Ухвала суду № 40958154, 09.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5958/14-к Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.Провадження № 11-кп/780/943/14 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 2 09.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

9 жовтня 2014 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Говорухи В.І.,

суддів - Колокольнікової Н.М., Гриненка О.І.

при секретарі Журавель К.Б., за участю прокурора Скітневської О.М., обвинуваченого ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 129 КК України та виправдано в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину;

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2014 році» ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази, цивільний позов та судові витрати.

Згідно вироку, 23 березня 2014 року близько 9 години 30 хвилин у ОСОБА_1, який дізнався, що собака сусіда ОСОБА_2 налякала його малолітню дитину, виник намір на заподіяння собаці ушкоджень або її знищення, зважаючи на те, що раніше він вже попереджав ОСОБА_2 з приводу агресивної поведінки даної собаки. З цього приводу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 раніше виникли неприязні стосунки. Реалізуючи свій намір, ОСОБА_1 взяв з собою пристрій для відстрілу гумовими кулями та пішов до подвір'я домоволодіння ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Побачивши ОСОБА_2, ОСОБА_1 зайшов до вказаного подвір'я, підійшов до ОСОБА_2 та намагався пройти до собаки сусіда, однак ОСОБА_2 не надав йому такої можливості, у зв'язку з чим між ними виникла сварка. В цей момент у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Реалізуючи свій намір, ОСОБА_1, перебуваючи біля ОСОБА_2, на відстані близько 50 см., на подвір'ї останнього, наніс йому один удар головою, лобною частиною, в область перенісся від чого у останнього, виникли тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носу і крайового перелому правої носової кістки зі зміщенням. Після цього, ОСОБА_1 повернувся до свого будинку.

Згідно висновку експерта від 09.04.2014 року №48д, виявлені ОСОБА_2 тілесні ушкодження за своїм характером тягнуть розлад здоров'я на строк понад 6, але менше 21 день, і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить, вирок суду першої інстанції скасувати в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 129 КК України в зв'язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам кримінального провадження. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 129 та ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання : за ч. 2 ст. 125 КК України - штраф 1700 гривень, за ч. 1 ст. 129 КК України - 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання у виді штрафу, на підставі ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду в частині виправдання обвинуваченого за ч. 1 ст. 129 КК України не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки, будучи допитаним в ході судового розгляду потерпілий вказав, що злякався за своє життя, коли ОСОБА_1 приставив до його грудей пістолет. Про наявність в діях ОСОБА_1 ознак погрози вбивством свідчить також, протокол слідчого експерименту, проведений за участі потерпілого, у ході якого останній продемонстрував, що пістолет був приставлений дулом до життєво-важливого органу - грудей потерпілого, що давало потерпілому достатні підстави побоюватись за своє життя.

Обвинувачений ОСОБА_1 подав заперечення, в якому просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Оскільки вважає, що вона суперечить матеріалам кримінального провадження, необґрунтована.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію і просив її задовільнити, пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому та перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на всебічно повно та обєктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.

Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, що не оспорюється і в поданій апеляційній скарзі .

При призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України суд врахував те, що обвинувачений за місцем свого проживання та роботи характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Крім того, ОСОБА_1 офіційно працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав.

Що ж стосується обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 129 КК України то колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду 1-ї інстанції про визнання ОСОБА_1 невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України і його виправдання за відсутністю в його діях складу злочину ґрунтується на безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказах, які є належними і не викликають сумнівів в своїй достовірності.

Так, суд першої інстанції, оцінив належним чином покази ОСОБА_2, наданих ним в суді, згідно з якими останній бачив пістолет у ОСОБА_1 та знав, що це пристрій для відстрілу гумовими кулями, оскільки раніше у нього був такий самий пістолет. Згідно показів потерпілого та свідків ОСОБА_1 дійсно штовхав указаним пістолетом потерпілого у груди, погрожував, намагаючись пройти до собаки, однак він намагався застрелити лише собаку потерпілого, оскільки остання налякала сина обвинуваченого.

Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 129 КК є реальність погрози, тобто вона повинна сприйматися адресатом погрози як така, що може здійснитися і винний вчинив такі дії, які давали потерпілому підстави вважати, що погроза буде здійснена. Суд 1-ї інстанції врахував, що ОСОБА_2 не намагався втікати чи вчинити дії, які б свідчили про те, що він реально сприймав погрозу з боку ОСОБА_1 та побоювався за своє життя. Як встановлено судом і раніше погроз в адресу ОСОБА_2 чи його родини з боку ОСОБА_1 не було. Потерпілий та свідок ОСОБА_4 самостійно, кожен окремо, повідомили в суді, що метою приходу ОСОБА_1 було знищення за допомогою пістолету їхньої собаки - німецької вівчарки.

Дав належну оцінку у вироку суд і даним протоколу слідчого експерименту від 22.05.2014 року, за участю ОСОБА_2 (а.с. 47-50 кримінального провадження) на який посилається в апеляційній скарзі прокурор і в якому зазначено самим потерпілим, що ОСОБА_1 штовхав його пістолетом для того, щоб він відійшов і надав можливість пройти до собаки. Крім того, згідно показів потерпілого, свідка ОСОБА_4 та указаного протоколу слідчого експерименту, конкретної погрози вбивством потерпілому висловлено не було, а поведінка ОСОБА_1 в даній ситуації не могла свідчити про загрозу життю потерпілого.

Висновок суду не суперечить і даним протоколу слідчого експерименту від 29.04.2014 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_4 (а.с. 89-93 кримінального провадження).

Таким чином під час досудового слідства і в судовому засіданні не здобуто доказів, які б свідчили про наявність погрози реальності сприйняття погрози вбивством потерпілим ОСОБА_2, доводи прокурора про те, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки погрози вбивством потерпілому, спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, та не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Головуючий

Судді