Рішення № 40963662, 16.10.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4894/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16 жовтня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 23.07.2008 року ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Комерційний Банк «Дельта») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 001-28004-230708.

Зазначають, що відповідно до пунктів 1.1., 2.3. вищевказаного Договору, Кредитор зобов'язується надати Позичальникові кредит у сумі 4 318, 00 грн. на придбання певного майна/послуг, на умовах визначених Договором. За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти, виходячи зі ставки 12 % в рік, а також, за ведення кредитної справи Позичальник сплачує Кредитору плату в розмірі 2,4 % в місяць.

Посилаються на те, що Кредитор свої зобов'язання за Договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 4 318, 00 грн., а останній не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого в нього станом на 10.02.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 5 699, 34 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту 4 318, 00 грн.; заборгованість за відсотками: 241, 41 грн.; заборгованість за комісіями: 1139, 93 грн.

Зазначають, що відповідач був повідомлений про виникнення зазначеної заборгованості, однак на даний час вона останнім не погашена.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 22, 526, 530, 631, 1046-1056 ЦК України звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 5 699, 34 грн. та судові витрати.

Представник позивача та відповідач в судове не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить здійснити розгляд справи без представника позивача, вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.07.2008 року між ТОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 001-28004-230708 (а.с. 7-10).

Як вбачається зі змісту умов зазначеного Договору, сторони погодили, що Кредитор надає Позичальникові грошові кошти на наступні цілі, а саме на придбання Позичальником майна (послуг) у сумі 4 318, 00 грн., згідно з переліком, що зазначений у рахунку-фактурі № 1533/6 від 23.07.2008 року. Кредит надається строком на 10 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 22.05.2009 року на умовах визначених цим Договором. За користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти, виходячи зі ставки 12 % в рік, а також, за ведення кредитної справи Позичальник сплачує Кредитору плату в розмірі 2,40 % в місяць. Позичальник зобов'язується сплачувати Платежі в строки, визначені цим Договором та виконати своєчасно та в повному обсязі зобов'язання за цим Договором не пізніше кінцевого терміну повернення Кредиту (п.п. 1.1., 1.2., 2.3., 2.5., 3.1., 3.2. Договору).

Судом встановлено, що відносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит).

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2008 року Банком було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі погодженому сторонами в укладеному між ними кредитному Договорі № 001-28004-230708, а саме 4 318, 00 грн., що підтверджується Меморіальним ордером № 30412552 від 23.07.2008 року (а.с. 5).

Суд вважає, що вищевикладені обставини, об'єктивно підтверджують пояснення позивача про належне виконання Банком своїх зобов'язань за Договором.

Судом же встановлено, а відповідачем в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що останній отримавши грошові кошти (кредит) на умовах повернення, строковості та платності, порушив свої зобов'язання за Договором, що призвело до виникнення у нього заборгованості, яка станом на 10.02.2014 року становить 5 699, 34 грн. та складається з: заборгованість за сумою кредиту 4 318, 00 грн.; заборгованість за відсотками: 241, 41 грн.; заборгованість за комісіями: 1139, 93 грн., що об'єктивно підтверджується наданим суду Розрахунком заборгованості від 10.02.2014 року (а.с. 6), який не спростований та не оскаржений відповідачем у зв'язку з чим суд бере його до уваги як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Статті 526, 525, 610 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в кредитному Договорі № 001-28004-230708 від 23.07.2008 року, а саме в п. 2.9., сторони погодили, що починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий Кредит, Позичальник щомісячно не пізніше 23 числа кожного місяця зараховує на рахунок Кредитора, зазначений у п. 2.11 цього Договору, рівними частинами суму грошових коштів, яка включає заборгованість за Кредитом, заборгованість по сплаті процентів та плати за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 560, 00 грн., у відповідності до Графіку платежів, наведеному у додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 7).

З викладеного вбачається, що кредитний Договір містить умову, згідно якої на відповідача покладається обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням).

Судом же встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів, відповідачем жодного платежу на його повернення та за його користування, здійснено не було. Доказів в спростування зазначених обставин, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, а також ті обставини, що судом достовірно встановлено факт отримання відповідачем кредитних коштів та факт не виконання своїх зобов'язань за кредитним Договором, які стосуються повернення кредиту та сплати процентів за його користування у строк встановлений в Договорі, суд приходить до висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення з відповідача на їх користь заборгованості за кредитним Договором.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним Договором знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про доведеність позову позивача та необхідність його задоволення, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 202, 509, 525, 526, 536, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ: 34047020:

- заборгованість по кредитному Договору № 001-28004-230708 від 23.07.2008 року в загальному розмірі 5 699, 34 грн.;

- судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

задоволено

Суддя В. С. Декаленко