Ухвала суду № 40951369, 14.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 р.Справа № 818/1207/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Нємцева В.А.

представника відповідача Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 818/1207/14

за позовом Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

до Конотопської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Комунальне підприємство Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 20.12.2013р. № 0000622311 відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на суму 290420 грн. 50 коп. з яких: 262076 грн. - сума основного платежу та 28 344 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

- від 04.03.2014р. № 0000132311, яким підприємству було збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток підприємств на суму 262076 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 28 343,50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року в задоволенні адміністративного позову комунальному підприємству Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013р. №0000622311 та від 04.03.2014р. №0000132311 - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.11 п. 8.2, п. 8.4, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пп. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135, 138.2 ст. 138, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.1 п. 140.1 ст. 140, пп. 146.17.2 п. 146.7 ст. 146, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці", ч. 3 ст. 78 ГК країни, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст.1 Статуту, затвердженого наказом управління комунального майна Конотопської міської ради від 25.06.2008р. №150 Комунальне підприємство Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства є комунальним підприємством, яке реорганізоване шляхом приєднання до КП ВУВКГ комунальних підприємств "Аквасервіс" та "Стоксервіс" на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади м. Конотоп.

Згідно зі ст. 2 Статуту основним видом господарської діяльності КП ВУВКГ є забезпечення водопостачання та водовідведення мешканців, підприємств та організацій м. Конотоп.

Підприємство взято на податковий облік в органах ДПС 22.10.1993р. , станом на 24.05.2011р. перебуває на обліку у Конотопській ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області.

У період з 11 листопада по 13 грудня 2013 року службовими особами відповідача на підставі направлень №№22-03-46, 22-03-47 17-01-48 була проведена планова виїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт №171/22-03/03352716 від 13.12.2013р. (а.с.12-34, І том), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року;

- п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5; п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.11 п. 8.2, п.п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на суму 39 722,00 грн.;

- п.п.135.5.10, п.135.5, ст.135, п.п.140.1.1., п.140.1 ст.140, п.п.146.17.2, п.146,17, ст.146 та п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-ІУ квартали 2011 року та 2012 рік на суму 222 354,00 грн.

20 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622311 (а.с.37, І том). При цьому, у даному податковому повідомленні-рішення йдеться посилання на Акт перевірки №171/22-03/03352716 від 18.12.2013 року (тоді як фактично Акт відповідної перевірки датовано 13.12.2013р., номер Акту також не відповідає номеру Акту перевірки проведеної у грудні 2013 року). Крім цього, позивач звертав увагу суду на те, що у ППР від 20.12.2013р. №0000622311 відповідачем зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення КП ВУВКГ ст. 17, п. 17.1, п.п.17.1.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000р. Також, позивач просив суд врахувати, що згідно з п.п. 1) п. 2 Розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" втратив чинність з 01 січня 2011 року, а перевірка КП ВУВКГ проведена за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Отже, підприємство у перевіреному періоді не могло припуститись порушень Закону, який у той час вже не діяв.

Як свідчить з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення Конотопської ОДПІ від 20.12.2013р. №0000622311 (а.с.37, І том) на підставі ст. 56 Податкового кодексу України було оскаржене позивачем до ГУ Міндоходів у Сумській області.

Рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області від 19.02.2014 року №2845/10/18-28-10-01-105-199/227ск первинна скарга задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000622311 скасоване в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 гривня.

В подальшому, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000622311 було оскаржене позивачем до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 23.04.2014 року №7357/6/99-99-10-01-15 скарга залишена без задоволення.

У той же час, 11 березня 2014 року КП ВУВКГ було отримане податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014 року №0000132311 (а.с.43, І том), згідно з яким підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 262076,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 28 343,50 грн. (тобто на 1 грн. менше ніж у ППР від 20.12.2013р.).

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та дійшов висновку, що відповідачем, під час розгляду справи, доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносно позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013р. № 0000622311, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За приписами п.п. 56.1-56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно до п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Із системного аналізу приписів наведених норм податкового законодавства, слідує, що податкове повідомлення-рішення може бути скасоване чи змінене за рішенням податкового органу вищого рівня, або ж скасоване за рішенням суду, і в таких випадках воно вважається відкликаним.

Як свідчать матеріали справи, за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013р. № 0000622311, рішенням ГУ Міндоходів у Сумській області від 19.02.2014 року №2845/10/18-28-10-01-105-199/227ск первинна скарга задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000622311 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішень від 20.12.2013 року №0000622311, оскільки воно є відкликаними на момент розгляду справи судом та жодним чином не порушує законних прав та інтересів позивача.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 04.03.2014 року №0000132311, колегія суддів виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу викладені в акті перевірки №171/22-03/03352716 від 13.12.2013 року щодо заниження підприємством позивача податку на прибуток у сумі 262 076,00 грн., виходячи зі змісту Акта перевірки №171/22-03/03352716 від 13.12.2013р., зазначена сума включає:

- 39 722,00 грн. податку на прибуток, донараховано відповідачем з посиланням на порушення позивачем у 1 кварталі 2011 року вимог п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5; п.п. 8.1.2 п.8.1, п.п. 8.2.11 п. 8.2, п.п. 8.4, п.п.8.7.1, п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

- 222 354,00 грн. податку на прибуток, донарахованого з посиланням на порушення у ІІ-ІУ кварталах 2011 року та 2012 році вимог п.п. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135, п.п. 140.1.1. п. 140.1 ст. 140, п.п. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 та п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України (розрахунок - а.с.38, І том).

Зокрема, податковим органом було встановлено наступні порушення:

1) - заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в зв'язку з віднесенням до складу інших витрат (завищення відповідних сум інших витрат) суми витрат компенсації працівникам підприємства за придбання спеціального харчування. Згідно нагаданого відповідачем розрахунку (а.с.205, ІІ том), сума нарахованого Конотопською ОДПІ податку на прибуток становить 31748 грн.

2) - завищення амортизаційних відрахувань в І кварталі 2011р. та завищення собівартості за рахунок нарахування амортизаційних нарахувань на основні засоби в 2-4 кварталі 2011р. - 2012р. Згідно наданого відповідачем розрахунку сума нарахованого податку на прибуток становить 143475 грн.

3) - заниження позивачем доходів на суму отриманого фінансування від УЖКХ на розроблення схем оптимізації. Згідно наданого відповідачем розрахунку сума нарахованого податку на прибуток становить 8958 грн.

4) завищення позивачем собівартості при визначенні питомої ваги витрат за «касовим методом». Згідно наданого відповідачем розрахунку сума нарахованого податку на прибуток становить 77895 грн.

Щодо віднесення позивачем у І-ІV кварталах 2011р. та 1-4 кварталах 2012 року до складу інших витрат суми витрат компенсації працівникам підприємства за придбання спеціального харчування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально- профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про охорону праці", у разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що протягом перевіреного періоду КП ВУВКГ, відповідно до положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону праці", повинно було забезпечувати працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проте, фактично підприємство не здійснювало придбання та видачу молока працівникам підприємства, а виплачувало грошову компенсацію вартості молока за середньостатистичними цінами, які склалися в регіоні працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці.

Згідно з документами, наданими для перевірки, встановлено, що протягом перевіреного періоду КП ВУВКГ не придбавало продукти спеціального харчування (молоко) у постачальників та не здійснювало видачу молока відповідним категоріям працівників (слюсарі), так як на підприємстві відсутні відомості на видачу спецхарчування працівникам.

Одночасно з цим, КП ВУВКГ отримувало від органу статистики довідку щодо середньої вартості 1 л молока (середня ціна на молоко, яка склалася в регіоні) і при нарахуванні заробітної плати відповідним категоріям працівників збільшувало розмір нарахованої заробітної плати на вартість продуктів спеціального харчування, тобто здійснювало грошову виплату (компенсацію вартості молока), чим порушено вимоги пп.5.4.1., п.5.4. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 140.1.1 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 140.1.1 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення:

- витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.

У п. 6 Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 994 зазначено, що до таких витрат включаються витрати на надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води як заходи з охорони праці.

Таким чином, витрати на забезпечення найманих працівників продуктами спеціального харчування, згідно з вимогами податкового законодавства належать до витрат подвійного призначення, тобто до складу валових витрат можуть включатися лише витрати підприємства на забезпечення працівників продуктами спеціального харчування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до складу валових витрат можуть включатися лише витрати підприємства на придбання продуктів харчування, а не компенсація їх вартості.

У податковому обліку згідно з пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу витрати на охорону праці включаються до складу загальновиробничих витрат.

При цьому за правилами зазначеного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу (п. 138.2 ст. 138).

У разі якщо роботодавець з власної ініціативи здійснює витрати на харчування найманих працівників, зайнятих на роботах, які підпадають під категорію шкідливих умов праці, обідами, відмінними від спеціального харчування, або здійснює витрати на харчування працівників, зайнятих на роботах, які не підпадають під категорію шкідливих умов праці, то такі витрати на підставі пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу вважаються витратами на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами розділу III Кодексу, і не включаються до складу витрат.

Під час перевірки позивачем не надано розрахункових (платіжних) або інших первинних документів, які підтверджують суму понесених витрат на придбання продуктів спеціального харчування (молоко).

При цьому, судом встановлено, що із суми нарахованої та виплаченої компенсації працівникам підприємства був нарахований ПДФО, тому дана сума компенсації включалась до суми заробітної плати, що виплачувалась працівникам підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що нарахування податковим органом грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 31748 грн. внаслідок безпідставного віднесення позивачем у І кварталі 2011р. до складу інших витрат суми витрат компенсації працівникам підприємства за придбання спеціального харчування, є правомірним.

Щодо амортизаційних відрахувань здійснених позивачем в І кварталі 2011р. та завищення собівартості за рахунок нарахування амортизаційних нарахувань на основні засоби в 2-4 кварталі 2011р. - 2012р., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки (аркуш акту 9, а.с.16, І том), проведеною перевіркою відображеного показника за І квартал 2011 року в сумі 163883,00 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 07 Декларацій "Сума амортизаційних відрахувань", всього на суму 140333,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що згідно з рішенням Конотопської міської ради від 30.12.2009 року «Про формування розміру статутного фонду» було вирішено статутний фонд КП ВУВКГ сформувати у сумі 14 008 261,89 грн. «…за рахунок внеску власника у розмірі 11166633,23 грн., що складається із залишкової вартості основних виробничих засобів, які раніше були безкоштовно передані на баланс підприємству та за рахунок придбаного за власні кошти КП ВУВКГ майна первісною вартістю 2 841 628,66 грн.».

У зв'язку з цим, внесені зміни до Статуту підприємства в розділі «Майно підприємства», затвердженого наказом управління комунального майна міської ради від 25.06.2008 р. та зареєстровані виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області 02.02.2010 р. за №162810500090003399.

При цьому, податковим органом було встановлено (та не спростовано позивачем), що фактично, на виконання вищевказаного рішення сесії, внесення до статутного фонду КП ВУВКГ Конотопською міською радою будь-яких грошових коштів, матеріальних цінностей чи інших необоротних чи оборотних активів не здійснювалося.

Основні засоби, вартість яких була віднесена на збільшення статутного фонду в грудні 2009 року, були безкоштовно передані в попередніх звітних періодах на баланс водоканалу для господарського використання згідно відповідних рішень міської ради, обліковувалися на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби» і податкова амортизація не нараховувалась, оскільки не понесені витрати на придбання основних засобів.

Посилаючись на те, що у КП ВУВКГ відсутні Акти приймання-передачі основних засобів, як внеску до статутного фонду, первісною вартістю 11 166 633,23 грн. та відсутні Акти введення в експлуатацію основних засобів групи 1 первісною вартістю 11 005 200,39 грн., відповідач дійшов до висновку, що підприємство не має достатніх підстав для початку нарахування податкової амортизації основних засобів, внесених до статутного фонду засновником.

Зважаючи на викладене та посилаючись на п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, відповідач стверджує про завищення КП ВУВКГ у І кварталі 2011 року амортизаційних відрахувань на 140 333,00 грн.

Колегія суддів погоджується з даними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.8.1.2. п.8.1. ст..8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації, зокрема, підлягають "витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання …".

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 цього Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку з метою отримання доходу протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Розмір амортизаційних відрахувань звітного періоду за такими активами визначається в порядку, встановленому пп. 8.3.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому необхідно враховувати, що відповідно до пп.. 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3, і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Таким чином, для основних фондів 1 групи нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3, та 4 - з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Первинним документом, який підтверджує факт переходу права власності на об'єкт основних засобів при внесенні його до статутного капіталу підприємства, є Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типової форми №03-1), затвердженої наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №352

Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма №03-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

При оформленні приймання основних засобів акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Складання загального акта, що оформляє приймання декількох об'єктів основних засобів, допускається лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання і т. п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт (накладна), після його оформлення, з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими.

Як вбачається з даних балансу підприємства, зміни балансової вартості основних засобів в зв'язку із збільшенням статутного фонду за рахунок внеску власника у розмірі 11 166 633.23 грн. не відбулося.

Оскільки в податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання (пп.. 8.1.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), то у цілях оподаткування П(С)БО 7 застосовується в частині порядку формування первісної балансової вартості основних фондів, що складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням та доведенням до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням Конотопської міської ради від 30.12.2009р. засвідчується лише зміна власника майна комунального підприємства, а не передача його на баланс КП ВУВКГ.

Для отримання вмотивованих пояснень та копій документів підприємству був наданий запит від 28.04.2011 р. №6118/710/23-3/11 щодо збільшення розміру амортизаційних відрахувань в 2010 році.

З пояснення посадових осіб підприємства слідує, що операції по збільшенню статутного фонду підприємства здійснювались лише на підставі рішення Конотопської міської ради без оформлення актів приймання-передачі основних засобів як внеску до статутного фонду підприємства з погодженою засновником підприємства їх справедливою вартістю, в нашому випадку - в сумі 11 166 633,23 грн. (залишкова вартість основних виробничих засобів, які раніше були безкоштовно передані на баланс підприємству).

З огляду на приписи п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" якими передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, при збільшенні статутного фонду за рахунок внеску власника основних фондів групи 1 КП ВУВКГ повинно було оформити акти введення в експлуатацію об'єктів основних засобів групи 1 погодженою засновником підприємства їх справедливою вартістю згідно додатку 1 до рішення Конотопської міської ради від 30.12.2009 року.

Оскільки на підприємстві позивача відсутні акти приймання-передачі основних засобів як внеску до статутного фонду первісною вартістю 11 166 633,23 грн. та відсутні акти введення в експлуатацію основних засобів групи 1 первісною вартістю 11 005 200,39 грн., підприємство не має достатніх підстав для початку нарахування податкової амортизації основних засобів, внесених до статутного фонду засновником.

Слід зазначити, що в ході даної перевірки вищевказане порушення було розглянуто та доведено до відома головного бухгалтера підприємства, але посадова особа не надала для перевірки акти приймання-передачі основних засобів та акти введення в експлуатацію основних засобів та не повідомила перевіряючих про їх наявність.

Пунктом 44.7 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

КП ВУВКГ не скористалось можливістю надати додаткові документи, які підтверджують факт здійснення операції щодо внеску основних засобів до статутного фонду підприємства, тому перевіркою зменшено суму амортизаційних відрахувань підприємства на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби вартістю 11 166 633,23 грн.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування податковим органом грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 143475грн. внаслідок безпідставного завищення позивачем амортизаційних відрахувань на основні засоби.

Відносно висновків податкового органу про заниження позивачем доходів на суму отриманого фінансування від УЖКХ на розроблення схем оптимізації, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в межах фінансування програми розвитку підприємства, позивач протягом перевіреного періоду отримало від УЖКХ Конотопської міської ради кошти в сумі 244524,0 грн. на розроблення схеми оптимізації водопровідних мереж. Згідно з банківськими виписками, кошти від УЖКХ Конотопської міської ради були отримані наступними траншами:

- 18.10.2011 р. отримано кошти в сумі 49416,0 грн.;

- 31.10.2011 р. отримано кошти в сумі 70290,0 грн.; всього за жовтень 2011 року отримано кошти в сумі 119706,00 грн.;

- 15.06.2012 р. отримано кошти в сумі 44730,0 грн.;

- 20.06.2012 р. отримано кошти в сумі 22000,0 грн.;

- 22.06.2012 р. отримано кошти в сумі 33300,0 грн.;

- 27.06.2012 р. отримано кошти в сумі 24788,0 грн.; всього за червень 2012 року отримано кошти в сумі 124818,00 грн.

Керуючись пп.. 135.5.10 п. 135.5.ст. 135 Податкового кодексу України підприємство повинно було включити до складу інших доходів кошти в сумі 244524,0 грн. (в сумі 119706,00 грн. в 2011 році; в сумі 124818,00 грн. в 2012 році), тобто всю суму фінансування витрат на розробку схеми оптимізації водопровідних мереж.

Підпунктом 135.5.10 п. 135.5.ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших доходів включаються суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

В порушення вимог пп. 135.5.10 п. 135.5.ст. 135 Податкового кодексу України підприємство КП ВУВКГ частково включило до складу інших доходів кошти в сумі 203770,0 грн., (в сумі 99755,0 грн. в 2011 році, в сумі 104015,0 грн. в 2012 році), тобто підприємством не задекларовані кошти в сумі 40754,00 грн., в тому числі: в сумі 19951,0 грн. - в 4 кварталі 2011 року, в сумі 20803,0 грн. - в 2 кварталі 2012 року. Вказане порушення привело до заниження інших доходів.

Доказів та пояснень на спростування вказаного порушення позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності донарахування податковим органом зобов'язань позивачу по податку на прибуток підприємств у сумі 8958 грн.

Відносно висновків податкового органу про завищення позивачем собівартості при визначенні питомої ваги витрат за «касовим методом», колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 13 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до 01.01.2014р., датою збільшення доходів підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг є дата надходження коштів від споживача на банківський рахунок або в касу платника податку, крім випадків, якщо таке надходження відбувається у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

При цьому, підприємства житлово-комунального господарства у складі собівартості реалізації житлово-комунальних послуг визнають витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених за них коштів, крім випадків якщо така сплата відбувається в рахунок погашення заборгованості за такі роботи, послуги, придбані до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Перевіркою встановлено, що до складу доходів від реалізації послуг водопостачання та водовідведення протягом перевіряємого періоду КП ВУВКГ включало вартість послуг водопостачання та водовідведення, фактично наданих споживачу - ТОВ «НВО «Червоний металіст».

Згідно Договору від 01.06.2007р. № 542 станом на 01.04.2011р. дебіторська заборгованість ТОВ «Червоний металіст» перед КП ВУВКГ за даними бухгалтерського обліку становить 62307,94 грн.

Протягом перевіреного періоду ТОВ «НВО «Червоний металіст» забезпечував електроенергією роботу насосів на КНС згідно Договору на електропостачання від 08.08.2006р. Кредиторська заборгованість за спожиту електроенергію станом на 0.04.2011р. за даними бухгалтерського обліку становить 46232,57 грн.

В зв'язку з тим, що у ТОВ «НВО «Червоний металіст» тяжке фінансове становище і відсутня можливість оплати за надані послуги водопостачання, було вирішено здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так як в порушення абз. першого п.13 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України позивачем було включено до доходів від операційної діяльності суму заліку зустрічних однорідних вимог, дане порушення вплинуло на визначення собівартості питомої ваги оплачених послуг до обсягів реалізованих послуг.

На думку позивача надання послуг ТОВ «Червоний металіст» з централізованого постачання холодної води і водовідведення не відноситься до житлово-комунальних послуг, а відповідно Конотопська ОДПІ безпідставно застосовує положення п.13 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

Згідно пп.14.1.59 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства - суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють та/або надають житлово-комунальні послуги.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно п.1 ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно п. 3 послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 1 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у відповідності до якого і складений договір №542 від 01.06.2007 року укладений між КП Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» та ТОВ «Червоний металіст».

Крім того, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ні Постановою КМУ №630 не визначена відмінність від надання житлово-комунальних послуг населенню та юридичним особам від кількості та об'єму води та стоків.

Таким чином, враховуючи вищевказані норми законодавства позивач відноситься до підприємств житлово-комунального господарства, а його діяльність пов'язана з наданням житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування Конотопською ОДПІ до спірних правовідносин п.13 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, позивач в позовній заяві вказує на допущення Конотопською ОДПІ арифметичних помилок при вирахуванні розрахунку собівартості послуг з постачання та водовідведення. Позивачем надано до матеріалів справи відповідний розрахунок (а.с.36, І том).

Проте, Конотопською ОДПІ було надано додаткові пояснення разом з доданими розрахунками (а.с.212-214, ІІ том) з яких вбачається, що арифметичні помилки в даному розрахунку відсутні, а відмінність суми визначеної податкового органу від суми визначеної позивачем виникла за рахунок того, що позивачем безпідставно в розрахунок собівартості товарів (послуг) включена сума взаємозаліку по ТОВ "Червоний металіст" по якій відсутня оплата (35661,01 = 37593,31 *0,9486 (коефіцієнт)) та малоцінні швидкозношувальні предмети (1779,57 = 1876 * 0,9486).

За даними платника собівартість реалізованих товарів визначена у розмірі 1961193,02грн. За даними ДПІ 1923752,43грн. (1961193,02 - 35661,01 - 1779,57).

Отже, відповідачем під час судового розгляду справи доведено, що при складанні розрахунку собівартості податковим органом арифметичні помилки відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що нарахування податковим органом грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 77895, 00 грн. внаслідок безпідставного завищення позивачем собівартості при визначенні питомої ваги витрат за «касовим методом», є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04.03.2014р. № 0000132311, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача про його скасування є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 818/1207/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2014 р.