Ухвала суду № 40960601, 13.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1412/342/12 13.10.2014 13.10.2014 13.10.2014

Провадження №22-ц/784/306/14 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Буренкової К.О.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Шпонарською О.Ю.,

за участю: представника позивача - Безушко В.В., представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2012 року по справі

за позовом

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

(далі - ПАТ «УкрСиббанк»)

до

ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

17 січня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 5 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11263921000 (далі - Договір), за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 20 780 дол. США строком до 2 грудня 2011 року зі сплатою 13,00 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Договором цього ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 163330 відповідно до умов якого останній зобов'язався відповідати перед Банком за неналежне виконання ОСОБА_4 кредитних зобов'язань.

У зв'язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором у встановлені строки належним чином не виконував, станом на 2 грудня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 41 763, 28 дол. США, що еквівалентно 333 684 грн. 45 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 20 780 дол. США, що еквівалентно 166 030 грн. 12 коп., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом - 16 217, 34 дол. США, що еквівалентно 129 574 грн. 92 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентам - 4 765, 94 дол. США, що еквівалентно 38 079 грн. 41 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь з відповідачів зазначену заборгованість у солідарному порядку.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2012 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за договором кредиту від 5 грудня 2007 року № 11263921000 у розмірі 333 813 грн. 90 коп. та з кожного по 1 411 грн. 50 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти.

5 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11263921000 (надалі-Договір), за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 20 780 дол. США строком до 2 грудня 2011 року зі сплатою 13,0 % річних (а.с. 7-17).

Того ж дня між позивачем та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до Договору, якою додано до Договору додаток № 2 - графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту та додаток № 3 - тарифи Банку (а.с. 18 -21).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Договором 5 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 163330 за умовами якого остання зобов'язалась перед ПАТ «УкрСиббанк» відповідати за виконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань в повному обсязі, що виникли з Договору (а.с. 22-23).

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, прокатів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за Договором, станом на 2 грудня 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 41 763, 28 дол. США, що еквівалентно 333 684 грн. 45 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 20 780 дол. США, що еквівалентно 166 030 грн. 12 коп., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом - 16 217, 34 дол. США, що еквівалентно 129 574 грн. 92 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентам - 4 765, 94 дол. США, що еквівалентно 38 079 грн. 41 коп. (а.с. 24-34).

На адресу відповідачів кредитодавцем були направлені досудові вимоги про погашення кредитної заборгованості, проте кредитні зобов'язання не були виконані (а.с.35-41).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а тому вимоги про стягнення кредитної заборгованості боржника та поручителя в солідарному порядку підлягають задоволенню.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що він не підписував кредитний договір та грошей в банку на купівлю транспортного засобу не отримував, а тому ніяких кредитних зобов'язань перед позивачем не має, а крім того автомобіль було придбано не у ТОВ «Скоргрузавто», спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №455 від 16 липня 2014 року підписи від імені ОСОБА_4 в графах «Клієнт» договору банківського рахунку від 5 грудня 2007 року та «Підпис отримувача» заяви на видачу готівки №43 від 5 рудня 2007 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, підпис від імені ОСОБА_4 в графі «Позичальник» договору споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11263921000 від 5 грудня 2007 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с.317-319).

За положеннями статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено, що між ТОВ ТД «Скоргрузавто» та ОСОБА_4 21 листопада 2007 року було укладено договір купівлі-продажу автомобілю BYD F3, вартістю 123 472,50 грн. (а.с.261-262).

Згідно квитанції №42 від 2 листопада 2007 року ОСОБА_4 було здійснено предоплату ТОВ ТД «Скоргрузавто» за вказаний автомобіль у розмірі 18 500 грн. (а.с.259).

На підставі акту прийому-передачі ТОВ ТД «Скоргрузавто» передало, а ОСОБА_4 прийняв вказаний автомобіль (а.с.260).

В заяві на переказ готівки №25 від 5 грудня 2007 року у сумі 104 939,00 грн. за автомобіль BYD F3 платником зазначено ОСОБА_4, а отримувачем - ТОВ «Скоргрузавто» (а.с.344).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 1 грудня 2007 року за ОСОБА_4 зареєстровано транспортний засіб, марки BYD F3, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку ЄГП-474469 від 01.12.2007 року, особливі відмітки - кредит УкрСиббанк, відчуження заборонено (а.с.258).

На підставі заяви-анкети позичальника від 21 листопада 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник - ПАТ «УкрСиббанк») було прийнято рішення №122 про надання кредиту ОСОБА_4 у сумі 20 780 дол. США, строком на 48 місяців зі сплатою 13,0 % річних для купівлі саме автомобіля BYD F3, з обов'язковими умовами забезпечення зобов'язань за цим договором, шляхом укладення договору поруки з ОСОБА_5, а також договорів страхування життя та здоров'я позивальника та автомобіля (а.с.266).

В п. 2.4. Договору, зазначено, що предмет застави є власністю позичальника на підставі договору купівлі-продажу від 21 листопада 2007 року, укладеного між ТОВ «Скоргрузавто» та ОСОБА_4І, зареєстрований автомобіль BYD F3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВЕС №029933, виданого 1 грудня 2007 року.

У квитанціях про сплату страхових платежів у сумі 248 грн. та 1134,60 грн. відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в СК «УСА» від 6 грудня 2007 року та договору комплексного страхування в ЗАТ СК «Кардіф» від 5 грудня 2007 року платником зазначено ОСОБА_4 (а.с.254 - 257).

Отже, встановлене свідчить проте, що вказаний автомобіль було придбано у ТОВ «Скоргрузавто» та за кредитні кошти ПАТ «УкрСиббанк».

Належних доказів на підтвердження обставин де саме було придбано автомобіль, який належить ОСОБА_4 і за які кошти відповідачами не надано.

Крім того, з вимогами про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки відповідачі не звертались.

Доводи ОСОБА_4 про те, що кредитні кошти були видані невідомій особі працівниками банку відносно, яких в Центральному районному суді м. Миколаєва розглядається кримінальна справа на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до повідомлення вказаного суду від 5 березня 2014 року, ОСОБА_4 не є учасником процесу по кримінальній справі (а.с.177).

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого відповідно до закону.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: