Постанова № 40959629, 09.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/794/14

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Заводського районного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Заводський районний центр зайнятості (далі-позивач, Центр зайнятості) звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (далі-відповідачка, ОСОБА_1) безпідставно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 6 233,11 грн.

На обґрунтування позову позивач послався на те, що ОСОБА_1 не повідомила Центр зайнятості про своє перебування у трудових відносинах із ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», що призвело до незаконного нарахування соціальних виплат.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі Центр зайнятості зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконна, необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, зокрема апелянтом зазначено про неврахування судом першої інстанції ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка зобов'язує застраховану особу, що зареєстрована в установленому порядку як безробітна, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, зокрема відповідача, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене її належним чином.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 липня 2012 року ОСОБА_1 зареєстрована у Центрі зайнятості, їй надано статус безробітної відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» та призначено і надано допомогу по безробіттю відповідно до ст.ст. 22, 23, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Під час проведення звірки даних Центру зайнятості із даними управління Пенсійного фонду виявлено факт перебування відповідачки у трудових відносинах з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» в період надання допомоги по безробіттю.

У зв'язку з чим, позивач 23 грудня 2013 року направив запит керівнику ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» за № 02-3907/15, в якому просив надати інформацію щодо перебування безробітної ОСОБА_1 у трудових відносинах з даним підприємством (а.с.8).

Листом від 06 лютого 2014 року директор вказаного підприємства повідомив, що ОСОБА_1 не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» та зазначив, що у 2000 році відповідачка здобула повноваження стосовно надання підприємству презентаційних послуг, у вільний від основної роботи час, відповідно до укладеного цивільно-правового договору № 861 257 від 20 серпня 2000 року, який є розірваним з 12 липня 2012 року.

Крім цього вказано, що з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року винагорода ОСОБА_1 не нараховувалась, у зв'язку з відсутністю послуг по укладанню угод (а.с.9).

04 березня 2014 року Центр зайнятості склав довідку, відповідно до якої, виплачена допомога по безробіттю ОСОБА_1 з 06 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року склала 6 233,11 грн. (а.с.10).

Центр зайнятості направив на адресу відповідачки претензію від 06 березня 2014 року за № 06-479/09, в якої вимагав у п'ятнадцятиденний строк з дня її отримання, внести вказану суму на рахунок зазначений у претензії (а.с.11-12).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна».

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Частина 3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (надалі-Закон №803), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За змістом ст.2 Закону №803, безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.

Пунктом 8 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (надалі-Закон №1533) передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 36 Закону №1533, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136), передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону №1533, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, з якою був укладений цивільно-правовий договір з метою надання презентаційних послуг ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» (незалежно від того отримує вона дохід чи не отримує), не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю. А, отже, висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачка не отримувала доходу від надання таких послуг, а тому не повинна повертати незаконно виплачені кошти є неправомірним та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Крім того, відповідачкою при поданні заяви 6 липня 2012 року підтверджено, що вона не належить до зайнятого населення, визначеного №803 та не укладала договорів цивільно-правового характеру. А тому висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачка не приховувала інформацію, яка мала істотне значення для отримання нею допомоги по безробіттю, теж не відповідає обставинам справи.

Отже, вищевикладене підтверджує, що ОСОБА_1 під час подачі заяви на отримання допомоги по безробіттю приховала інформацію, яка б вплинула на отримання такої допомоги.

Поряд із цим, колегія суддів вважає, що заявлена Центром зайнятості сума стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманих коштів за період з 06 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, не відповідає вимогам вищевикладеного законодавства з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 почала отримувати допомогу по безробіттю 06 липня 2012 року, при цьому укладений цивільно-правовий договір № 861 257 від 20 серпня 2000 року, був розірваний 12 липня 2012 року, а, отже, у розумінні ст.1 Закону №803 відповідачка з 12 липня 2012 року була вже безробітною та не відносилась до зайнятого населення, у зв'язку з чим мала права на отримання такої допомоги з цієї дати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме за період з 06 липня 2012 року по 12 липня 2012 року відповідачка незаконно отримувала допомогу по безробіттю, а тому саме за цей період необхідно стягнути незаконно отримані нею кошти.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, неповно з'ясував обставини по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заводського районного центру зайнятості - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов Заводського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 незаконно виплачену допомогу по безробіттю за період з 06 липня 2012 року по 12 липня 2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова