Постанова № 40952429, 17.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року 08:11 № 826/1189/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Дмитрієвій В. В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7»

до

Київська міська державна адміністрація

треті особи

1. Київська міська рада

2. Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про

визнання права та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Орендне підприємство «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7» (надалі – Позивач/ОП «СРНУ №7») до Київської міської державної адміністрації (надалі – Відповідач /КМДА), в якому просить суд:

1. Визнати за Позивачем права на отримання з місцевого бюджету м. Києва різниці між затвердженим Відповідачем розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг у розмірі 7 700 000,00 грн. та стягнення зазначених коштів з Відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013 р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 р., в задоволені позовних вимог ОП «СРНУ №7» було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.05.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2014 р. справу було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з’явися представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає що Відповідачем порушуються положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на момент надання послуг) (надалі – Закон №1875), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент надання послуг) (надалі – Закон №280), Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005 р. (надалі – Порядок №560), а саме не проведення компенсації за надані Позивачем житлово-комунальні послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення та технічного обслуговування побутових електроплит. При цьому, в позові ОП «СРНУ №7» зазначає, що підприємство щорічно, відповідно до встановленого Відповідачем порядку, здійснювало розрахунок економічно обґрунтованих витрат на виробництво власних послуг і подавав ці розрахунки на погодження до КМДА, однак отримував відмову у проведенні компенсації.

В судове засідання не з’явився представник Відповідача, подано письмові заперечення в яких проти позовних вимог заперечив, зокрема зазначає, що послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення та технічного обслуговування побутових електроплит не є самостійним видом житлово-комунальних послуг, з огляду на що на Позивача не поширюється норма про відшкодування різниці між затвердженим розміром цін тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, клопотання про відкладення судового розгляду не подавались, причини неявки в судове засідання не вказано.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення Департаменту фінансів виконавчого органу КМР (КМДА) від 11.04.2013 р. в яких зазначають, що КМДА не приймалось розпорядження про встановлення ціни/тарифи для виробників/виконавця на такий вид послуг як технічне обслуговування систем протипожежної автоматики, димовидалення та технічне обслуговування побутових електроплит для виробника/виконавця ОП «СРНУ №7».

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові пояснення КМР, які щодо позовних вимог заперечують, просять в задоволенні відмовити при цьому зазначають, що послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики і димовідведення та технічне обслуговування побутових електроплит не є самостійним видом житлово-комунальних послуг, з огляду на що відповідач не повинен затверджувати тарифи на зазначені послуги, а отже і відшкодовувати різницю між затвердженим відповідачем розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Зважаючи на неявку представника Відповідача та третіх осіб в судове засідання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

26.05.2008 р. ОП «СРНУ №7» було отримано лист Головного управління з питань цінової політики виконавчого органу КМР (КМДА) №09050/4-830 від 24.04.2008 р. «Про відшкодування різниці між затвердженими тарифами та економічно обґрунтованими витратами на послуги, що надаються СРНУ №7», в якому зазначено прохання щодо необхідності вирішити питання стосовно компенсації ОП «СРНУ №7» необхідної суми з бюджету або прийняти рішення щодо збільшення тарифів на послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення і побутових електроплит.

Водночас, 18.05.2009 р. Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №048-2-2-04/538 було надано відповідь на звернення Позивача №101/01 від 27.03.2009 р. щодо погашення заборгованості по виплаті заробітної плати. При цьому, в даному листі Головного фінансового управління виконавчого органу КМР (КМДА) повідомлялось Позивача, що послуги з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення та технічного обслуговування побутових електроплит, що надаються ОП «СРНУ №7», не є окремими житлово-комунальними послугами і КМДА не повинна затверджувати тарифи на вказані послуги, а отже не має підстав для виділення з бюджету коштів безпосередньо ОП «СНРУ №7».

Позивач не погоджуючись з діями Відповідача, та вважаючи що має право на отримання з місцевого бюджету міста Києва різниці між затвердженим відповідачем розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг у розмірі 7 700 000,00 грн. звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки є Закон №1875.

В ч.1 ст.1 Закону №1875 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до положень ч.2 ст.7 Закону №1875 передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

При цьому, в ч.1 ст.14 Закону №1875 вказано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

ь перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

ь друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

ь третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

В ч.4 ст.31 Закону №1875 встановлено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Таким чином, суд погоджується із посиланням Позивача та Відповідача, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями затверджувати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги для надання на відповідній території, при цьому у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво у них виникає обов'язок відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Водночас, до ч.1 ст.13 Закону №1875 залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

ь комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

ь послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

ь послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

ь послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений в Порядку №560, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.

Порядком №560 затверджено Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до яких віднесено: витрати на обслуговування димовентиляційних каналів, витрати на технічне обслуговування систем протипожежної автоматики; димовидалення, витрати на технічне обслуговування побутових електроплит.

Таким чином, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що послуги, які надає Позивач (з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики й димовидалення; технічного обслуговування побутових електроплит), складовою послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та не є окремим видом житлово-комунальних послуг.

В ст.1 Закону №1875 передбачено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Натомість виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Як наслідок, з врахуванням наданих Позивачем копій одговорів, ПО «СРНУ №7» є виробником лише однієї із складових частин житлово-комунальної послуги: технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення і побутових електроплит.

Водночас, відповідно до положень ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України №К/800/48293/13 від 05.08.2014 р. вказано, що на час виконання спірних відносин регульовані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлювались органами місцевого самоврядування, і отримання підприємством (виконавцем) висновку щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат належало до процедури прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.

Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/48293/13 від 05.08.2014 р. зафіксовано, що для правильного вирішення питання щодо права Позивача на отримання з місцевого бюджету м. Києва різниці між затвердженими відповідачем розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг судам необхідно дати оцінку дотримання порядку суб’єктами цих правовідносин, визначеного ст.31 Закону №1875, а саме: звернення виконавця до органу місцевого самоврядування із розрахунком економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг для його затвердження.

При цьому, в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/48293/13 від 05.08.2014 р. вказано на необхідності дослідження та оцінки, чи надавався Позивачу висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг уповноваженим на те органом в розмірі Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів, затвердженого наказом Мінекономіки №67 від 07.03.2007 р. (надалі – Порядок №67)

В п.2 Порядку №67 визначено, що для отримання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на житлово-комунальні послуги суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, які виконують/виробляють житлово-комунальні послуги, проводять економічний аналіз фактичних витрат на виробництво житлово-комунальних послуг щодо їх відповідності економічно обґрунтованому рівню витрат та розміру тарифів, що діють. Під час проведення економічного аналізу досліджується відповідність фактичних якісних та кількісних показників, що характеризують виробництво житлово-комунальних послуг, нормативним показникам, а також вартісних показників (за визначеними в установленому порядку статтями витрат) - економічно обґрунтованим витратам.

Пунктом 3 Порядку №67 передбачено, що звернення виконавців/виробників до вповноваженого органу щодо перегляду тарифів подається за наявності висновків Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.4 Порядку №67 визначено, що для надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг виконавці/виробники подають до Державної інспекції з контролю за цінами або територіального органу Державної інспекції з контролю за цінами письмове звернення та документи за таким переліком: лист щодо обґрунтування необхідності зміни тарифів разом з економічним аналізом фактичних витрат на житлово-комунальні послуги; річний план виробництва житлово-комунальних послуг на підставі фактичного та прогнозованого обсягу надання послуг з урахуванням техніко-економічних факторів; стандарти, нормативи, норми, технологічні регламенти щодо виробництва житлово-комунальних послуг; розрахунок планових витрат з операційної діяльності виробництва житлово-комунальних послуг з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат; розрахунок планових адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з техніко-економічним обґрунтуванням статей витрат; розрахунок планових фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю; копії договорів із організаціями, підприємствами, іншими суб'єктами господарювання, укладених для забезпечення основної діяльності; розрахунок витрат, пов'язаних із сплатою податку на прибуток.

Державна інспекція з контролю за цінами або територіальні органи Державної інспекції з контролю за цінами розглядають прийняті документи та надають письмові висновки щодо розрахунків економічного обґрунтування планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг протягом 10 робочих днів (п.6 Порядку №67).

В ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2014 р. було зобов’язано Позивача надати пояснення по обставинам, на які було акцентовано увагу Вищим адміністративним судом України в ухвалі №К/800/48293/13 від 05.08.2014 р.

Однак, Позивачем не було надано жодних доказів звернення до Державної інспекції з контролю за цінами або територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами із відповідними документами для отримання відповідного висновку щодо розрахунків економічного обґрунтування планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.

Крім того, в ч.1 ст.7 Закону №1875 передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Більше того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/48293/13 від 05.08.2014 р. суд встановив, що лише орган місцевого самоврядування визначає виконавців для надання житлово-комунальних послуг.

В ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2014 р. було зобов’язано Позивача надати пояснення по обставинам, на які було акцентовано увагу Вищим адміністративним судом України в ухвалі №К/800/48293/13 від 05.08.2014 р.

Однак, Позивачем не надано жодних обґрунтувань або доказів (рішень КМР), які в свідчили, що ОП «СРНУ №7» належить до підприємств-виконавців житлово-комунальних послуг.

З огляду на вказане, та приймаючи до уваги, що позивач не є виконавцем житлово-комунальних послуг, суд критично ставиться до посилання Позивача, як на обґрунтування позовних вимог на те, що на виконання рішення Київської міської ради №58/719 від 08.02.2007 р. «Про тарифи на житлово-комунальні послуги», яким було внесено зміни в ряд розпоряджень КМДА, зокрема: відповідно до яких підприємствам не комунальної форми власності - виконавцям послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, коефіцієнт підвищення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій погоджено на рівні не вище 1,9.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.11 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Орендного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-налагоджувальне управління №7» до Київської міської державної адміністрації в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін