Рішення № 40960752, 13.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/143/14 13.10.2014 13.10.2014 13.10.2014

Провадження №22-ц/784/2152/14

Провадження №22-ц/784/2152/14 Головуючий першої інстанції Тихонова Н.С.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

13 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року, ухваленого за позовом Товариства з обмеженою відповідністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У жовтні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 19 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № СМ - SMЕ400/49/2008, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 99 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, розмір якої становив FIDR плюс 5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 18 березня 2023 року, в обмін на зобов'язання позичальника використовувати кредит за цільовим призначенням, повернути його в термін, відповідно до умов договору та виконати інші свої зобов'язання згідно договору.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 20 березня 2008 року укладений договір поруки за № SR- SMЕ 402/49/2008, відповідно до яких остання взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником його боргових зобов'язань.

23 вересня 2011 року між позивачем та надавачем кредиту, який на той час змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, за умовами якого продавець продав (переуступив) покупцю права на кредитний портфель, який включав в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку №1 до цього договору), а покупець приймав такий кредитний портфель та зобов'язувався сплатити на користь продавця винагороду.

-2-

Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник виконував не належним чином та порушив умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на 03 жовтня 2013 року утворилася заборгованість на загальну суму 104 292, 38 доларів США, що еквівалентно 1 223 224 грн. 47 коп. та 135 757 грн. 50 коп. пені, що разом складає 1 358 981 грн. 98 коп.

Посилаючись на викладене, уточнюючи позовні вимоги позивач просив позов задовольнити, достроково стягнувши в солідарному порядку з відповідачів вказану заборгованість та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволенні в повному обсязі. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № СМ - SMЕ400/49/2008 від 19 березня 2008 року в загальному розмірі 104 292, 38 доларів США, що еквівалентно 1 223 224 грн. 47 коп. та 135 757 грн. 50 коп. пені, що разом складає 1 358 981 грн. 98 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

В обґрунтування скарги посилалися на невідповідність судового рішення дійсним обставинам справи та положенням чинного цивільного законодавства.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що після укладення договору купівлі - продажу кредитного портфелю - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» фактично став стороною кредитного договору, а тому до нього перейшли усі права кредитодавця і він міг вимагати як відступлену грошову суму, так і інші платежі, передбачені кредитним договором. При цьому, суд вважав доведеними факт невиконаних грошових зобов'язань за кредитним договором боржником ОСОБА_2, розмір заборгованості та підстави солідарної відповідальності як боржника, так і поручителя.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та встановленими правовідносинами.

В силу ст.ст.512,516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

-3-

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства й у строки передбачені цим договором.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки передбачені ст. 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків.

За правилами ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (ст.ст. 553-554 ЦК України), а також за будь - якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Згідно положень ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_2 укладено у письмовій формі кредитний договір № СМ - SMЕ400/49/2008, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 99 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, розмір якої становив FIDR плюс 5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до 18 березня 2023 року, в обмін на зобов'язання позичальника використовувати кредит за цільовим призначенням, повернути його в термін, відповідно до умов договору та виконати всі інші зобов'язання за вказаним договором (а.с. 6-10).

20 березня 2008 року, для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, банк і ОСОБА_3 уклали окремий договір поруки № SR- SMЕ 402/49/2008 (а.с. 26-27).

23 вересня 2011 року між позивачем та надавачем кредиту, який на той час змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», укладено договір купівлі - продажу портфелю, за умовами якого продавець продав (переуступив) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у Додатку №1 до цього договору), а покупець прийняв такий кредитний портфель та зобов'язувався сплатити на користь продавця винагороду (а.с.36-40).

Трьома додатковими угодами від 25 лютого 2009 року, 28 травня 2012 року та 29 жовтня 2012 року між надавачем кредиту, позивачем та позичальником змінювався графік погашення заборгованості та відсоткова ставка (а.с. 11-24).

Відповідно до розрахунку, наданого як доказ ТОВ «ОТП Факторинг Україна», заборгованість відповідача ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором станом на 03 жовтня 2013 року становила 104 292 доларів США, що еквівалентно 1 223 224 грн. 47 коп., у тому числі:

-4-

- заборгованість за основною сумою кредиту - 82 379, 32 доларів США, що еквівалентно 966 210 грн. 57 коп.;

- заборгованість за відсотками з 30 червня 2011 року по 03 жовтня 2013 року - 21 913, 06 доларів США, що еквівалентно 257 013 грн. 90 коп..

Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань з 03 жовтня 2012 року по 03 жовтня 2013 року складала 135 757 грн. 51 коп.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті становила 1 358 981 грн. 98 коп.

З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами мали місце договірні відносини, зокрема, кредитні.

Наявність вказаної заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема випискою по особовому рахунку позичальника з 01 березня 2008 року по 30 липня 2014 року та довідкою про здійснення платежів позичальником за період з 23 вересня 2011 року по 30 липня 2014 року. Вищевказане відповідачами не спростовано (а.с.159-176).

Тому встановивши наявність вищезазначеної заборгованості по кредитному договору, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про її стягнення з позичальника.

Проте, не можна вважати законним та обґрунтованим рішення суду в частині стягнення в солідарному порядку з поручителя ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором з наступних підстав.

Частиною 4 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до п. 4 договору поруки від 20 березня 2008 року цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі.

Проте, п. 1.9 кредитного договору передбачає, що незважаючи на інші положення договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боржником зобов'язань в цілому або у визначений Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 Договору) та/або умов Договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 2012 року позивач пред'явив вимоги до позичальника та поручителя про дострокове повернення кредиту, які відповідачам вручені 05 грудня 2012 року (а.с. 28-31).

-5-

За цими вимогами, позивач вимагав достроково виконати боргові зобов'язання у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги.

Станом на дату подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором вимоги позивача, відповідачами не виконані.

Дані про відкликання Банком цієї вимоги, матеріали справи не містять.

До поручителя «ОТП Факторинг Україна» направив позов до суду 16 жовтня 2013 року, тобто поза межами шестимісячного строку (строку дії поруки), встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Виходячи з того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), то і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняється.

Оскільки із закінченням шестимісячного строку припинилось матеріальне право (поручительство), то пред'явлення позову поза межами цього строку позбавляє позивача права на задоволення позову до поручителя в судовому порядку.

За таких обставин та враховуючи, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на вказані обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки, невірно застосував норми матеріального права, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів, на підставі ст.308 ЦПК України, підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з викладеним, на підставі ст. 88 ЦПК України рішення суду в частині судових витрат слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 3 441 грн. судового збору сплаченого позивачем суді першої інстанції, а також з позивача на користь ОСОБА_2 судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідністю «ОТП Факторинг Україна» 3 441 грн. судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

-6-

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 860 грн. 25 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: