Ухвала суду № 40950945, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"08" квітня 2014 р. справа № 1170/2а-3352/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Фастовській М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. у справі № 1170/2а-3352/12

за позовом Приватної фірми "Альсан-Агро"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року № 0000180224, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35435 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12263 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів до податкового кредиту на підставі податкових накладних, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна

скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія "Тегра" за період з 01.02.2011 року по 30.08.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 20.08.2012р. №120/22-4/20653520 (т.1 а.с.12-21).

В ході перевірки встановлено порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з ТОВ "Компанія "Тегра";

- п. 198.2 ст.198, п. 198.3 ст.198. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.02.2011 по 31.08.2011 року на суму 35435 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на думку відповідача, договори укладені позивачем з ТОВ "Компанія "Тегра" є нікчемними зважаючи на таке.

Угоди укладені без мети настання реальних наслідків. Господарські операції за лютий, травень, липень та серпень 2011 р., року щодо придбання ПФ "Альсан - Агро" товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Компанія "Тегра" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Висновки відповідача грунтуються на Акті Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС №1803/231/37288388 від 11.11.2011 року "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія "Тегра" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року" (Т.1 а.с.79-94) відповідно до якого ТОВ "Компанія "Тегра" не мала фактичної можливості здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

26.09.2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000180224, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35435 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12263 грн. (Т.1 а.с.22)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Тегра" (продавець) були укладені договори поставки № 21/02/11 від 21 лютого 2011 року (т.1 а.с.35-36) та № 01/01/11 від 01 січня 2011 року (т.1 а.с.42-43), договори на виконання електромонтажних робіт від 04 травня 2011 року (т.1 а.с.49) та №0407 від 04 липня 2011 року (т.1 а.с.55), договір на постачання електроматеріалів № 87 від 14 серпня 2011 року (т.1 а.с.60-61).

Умови укладених договорів вказують на те, що предметом постачання є електроматеріали та виконання електромонтажних робіт, умови оплати 100% попередня оплата.

На виконання умов вказаних договорів позивачем, в безготівковому порядку здійснено попередню оплату у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 39, 51, 62, 66) та виписками з банківського рахунку (т.1 а.с. 45, 143-160).

Оплата проводилася на підставі виписаних рахунків - фактур №1000061 від 21.02.2011 року (т.1 а.с.40), №1000072 від 24.02.2011 року (т.1 а.с.46), №1000392 від 26.05.2011 року (т.1 а.с.52), №1000662 від 04.07.2011 року (т.1 а.с.57), №1001174 від 15.08.2011 року (т.1 а.с.63), №1001249 від 25.08.2011 року (т.1 а.с.67).

Факт поставки придбаного товару та надання послуг підтверджується видатковими накладними №1000061 від 22.02.2011 року (т.1 а.с.38), №1000072 від 25.02.2011 року (т.1 а.с.47), №1001174 від 26.08.2011 року (т.1 а.с.64), №1001249 від 26.08.2011 року (т.1 а.с.68) та акти виконаних робіт №392 від 26.05.2011 року (т.1 а.с.53), б/н від 08.07.2011 року (т.1 а.с.58).

Підставою формування податкового кредиту стали податкові накладні виписані ТОВ "Компанія "Тегра" по взаємовідносинах з ПФ "Альсан - Агро" (т.1 а.с.41, 48, 54, 59, 65, 69).

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Відповідач при проведенні перевірки позивача посилався на акт перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 11.11.2011 року №1803/231-37288388, мотивуючи свій висновок тим, що ТОВ "Компанія "Тегра" не має необхідних можливостей бути учасником фінансово - господарських правовідносин, а зазначені угоди не відповідають вимогам чинного законодавства.

Проте, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 року у справі №2а-11078/11/1270 (т.2 а.с.50-61) визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Тегра", визнано протиправними дії податкового органу, щодо визнання нікчемності всіх укладених правочинів з контрагентами, про що викладено в акті перевірки. Також суд зобов'язав Алчевську ОДПІ Луганської області ДПС утриматись від використання Акту позапланової невиїзної документальної перевірки від 11.11.2011 року №1803/231-37288388 в проведені перевірок інших суб'єктів господарювання-контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між ТОВ "Компанія "Тегра" та суб'єктами господарювання за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року (т.2 а.с.43-49) апеляційну скаргу Алчевської ОДПІ Луганської області залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року залишено без змін.

Отже відповідач при проведенні перевірки позивача безпідставно посилався на акт Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 11.11.2011 року №1803/231-37288388

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

На час розгляду справи судом першої інстанції відповідних судових рішень прийнято не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 р. у справі № 1170/2а-3352/12 залишити без змін.

Ухвалив апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун