Постанова № 40952260, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2014 року Справа № 912/1827/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Вечірко І.О.

секретар судового засідання: Ситниковій М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В.М., довіреність № 14-109 від 18.04.14, представник;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 липня 2014 року у справі № 912/1827/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

про стягнення 28 691 783,89 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23 липня 2014 року (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України", м. Київ 27 244 775, 97 грн., з яких: 25 339 491, 34 грн. сума основного боргу, 904 781, 51 грн. пені, 329 259, 38 грн. інфляційних та 671 243,74 грн. 3% річних, а також 73 080,00 грн. судового збору, в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №13/3547-ТЕ-18 купівлі -продажу природного газу від 28 грудня 2012 року.

На підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зменшив розмір пені яка підлягає стягненню на 50%, що склала 904 781, 51 грн., задовольнивши таким чином частково клопотання відповідача.

Не погодившись з рішенням господарського суду в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Посилаючись на п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" скаржник зазначає, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки і вважає, що такі виняткові обставини у відповідача відсутні. Крім того, суд повинен був об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, але, як стверджує скаржник, інтереси позивача судом враховані не були.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на те, що господарським судом неправильно застосовані приписи ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, оскільки в рішенні відсутнє обґрунтування щодо наявності збитків у відповідача.

Скаржник зазначає, що Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Крім того, за 2013 рік підприємство понесло значний збиток в сумі 12 521 324 млрд. грн., зменшення розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки.

Посилаючись на певну судову практику скаржник стверджує, що оскаржуване рішення в частині зменшення суми неустойки не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства.

Позивач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 липня 2014 року в частині зменшення розміру пені на 904 781, 50 грн., прийняти нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Розглянувши вказане клопотання судова колегія його не задовольняє, оскільки відповідач в своєму клопотанні вказує, що підприємство знаходиться у складному фінансовому становищі і не в змозі забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Крім того, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що спір між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариством з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" виник в результаті несвоєчасних розрахунків за поставлений позивачем протягом січня -квітня 2013 року та жовтня -грудня 2013 року природний газ.

Незважаючи на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру пені, апеляційний господарський суд в силу приписів ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України повинен перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським судом встановлено, що 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" товариством з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (покупець) укладено договір купівлі -продажу природного газу № 13/3547-ТЕ-18.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

В розділі 2 договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 року, та порядок його зміни.

Згідно з пунктом 3.3. Договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторони визначили, що у акті приймання -передачі газу зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п.3.4. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ протягом січня -квітня 2013 року та жовтня -грудня 2013 року на загальну суму 32 107 906,12 грн., що підтверджується актами приймання -передачі (а.с.15-21).

Відповідно до п.6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ -до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково та згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 25 875 647,37 грн. Відповідач не заперечив розрахунок позивача, окрім повідомленої відповідачем сплати 563 156, 03 грн. -суми в рахунок заборгованості за природний газ за договором № 13/3547-ТЕ-18, що не враховано в розрахунку позивача. Вказаний платіж здійснено на підставі платіжного доручення №6 від 20 березня 2014 року, проведеного банком 01 квітня 2014 року (а.с.84). Позивач підтвердив надходження вказаних коштів в рахунок суми основного боргу та пояснив причину неможливості включення цієї суми при розрахунку суми основного боргу, у зв'язку з тим, що розрахунок ціни позову проводився станом на 01 квітня 2014 року, коли були відсутні відомості про надходження зазначеного платежу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено часткову оплату відповідачем суми заборгованості в розмірі 536 156, 03 грн. до порушення провадження у даній справі, то господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 25 339 491, 34 грн. (25 875 647, 37 грн. - 536 156, 03 грн.) та правомірно відмовив в частині стягнення вже частково оплаченої суми заборгованості в розмірі 536 156, 03 грн.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

За несвоєчасну оплату поставленого природного газу позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 1 814 194, 78 грн. за загальний період з 14 серпня 2013 року по 31 березня 2014 року та 3% річних в розмірі 672 682, 36 грн.

Господарський суд здійснив перерахунок пені та 3% річних і встановив, що розмір пені за прострочку виконання грошового зобов'язання становить 1 809 563,01 грн., 3% річних - 671 243, 74 грн.

За твердженням представника позивача він не має зауважень до визначеного господарським судом розміру пені та 3% річних.

Матеріалами справи встановлено порушення відповідачем зобов'язання з оплати основного боргу.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредиторів зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому судова колегія погоджується з розміром пені, 3% річних, встановленим господарським судом в результаті перерахунку.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат 329 259, 38 грн. здійснено з врахуванням положень листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а тому вважається правильним.

Відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 10% у зв'язку з тим, що несвоєчасність оплат за спожитий природний газ зумовлена економічною необґрунтованістю тарифу та наявністю заборгованості з його компенсації, а також порушенням строків оплати споживачами, яким відповідач постачає природний газ.

Вказане клопотання відповідача судом задоволено частково, розмір пені, що підлягав стягненню зменшено - з 181 419, 48 грн. до 904 781, 51 грн., тобто на 50%.

Судова колегія погоджується з рішенням суду в цій частині з наступних підстав.

Пунктом 3 ч.1ст.83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законодавствами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Такі заходи відповідальності передбачено ч.1 ст.216 та ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст.233 Господарського кодексу України).

Відповідне правило міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до укладеного між сторонами договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяг заборгованості перед відповідачем за компенсацію різниці в тарифах за 2013 рік склав 17 184 359,29 грн. (а.с.60). Згідно висновку експертного дослідження №11/2-128 від 24 грудня 2013 року документально підтверджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася бюджетним установам та організаціям і яка виникла внаслідок невідповідності фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2013 року у сумі 25 349 988,64 грн. (а.с.68-80). З наданого відповідачем до справи звіту про фінансові результати слідує, що відповідач є збитковим підприємством (а.с.61, 65).

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ вплинули затверджені тарифи та враховуючи несвоєчасне відшкодування відповідачеві відповідної різниці в тарифах, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу, враховуючи майновий стан відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з доводами скаржника про порушення судом приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України. Висновок суду щодо наявності підстав для зменшення розміру пені ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи (а.с.68-80). Господарським судом враховано інтереси позивача, оскільки розмір заявленої пені зменшено на 50%.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 липня 2014 року у справі № 912/1827/14 відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 липня 2014 року у справі № 912/1827/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Суддя І.О. Вечірко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 16.10.14 р.)