Рішення № 40952502, 14.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.14р. Справа № 904/5643/14

За позовом: прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, смт. Дніпровське, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Дніпровське, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області

про визнання договору недійсним та витребування майна

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1

В засіданні брали участь: Булавка Л. С., посвідчення № 024839 від 11.03.2014 року, старший прокурор відділу прокуратури м. Дніпропетровська

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду із позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового жилого будинку, загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1, приямок №2, приямок №3, приямок №4, приямок №5, приямок №6, приямок №7, приямок №8, за адресою: АДРЕСА_1 від 26.08.2010 р., укладений між Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і приватним підприємцем ОСОБА_1, який посвідчено державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі №3579;

- витребувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь територіальної громади селища Дніпровське в особі Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області нежитлове приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового житлового будинку загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1, приямок №2, приямок №3, приямок №4, приямок №5, приямок №6, приямок №7, приямок №8, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 117 590 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 21.05.2010р. №253-34/У проведене відчуження об'єкта комунальної власності територіальної громади селища - нежитлового приміщення загальною площею 101, 5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом викупу гр. ОСОБА_1, для здійснення підприємницької діяльності. Встановлено, що рішення Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 21.05.2010р. №250-34/У та №253-34/У, якими включено в перелік об'єктів, що підлягають відчуженню та проведено відчуження вказаного нежитлового приміщення - не приймались на пленарному засіданні відповідної ради. Крім того, згідно з інформацією Дніпровської селищної ради від 16.03.2011 р., в журналі реєстрації пропозицій, заяв громадян звернення ОСОБА_1 про приватизацію нежитлового приміщення - відсутнє. Тобто, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення підлягає визнанню недійсним, та, відповідно, майно отримане за недійсним договором, підлягає витребуванню від ПП ОСОБА_1

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вважає, що позов прокурора не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності. Відповідач вважає, що прокурор дізнався про порушене право позивача і укладання договору купівлі-продажу ще у 2011році, коли звертався з адміністративним позовом в інтересах Дніпровської селищної ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 02.08.2012р. позов було задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу, анульовано право власності відповідача. Зазначене рішення Верхньодніпровського районного суду було скасоване у 2014 році ухвалою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області. Також відповідач вважає, що, оскільки договір був підписаний головою селищної ради, то в якості відповідача-2 має бути притягнутий голова Дніпровської селищної ради ОСОБА_4, а в якості третіх осіб мають бути залучені Державний нотаріус Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_3, комунальне підприємство "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації, Дніпродзержинська товарна біржа. Відповідач зазначає, що впродовж 10 років користувалася приміщенням на підставі договору оренди і мала право на викуп підвального приміщення, не погоджується з тим, що при укладанні спірного договору не було волевиявлення власника майна на продаж. Відповідач вважає себе добросовісним набувачем, оскільки не подавала при укладанні договору купівлі-продажу неправдивої інформації. Відповідач не погоджується з вартістю майна, яка вказана прокурором в позовній заяві та зазначає, що жодне приміщення у селищі Дніпровське не було приватизоване за ринковою вартістю, вартість цих приміщень визначалась спеціалістами Дніпродзержинської товарної біржі. Також, прокурор заявляючи вимоги про визнання договору недійсним та витребування майна не вбачає підстав повернути сплачені при укладанні договору купівлі-продажу грошові кошти у сумі 6 000,00грн. Вартість капітального ремонту, який проведено в період користування майном, була включена в експертну оцінку, яка проведена в рамках кримінальної справи.

До позовної заяви прокурором додана заява про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення у підвальному поверсі багатоповерхового житлового будинку, загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1, приямок №2, приямок №3, приямок №4, приямок №5, приямок №6, приямок №7, приямок №8, за адресою: АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що наразі власник нежитлового приміщення - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в умовах вільного користування спірним об'єктом нерухомості має достатні можливості для розпорядження ним, в тому числі шляхом укладання правочинів, спрямованих на відчуження майна.

Позивач, Дніпровська селищна рада, у судове засідання не з'явилася, просить розглянути справу без участі її представника (а.с.39).

Розгляд справи відкладався з 27.08.2014р. на 24.09.2014р., з 24.09.2014р. на 08.10.2014р., з 08.10.2014р. на 14.10.2014р.

У судовому засіданні 14.10.2014р. оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури м. Дніпропетровська, відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

21.05.2010р. Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (п'ятого скликання тридцять четверта сесія) прийнято рішення №250-34/У "Про включення в перелік об'єктів власності територіальної громади селища, які підлягають відчуженню: нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1" та рішення №253-34/У "Про відчуження об'єкту власності територіальної громади селища - нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1".

26.08.2010р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, в особі селищного голови Дніпровської територіальної громади ОСОБА_4 (продавець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового жилого будинку загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1 цегла, приямок №2 цегла, приямок №3 цегла, приямок №4 цегла, приямок №5 цегла, приямок №6 цегла, приямок №7 цегла, приямок №8 цегла, за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2. договору).

Документом, що підтверджує право власності продавця на нежитлове приміщення є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 30.07.2010р. Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення №42 від 22.07.2010р. та зареєстрованого в БТІ за №119 кн.1, реєстраційний номер 31044455.

Договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі №3579.

Відповідно до п.2 договору загальна вартість нежитлового приміщення, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, становить 6 000,00грн. Продаж зазначеної нежитлової будівлі проводиться за 6 000,00грн, які отримані продавцем від покупця під час оформлення договору (п.2.2. договору).

Право власності на нежитлову будівлю у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.07.2014р. (індексний номер 24068426) власником нежитлового приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового жилого будинку є ОСОБА_1, про що зроблений запис від 17.09.2010р.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2012р. по кримінальній справі №1/422/33/12 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, встановлено, що голова Дніпровської селищної ради "Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ОСОБА_4, будучи представником влади, діючи протиправно, умисно, в інтересах громадянки ОСОБА_1, явно виходячи за межі своїх повноважень, достовірно знаючи про те, що рішення про відчуження приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на 34 сесії п'ятого скликання Дніпровської селищної ради не приймалося, склав та видав завідомо недостовірний документ - рішення вказаної ради від 21.05.2010р., та, не провівши конкурсу або аукціону, здійснив відчуження комунального майна за завідомо заниженою вартістю у розмірі 6 000,00грн. шляхом укладення з приватним підприємцем ОСОБА_1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення,

Також при розгляді кримінальної справи встановлено, що 17.09.2010р. КП "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації", на підставі недостовірних документів, виданих та підписаних ОСОБА_4, а саме - рішення від 21.05.2010р., договору купівлі-продажу комунального майна від 26.08.2010р., було зареєстровано право власності та фактично здійснено приватизацію комунального майна за заниженою вартістю на нежитлове приміщення ОСОБА_1

В результаті вказаних дій голови селищної ради ОСОБА_4, заподіяні тяжкі наслідки інтересам Дніпровської селищної ради та відповідної територіальної громади у вигляді протиправного відчуження об'єкта комунальної власності загальною вартістю 117 590,00грн.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, преюдиційне значення для господарського суду має й вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, якщо господарський суд розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п.2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Прокурор просить визнати договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна недійсним, як такий, що укладено з порушенням вимог законодавства, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно положень ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вчиняє будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачено ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В частині 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою, в даному випадку Дніпровською селищною радою.

Відповідно до п.30 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Визначення переліку об'єктів приватизації, підготовка до приватизації врегульовані розділом ІІ Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Відповідально до ч.ч.2,4 ст. 7 названого Закону орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації. Заява повинна містити: назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження; запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта. Разом із заявою покупці - фізичні особи подають: відомості про особу, домашню адресу, громадянство; номери рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об'єкт приватизації.

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації (ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Між тим, рішення Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 21.05.2010р. №250-34/У та №253-34/У, якими включено в перелік об'єктів, що підлягають відчуженню та проведено відчуження вказаного нежилого приміщення -на пленарному засіданні відповідної ради не приймались

Також, в силу положень ст. 10 цього Закону відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.

Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Однак, інформація про перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу із зазначенням вказаного спірного нежитлового приміщення у друкованих засобах масової інформації не розміщувалась.

Згідно з інформацією Дніпровської селищної ради від 16.03.2011р. в журналі пропозицій, заяв громадян звернення відповідача, ОСОБА_1, про приватизацію нежитлового приміщення відсутнє.

З наведеного вбачається, що всупереч вимогам ст.ст.6,7 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" рішення про включення в перелік об'єктів, які підлягають відчуженню та подальше його відчуження відбулось не шляхом прийняття відповідного рішення органом, а в односторонньому порядку, головою селищної ради.

Таким чином, спірне майно вибуло із володіння власника цього майна поза його волею.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи, що підставою для укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке є власністю територіальної громади селища є рішення власника, яке не приймалось для продажу спірного об'єкту в порядку встановленому законом, а тому, право власності на спірний об'єкт у відповідача не виникло, суд вбачає підстави для задоволення вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 Цивільного кодексу України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність насамперед від того, володілець майна є добросовісним чи недобросовісним його набувачем.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки, як встановлено вище, спірне майно вибуло із володіння територіальної громади селища поза її волею, суд вважає за необхідне застосувати реституцію в порядку ст. 216 ЦК України, витребувати у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 придбане за відплатним договором нежитлове приміщення на користь територіальної громади в особі Дніпровської селищної ради, та стягнути на користь ОСОБА_1 з Дніпровської селищної ради грошові кошти у сумі 6 000,00грн., сплачені відповідачем за придбане майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про обізнаність прокурора про укладання сторонами спірного договору купівлі-продажу ще у 2011 році, коли прокурор звертався з адміністративним позовом в інтересах Дніпровської селищної ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 02.08.2012р. позов було задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу, анульовано право власності відповідача. Зазначене рішення Верхньодніпровського районного суду було скасоване у 2014 році ухвалою апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.

Вказуючи на сплив позовної давності, відповідач просить відмовити у позові з цієї підстави. Частинами 4,5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Оскільки прокурору достовірно стало відомо про наявність обставин, що свідчать про незаконність рішень Дніпровської селищної ради №250-34/V та №253-34/V від 21.05.2010р. та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.08.2010р. лише після винесення Ленінським районним судом 13.04.2012р. вироку у кримінальній справі №1/422/22/12, суд не вбачає підстав вважати прокурора таким, що звернувся з позовом до суду з пропуском позовної давності. Сама по собі обізнаність прокурора про наявність оспорюваних правочинів не є підставою для висновку про пропуск позовної давності та необхідність застосування положень ст. 267 ЦК України.

З огляду на суб'єктний склад сторін спірного договору та приписи ст. 27 ГПК України не вбачає суд і достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача - державного нотаріуса Верхньодніпровського нотаріального округу ОСОБА_3, комунальне підприємство "Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації, Дніпродзержинську товарну біржу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

До позовної заяви прокурором додана заява про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення у підвальному поверсі багатоповерхового житлового будинку, загальною площею загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1, приямок №2, приямок №3, приямок №4, приямок №5, приямок №6, приямок №7, приямок №8, за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Прокурор в обґрунтування поданої заяви зазначив, що власник нежитлового приміщення - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в умовах вільного користування спірним об'єктом нерухомості має достатні можливості для розпорядження ним, в тому числі шляхом укладання правочинів, спрямованих на відчуження майна.

Разом з тим, жодних доказів вчинення будь-яких дій щодо спірного майна відповідачем прокурором до заяви не надано. У судовому засіданні 14.10.2014р. відповідач надала акт від 22.07.2013р., складений депутатом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Грабовецькою Г.В. про те, що спірне нежитлове приміщення звільнене без участі відповідача, а майно, яке належить ОСОБА_1, винесене з нежитлового приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового житлового будинку, загальною площею 101,5 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1 та передане на відповідальне зберігання ОСОБА_6 Також в акті зазначено, що нежитлове приміщення, яке є об'єктом купівлі-продажу за спірним договором передане в оренду на підставі договору оренди №25/ОП від 01.03.2013р., укладеному між КП "Дніпровець" та приватним підприємцем ОСОБА_6 Станом на дату складання цього акту та вчинення дій по звільненню нежитлового приміщення, як і станом на час розгляду справи, зареєстрованим власником цього приміщення була ОСОБА_1

В силу ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права в оренду приміщення.

З урахуванням викладеного заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання про судові витрати, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно висновку №172-11 судової будівельно-технічної експертизи від 26.04.2011р. вартість спірного нежитлового приміщення у підвальному поверсі багатоповерхового житлового будинку за станом на серпень 2010р. складає 117 590,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок неправильних дій як позивача, так і відповідача.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 1 218,00грн. (за розгляд немайнової вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу) та у розмірі 2 351,8грн. (117 590,00 грн. х 2%) - за розгляд майнової вимоги, підлягає стягненню з Дніпровської селищної ради та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України у рівних частках (3 569,8:2 = 1 784,9грн.).

Також, у зв'язку з відмовою у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, судовий збір за розгляд цієї заяви у сумі 1 827,00грн. покладається на позивача. Таким чином стягненню з позивача в доход державного бюджету підлягає сума 3 611,9грн. (1784,9грн. + 1827,00грн.).

Керуючись ст.ст. 1, 29, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового жилого будинку, загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1, приямок №2, приямок №3, приямок №4, приямок №5, приямок №6, приямок №7, приямок №8, за адресою: АДРЕСА_1 від 26.08.2010 р., укладений між Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і приватним підприємцем ОСОБА_1, який посвідчено державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі №3579.

Витребувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь територіальної громади селища Дніпровське в особі Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. 36 Гвардійської стрілецької дивізії, б.14, ЄДРПОУ 04338316) нежитлове приміщення в підвальному поверсі багатоповерхового житлового будинку загальною площею 101, 5 кв. м.; приямок №1, приямок №2, приямок №3, приямок №4, приямок №5, приямок №6, приямок №7, приямок №8, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 117 590 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. 36 Гвардійської стрілецької дивізії, б.14, ЄДРПОУ 04338316) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6 000,00грн., про що видати наказ.

Стягнути з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. 36 Гвардійської стрілецької дивізії, б.14, ЄДРПОУ 04338316) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 3 611,9грн., про що видати наказ.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1 784,9грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Повне рішення складено, - 20.10.2014р.