Ухвала суду № 40951255, 07.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.

Справа № 343/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в справі за позовом Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (далі – ДП) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби (далі - СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР) від 14.05.2012 №0000230804/280 та стягнення з Державного бюджету України (далі – ДБУ) заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 19106,37грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування податкового кредиту та відповідно бюджетне відшкодування ПДВ підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нереальності, нікчемності) господарських операцій позивача з контрагентами Приватним підприємством «Фірма «Кадекс і К» (далі –ПП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галілея» (далі – ТОВ) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Під час проведення перевірки були надані всі належні первинні документи, які відповідачем належним чином не взяті до уваги. За таких обставин має право на отримання заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в справі №2а-7455/12/1370 позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит та відповідно бюджетне відшкодування ПДВ підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами. Відповідні висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту по ТОВ за липень 2011 року та відповідно до акту перевірки ДП від 20.10.2011 №1216/08-04/07684556 останнім завищено податковий кредит в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту за цей місяць, зокрема у взаємовідносинах з ТОВ на 19106,37грн, а відповідно і завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2012 на цю суму. Зустрічною звіркою ПП підтверджено, що його постачальником є підприємство відносно, якого встановлено неможливість реального здійснення ним господарської діяльності, відсутність за місцезнаходженням та зняття з податкового обліку 01.03.2012. У позивача відсутні всі належні документи, які б підтверджували правомірність формування податкового кредиту. Не доведено фактичного здійснення господарських операцій із цими контрагентами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

ДП перереєстровано Реєстраційною палатою департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 23.04.1998, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 14.09.1999, 22.02.2001 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Основними видами його діяльності є виробництво, ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів (ліцензія Міністерства промислової політики України від 03.04.2007 серії АВ №327204 терміном дії з 28.03.2007 по 03.04.2012), дослідження і розробка в галузі технічних науки, діяльність автомобільного вантажного транспорту та діяльність нерегулярного пасажирського транспорту (ліцензія Мінтрансу та зв'язку України від 07.03.2006 АВ №044704 терміном дії з 08.06.2006 по 07.03.2011 (а.с.14-15 т.1, а.с.39-42, 45 т.4).

На підставі Акта від 20.04.2012 №77/08-30/07684556(далі – Акт) документальної позапланової виїзної перевірки ДП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2012 року та проведення взаєморозрахунків із ПП за серпень 2011 року податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1-п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1-п.200.4 ст.200 ПК України завищення податкового кредиту за серпень 2011 року в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 64247,68грн, а також завищення заявленої суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 64247,68грн та за січень 2012 року на 19106,37грн. Підтверджено відображене у декларації за січень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 92029,63грн (а.с.13-15).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентами використавши при цьому акти перевірок таких, дані інформатизованих систем, та зробивши висновки про безтоварність (фіктивність, нереальність) господарських операцій між ними.

14.05.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято спірне ППР №0000230804/280, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 83354,05грн (за серпень 2011 року – 64247,68грн, за січень 2012 року – 19106,37грн), з яких 64247,68грн відшкодовано на момент перевірки, нараховано штрафну санкцію 41677,03грн (а.с.11 т.1).

Позивач з прийнятим ППР не погодився, оскаржив таке в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження вказане ППР залишено без змін, скарги - без задоволення (а.с.14-51 т.2).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

За змістом пп.14.1.18, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пп. а) п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, плаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом п.200.1-п.200.4 цього ж Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме – реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджена щодо:

ТОВ договором поставки товару від 09.02.2010 №45 на поставку радіодеталей, радіоелектронних виробів та кабелю, видатковими та податковими накладними на кожну партію поставленого товару від 19.07.2011 та 25.07.2011, картками рах.207 «місце зберігання» про оприбуткування отриманого товару на складах (а.с.44-132 т.3, а.с.1-3 т.5).

ПП договором купівлі-продажу від 12.05.2010 №45-10 на поставку запасних частин та комплектуючих виробів (підшипників, парашутних систем, тормозних парашутів, рятувальних систем, стабілізуючих систем, тощо), додатковими угодами №№1-6, протоколами узгодження ціни та специфікаціями, видатковою накладною від 03.08.2011 №134 та податковою накладною від 03.08.2011 №1, картками рах.207 «місце зберігання» про оприбуткування отриманого товару на складах (а.с.90-132 т.2).

Суми ПДВ 64247,68грн, сплачені в ціні придбаного у ПП товару включені до розрахунку бюджетного відшкодування, податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.52-89 т.2).

Суми ПДВ 56069,32грн, сплачені в ціні придбаного у ТОВ товару включені до розрахунку бюджетного відшкодування, податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року (а.с.26-68 т.1)

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв’язку із зазначеними основними видами діяльності позивача, його значними виробничими, технічними та трудовими ресурсами, великим оборотом виробництва – власною підприємницькою спроможністю (а.с.137-287 т.2, а.с.139-338 т.3, а.с.1-38 т.4)

Такі були об'єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентами.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність у ДП документів на транспортування приданих у ТОВ та ПП товарів, оскільки відповідно до: п.4.2 договору поставки товару від 09.02.2010 №45 така поставка здійснюється зі складу постачальника його ж транспортом; п.4.1 договору купівлі-продажу від 12.05.2010 №45-10 та додатковими угодами до нього днем поставки товару вважається день, коли продавець передав товар по накладній у власність покупця, та саме на продавця покладено обов’язок поставки товару, а тому позивач не мав обов’язку зберігати документи про таке транспортування так як вони не впливають на його податковий облік.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (неточності) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагентів товари використані ним у своїй господарській діяльності – використані в технологічному процесі виконання робіт з ремонту, модернізації літаків або контрольно-відновних робіт на літаках, які обліковуються за окремими наряд-замовленнями, що підтверджено належними первинними документами (а.с.4-159 т.5).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами.

ТОВ та ПП на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ і мали право на випуск податкових накладних. Крім того, такі належним чином задекларували податкові зобов’язання з ПДВ у господарських операціях з позивачем (а.с.43-44 т.4).

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Доказів участі ДП разом із вказаними контрагентами у схемі транзитного руху коштів податковим органом не представлено.

Як вбачається із висновків Акта відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ПП із його постачальником та наступними постачальниками по ланцюгу, які виключно ґрунтувалися на висновках довідки про зустрічну звірку ПП та акті про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника останнього, де зроблено висновки, що господарські операції ПП із конкретним контрагентом-постачальником, є нереальні(фіктивні) (а.с.59-63 т.4).

Між тим, відповідні висновки зазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки були в основному сформульовані у зв’язку із тим, що платником податків не представлено до перевірки жодних первинних документів (у зв’язку із не встановленням його місцезнаходження), щодо здійснення господарських операцій за відповідні періоди, в т.ч і по взаємовідносинах із ПП. Водночас, відповідні первинні документи по взаємовідносинах між ПП та ДП є в наявності в останнього, представлені ним до перевірки та подані в суді першої інстанції.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов’язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відтак, необхідно погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем та його контрагентами виконані договірні зобов’язання, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та, як наслідок, право на бюджетне відшкодування за вересень 2011 року в сумі 64247,68грн та січень 2012 року в сумі 19106,37грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до ДБУ або відшкодуванню з ДБУ (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, передбачені ст.200 ПК України.

За змістом п.200.7, п.200.10, п.200.11, п.200.14, п.200.15, п.200.23 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (пп. «б»).

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.

Таким чином, судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про необхідність також задоволення позову про стягнення невідшкодованого бюджетного відшкодування з ПДВ.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 10 жовтня 2014 року.