Ухвала суду № 40959616, 09.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1305/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

представник апелянта - Ільченко О.М.

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, а також про зобов'язання вчинити певні дії,

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог просив скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (надалі - ГУМВС України в Одеській області, відповідач) від 06 січня 2014 року та від 15 січня 2014 року, якими його, як старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області майора звільнено з посади, поновити на посаді, а також зобов'язати розглянути рапорт від 30 грудня 2013 року про його звільнення за віком (т.1а.с. 2-5;33,102).

В обґрунтування позивач зазначив, що спірні накази прийняті в порушення норм діючого законодавства, яке регулює проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував накази ГУМВС України в Одеській області про звільнення позивача з посади та поновив його в органах внутрішніх справ України на посаді старшого уповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області.

В апеляційній скарзі ГУМВС України в Одеській області ставить питання про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом першої інстанції проігноровано норми матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту того, що ОСОБА_2 грубо порушив Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року №3460-IV (надалі-Дисциплінарний статут), не з'явившись на роботу без поважних причин в період з 24 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року.

На підставі викладеного, ГУМВС України в Одеській області просило прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу до суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 грудня 2013 року заступником начальника управління - начальником відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області підполковником міліції ОСОБА_5 подано рапорт до начальника ГУМВС України в Одеській області, в якому зазначено, що старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з торгівлею людьми УБЗПТЛ ГУМВС України в Одеській області майор міліції ОСОБА_2 був відсутній на службі з 12 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року. Також в рапорті вказано на те, що в телефонній розмові, що відбулася 27 грудня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній повідомив, що знаходиться на лікарняному (а.с.104).

На підставі фактів, зазначених у рапорті, начальником ГУМВС України в Одеській області призначено службове розслідування, яке оформлено відповідним Наказом № 3364 від 30 грудня 2013 року (т.1 а.с.107).

У висновку службового розслідування від 30 грудня 2013 року встановлено, що позивач, призначений на вказану посаду наказом ГУМВС України в Одеській області від 12 грудня 2013 року № 695 о/с, на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року, яким скасовано Накази ГУМВС України в Одеській області від 30 листопада 2005 року № 1000 та від 16 грудня 2005 року № 599 о/с про звільнення позивача та поновлення його на посаді.

Також, у висновку службового розслідування зазначено, що позивач не виходив на службу в період з 12 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року, про причини своєї відсутності - не повідомляв (т.1 а.с.126-128).

30 грудня 2014 року ОСОБА_2 подав рапорт щодо його звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням (т.1 а.с.10).

Наказом № 4 від 06 січня 2014 року, тимчасовим виконуючим обов'язки начальника ГУМВС України в Одеській області, у зв'язку з порушенням вимог ст.7 Дисциплінарного статуту, ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ, за невихід на службу без поважних причин за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (надалі-Положення) (а.с.84-85).

В матеріалах справи міститься рапорт позивача від 08 січня 2014 року в якому зазначено, що з 09 грудня 2013 року по 23 грудня 2013 року він знаходився на амбулаторному лікуванні за місцем мешкання, що підтверджується відповідною довідкою, зареєстрованою міською лікарнею № 8 м. Одеси від 08 січня 2014 року (т.1 а.с.13-15; 47).

Проведеною перевіркою, ГУМВС України в Одеській області, підтверджено факт перебування ОСОБА_2 на лікарняному в період з 09 грудня 2013 року по 23 грудня 2013 року (т.1 а.с.122,15), тому 15 січня 2014 р. Наказом ГУМВС України в Одеській області № 81 було внесено зміни до п.1 Наказу ГУМВС України в Одеській області від 06 січня 2014 року № 4 наступного змісту: за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту, що виразилося у неповідомленні керівництва УБЗПТЛ ГУМВС про причини відсутності на службі з 12 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року та невиході на службу з 24 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року без поважних причин, ОСОБА_2, з органів внутрішніх справ звільнити за п. 64 «є» Положення (за порушення дисципліни).

Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області від 15 січня 2014 року № 14 о/с, у відповідності до Положення, звільнено майора міліції ОСОБА_2 у запас Збройних Сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ГУМВС України в Одеській області не доведено належними та допустимими доказами відсутність ОСОБА_2 на робочому місці в період з 24 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року, у зв'язку з чим звільнення не можна визнати законним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ГУМВС України в Одеській області розглянути його рапорт про звільнення за віком, суд виходив із того, що розгляд даного питання є виключно компетенцією ГУМВС України в Одеській області при здійснені останнім владних, управлінський функцій.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України, у зв'язку з наступним.

Для правильного та об'єктивного вирішення даного спору необхідно встановити, чи дійсно мало місце відсутність позивача без поважних причин на робочому місці в період з 24 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року і якими саме доказами це підтверджується.

У зв'язку з цим, необхідно розуміти, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року за №9, прогул це - відсутність працівника на робочому місці протягом трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції під терміном робоче місце, розуміється місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Виходячи з того, що позивач відноситься до осіб начальницького складу органів внутрішніх справ України, сутність його службової дисципліни, обов'язків визначені у Дисциплінарному статуті.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2, вийшовши на роботу 24 грудня 2013 року, керівника свого підрозділу на робочому місті не застав.

Позивачу ніхто не вказав про його робоче місце та не зазначив які завдання йому необхідно виконувати.

Факт виходу позивача на службу в період з 24 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року, підтверджується поясненнями свідків, які були допитані в суді першої інстанції.

Зокрема, свідок ОСОБА_5, який був керівником позивача, не міг достовірно стверджувати, що ОСОБА_2 в період з 24 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року на роботу не з'являвся, оскільки постійно перебував у відрядженнях, а облік виходу на роботу працівників не вівся.

Свідок ОСОБА_6, який є товаришем по службі ОСОБА_2 повідомив, що дійсно зустрічав позивача приблизно за тиждень до Нового року в приміщенні будівлі підрозділу, де працював позивач.

Представник апелянта стверджуючи про відсутність позивача на роботі спирається лише на рапорт керівника ОСОБА_5, інших доказів, зокрема складених актів не менш як трьома особами про відсутність працівника на робочому місці - не має.

Отже, якщо суб'єкт владних повноважень, на якому лежить обов'язок доказування в обґрунтування своєї позиції про законність звільнення позивача посилається лише на рапорт керівника, зміст якого не визнає позивач, при такої ситуації, суд повинен керуватися ст. 80 КАС України, яка встановлює, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи позивача про те, що він був на роботі у спірний період, крім його особистих пояснень підтверджуються поясненнями свідків, тому є зв'язок між поясненнями позивача та поясненнями свідків.

Також необхідно зазначити, що спірні Накази від 15 січня 2014 року № 81 та № 14 о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ були винесені під час знаходження останнього на лікарняному у період з 08 січня 2014 року по 27 січня 2014 року (довідка з поліклініки СМЗ ГУМВС України в Одеській області т.1 а.с.15), що порушує норми ст. 18 Дисциплінарного статуту.

Так згідно ст. 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Довід апелянта про те, що позивач не звертався до лікарні ГУМВС України в Одеській області з моменту його поновлення на посаді (12 грудня 2013 року) по 23 грудня 2013 року, не засновується на фактичних обставинах справи, так як позивач не будучі працівником міліції з 09 грудня 2013 року по 23 грудня 2013 року перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом гострий бронхіт, а тому не мав права звертатись до спеціалізованої лікарні ГУМВС України в Одеській області.

У зв'язку з викладеними фактичними обставинами справи, можливо зробити висновок про відсутність з боку позивача порушення Наказу ГУМВС України в Одеській області №530 від 30 травня 2008 року «Про додаткові заходи щодо впорядкування звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність особового складу органів підрозділів ГУМВС».

Отже, колегія суддів на підставі вищевикладеного, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУМВС України в Одеській області не довело належними та допустимими доказами існування тих обставин за якими можливо звільнити позивача зі служби.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, а також про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 14.10.2014 року.