Постанова № 40952259, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2014 року Справа № 904/4060/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Науменко І.М.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю прокурора: Слюсар Я.В., прокурор відділу, посвідчення № 001420 від 27.08.2012 р.

та представників сторін:

від позивача: Касьян І.В., представник за довіреністю № 13 від 20.12.2013 р.

від відповідача: Немудрук А.М., представник за довіреністю № 1955 від 28.03.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014 р. по справі № 904/4060/14 (суддя Рудовська І.А.)

за позовом прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі позивача: Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 73897,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014 р. по справі № 904/4060/14 заяву про уточнення позовних вимог задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60324,03 грн. - заборгованості, 4048,71 грн. - пені, 4103,02 грн. - збитків від інфляції, 1585,99 грн. - 3% річних. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська 1827,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю прострочення відповідачем виконання договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, що є підставою для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям місцевим господарським судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом винесено рішення без участі і запрошення у судове засідання представника відповідача, без надання можливості представнику відповідача ознайомитись з уточненою позовною заявою.

Апелянт посилається на той факт, що позивачем здійснено розрахунок суми позову з дати укладення договорів купівлі-продажу з 26.01.2010 р., в той час коли право власності на квартири виникло у відповідача лише з 29.01.2010 р., а тому обов'язок відповідача по утриманню майна настав лише після виникнення права власності на квартири.

Також, апелянт вважає, що судом прийнято рішення без надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, без підписаного між сторонами акту звіряння розрахунків, а також з ігноруванням судом заперечень відповідача викладених у відзиві на позов відносно невизнання суми заборгованості, оскільки позивач надав відповідачу рахунок на оплату боргу за надані послуги з теплопостачання за минулий час (за період більш ніж три роки, який не зазначено в договорі) та без урахування здійснених оплат.

Окрім вище зазначеного, скаржник не погоджується з нарахуванням судом пені, оскільки її розмір станом на 15.05.2013 р. згідно розрахунку, який додається до позову становить 53521,64 грн., а в рішенні зазначено вже зовсім іншу суму 60324,00 грн. В розрахунку позивача не зазначено оплати, які здійснені до подачі позову, а саме: оплати 25.04.2014 р. та 30.05.2014 р., а тому відповідач не визнає суму нарахованої заборгованості станом на 15.05.2013 р., вважає безпідставними нарахування судом пені, 3% річних та індексу інфляції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 р. відновлено строк на подачу апеляційної скарги, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2014 р. о 10:00 год.

23.09.2014 р. розгляд справи відкладено на 14.10.2014 р. о 10:00 год.

14.10.2014 р. у судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014 р. по даній справі, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Прокурор висловив свої заперечення проти вимог викладених відповідачем в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними, а рішення законним та обґрунтованим.

Представник позивача з вимогами апеляційної скарги не погоджувався, надав письмові заперечення проти апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

14.10.2014 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

26.01.2010 р. відповідач ОСОБА_3, як покупець, уклала договори купівлі-продажу приміщень АДРЕСА_1, в яких зазначено (п. 1.2. договору), що дані квартири згідно рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про переведення жилих приміщень у нежилі» квартири переведені до нежитлового фонду (приміщення АДРЕСА_1 з 14.03.2007 р., (а. с. 149-154)).

Згідно договорів купівлі-продажу (п. 4.7.) вищевказаних приміщень покупцю відомий стан заборгованості по квартплаті та комунальним послугам існуючий на момент укладання угоди.

Станом на 26.01.2010 р. по приміщеннях 1-3 заборгованість за теплову енергію складала 10708,30 грн., а саме: по приміщенню-1 - 3370,21 грн., по приміщенню-2 - 3814,80 грн., по приміщенню-3 - 3523,29 грн. (а. с. 231).

У зв'язку з відсутністю договору та відомостей щодо статусу приміщень дані грошові кошти нараховані за тарифом для населення.

15.05.2013 р. між позивачем - Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (постачальник) та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (споживач) укладено договір № 3499 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - договір), відповідно до якого (п. 1.1) постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 1.3 договору, постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплопостачання з 26.01.2010 р. по 26.01.2014 р. Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісячно, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 5.15 договору, споживач оплачує вартість спожитої теплової енергії, холодної води, що йде на підігрів, і стоків згідно тарифів, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України).

Відповідно до п. 6.1. договір діє з 26.01.2010 року по 26.01.2014 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не подано заяву однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

Позивач договірні зобов'язання виконував у повному обсязі, поставляв відповідачу теплову енергію протягом всього передбаченого договором періоду, без порушень щорічних розпоряджень Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду».

Так, на виконання умов договору, протягом періоду з 01.12.2010 р. по 24.03.2014 р. включно позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 64159,29 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за теплову енергію по договору та рахунками-фактурами (а. с. 13-14, 16-22).

Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог заборгованість відповідача на момент розгляду справи (з урахуванням часткових оплат) складає 60324,03 грн. (а. с. 161).

Оскільки відповідачем здійснювались оплати за надані послуги з теплопостачання частково та за періоди, в яких нарахування не здійснювались, позивач відносив дані оплати за минулі періоди, закриваючи заборгованість тих місяців, в яких була наявна заборгованість, у тому числі існуючої станом на 26.01.2010 р. (а. с. 231-232). Відповідач з таким нарахуванням не погоджується, вважає, що розрахунок позивача не відповідає дійсним оплатам, що і є причиною виникнення даного спору.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

За приписами ч. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, які він фактично використав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшла до висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриману ним від позивача теплову енергію у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем на момент розгляду справи утворилась заборгованість у сумі 60324,03 грн.

Отже, за відсутності наданих відповідачем доказів в підтвердження оплати поставленої теплової енергії, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача заборгованість за спожиту, але неоплачену теплову енергію у розмірі 60324,03 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 3.3 договору, якщо споживач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.1 договору, він несе відповідальність згідно з п. 4-7 ст. 231 ГК України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

За прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг з оплати поставленої теплової енергії позивачем нарахована пеня у розмірі 4048,71 грн. (за період з 20.06.2013 р. - 25.05.2014 р.)

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача суми пені за порушення відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати спожитої ним теплової енергії, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4048,71 грн. пені за вказаний вище період.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом (ст. 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погоджується колегія суддів, мотивовано, з урахуванням всіх обставин справи, стягнув з відповідача на користь позивача 1585,99 грн. 3% річних за період з 20.06.2013 р. - 25.05.2014 р. та 4103,02 грн. інфляційних втрат за період з липня 2013 р. - квітень 2014 р.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом винесено рішення без участі і запрошення у судове засідання представника відповідача, без надання можливості представнику відповідача ознайомитись з уточненою позовною заявою, колегією суддів відхиляються, оскільки будучи обізнаним про місце дату та час розгляду справи відповідач повинен був добросовісно скористатися своїм процесуальним правом, а у разі порушення такого права, відповідач не був позбавлений можливості оскаржити такі дії (бездіяльність) у визначеному законодавством порядку (подати скаргу на дії судді, помічника судді, або секретаря судового засідання). Крім того відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи, у тому числі з уточненням позовної заяви на підставі поданого ним клопотання, у будь-який день протягом робочого часу.

Також, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про неправильний розрахунок позивачем суми позову з дати укладення договорів купівлі-продажу з 26.01.2010 р., а не з дня виникнення у відповідача права власності на квартири з 29.01.2010 р., оскільки згідно умов договору № 3499 від 15.05.2013 р. (п. 1.3. договору) постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплопостачання з 26.01.2010 р. по 26.01.2014 р. Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору. Вказана умова договору відповідає п. 3 ст. 631 ЦК України, згідно якої сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Доводи апелянта про те, що судом прийнято рішення без надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, без підписаного між сторонами акту звіряння розрахунків, а також з ігноруванням судом заперечень відповідача викладених у відзиві на позов, відносно невизнання суми заборгованості, оскільки позивач надав відповідачу рахунок на оплату боргу за надані послуги з теплопостачання за минулий час (за період більш ніж три роки, який не зазначено в договорі) та без урахування здійснених оплат, колегією суддів відхиляється, оскільки на думку колегії суддів, суд першої інстанції надав належну оцінку всім наявним у справі доказам, і врахувавши всі здійснені відповідачем оплати, стягнув належну позивачу суму боргу та штрафні санкції за порушення відповідачем договірних зобов'язань. При цьому, суд враховує додаткові пояснення позивача та уточнений розрахунок суми заборгованості, наданий відповідачем в порядку апеляційного провадження по справі (а. с. 231-234), згідно якого позивачем враховано всі проплати здійснені відповідачем на виконання умов договору. Відсутність в матеріалах справи підписаного між сторонами двостороннього акту звірки не є перешкодою для прийняття рішення по справі, оскільки у справі достатньо матеріалів для вирішення спору.

Наявність в матеріалах справи довідки № 601 про відсутність станом на 01.09.2010 р. заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, колегією суддів відхиляється, оскільки вказана довідка суперечить іншим матеріалам справи, які підтверджують наявність заборгованості.

Посилання скаржника на той факт, що в розрахунку позивача не зазначено оплати, які здійснені до подачі позову, а саме: оплати 25.04.2014 р. та 30.05.2014 р., колегія суддів вважає безпідставним, оскільки оплата суми боргу від 25.04.2014 р. врахована у розрахунку позивача (а. с. 14), а перерахунок суми боргу з урахуванням часткової оплати боргу 30.05.2014 р. відображений позивачем в уточненні до позовної заяви (а. с. 161).

На думку колегії суддів, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає всім фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2014 р. по справі № 904/4060/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 20.10.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Т.А. Верхогляд

І.М. Науменко

Згідно з оригіналом

помічник судді А.М. Луганський

20.10.2014 р.