який є інвалідом, тривалий час був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, вільно користуватися автомобілем, ОСОБА_4 ухилився від добровільного вирішення спору, а тому, у відповідності до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка була визнана винною в скоєнні ДТП, тобто відповідачем. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, розмір стягнутого місцевим судом відшкодування, відповідає характеру моральних страждань.

Окрім того, згідно до вимог ч. 1 та п. 2) ч. 2 ст. 79, ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати на правову допомогу належать до судових витрат. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого представника в галузі права, несуть сторони.

З угоди про надання правової допомоги по цивільній справі від 12.04.2014 року слідує, що адвокат ОСОБА_6 зобов'язався надавати необхідну ОСОБА_5 правову допомогу по справі про відшкодування майнової та моральної шкоди. Сума гонорару була визначена в розмірі 1 150 грн. Отже, послуги адвоката були платними.

На підтвердження сплати вказаної суми адвокат ОСОБА_6 надав довідку, з якої вбачається, що згідно угоди ОСОБА_5 22.06.2014 року було дійсно сплачено 1 150 грн. ( а.с. 110 ).

Таким чином, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -