Ухвала суду № 40950937, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

"18" червня 2013 р. справа № 1170/2а-5337/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградоптсервіс»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р.

у справі № 1170/2а-5337/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградоптсервіс» (далі - позивач)

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі - відповідач)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2011 року № 0000272330 та № 0000282330.

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмолено в повному обсязі. Суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що товар було отримано, що підтверджується видатковими накладними. З постачальником проведені розрахунки у відповідності до умов договору, на доказ того надано платіжні доручення та банківські виписки. Висновок суду про відсутність права на віднесення суми до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року, у зв'язку із відсутністю належним чином оформлених специфікацій до договорів, не відповідають вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача - Бурмака С.А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 15.02.2011 року по 15.03.2011 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки 21.03.2011 року складено Акт № 21/23-30/22209574 за висновками якого з боку позивача встановлені наступні порушення:

- в порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п. 2 ст. 3, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого у міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, включив до складу валових витрат витрати у сумі 350 436 грн. по операціях, що проведені на підставі нікчемного правочину та не підтверджені належним чином оформленими документами, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 87 609 грн.;

- в порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту 70 088 грн. ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 70 088 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000272330 від 01.04.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині за основним платежем 70 088 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 17 522 грн.;

- № 0000282330 від 01.04.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в частині за основним платежем 87 609 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 21 902 грн.

Податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. За результати розгляду скарг рішеннями податкової служби податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зміг підтвердити відповідними бухгалтерськими документами ні перед податковим органом, ні перед судом наявність факту отримання товару, а також згідно вимог чинного законодавства податкові накладні не можуть бути визнані безумовною підставою для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (далі - Покупець) та ПП «Агро-ПО» (далі - Постачальник) укладено договори постачання № 5/4 від 01.04.2010 р. та № 8/5 від 01.05.2010 року, якими передбачено, що Постачальник зобов'язується передати товар (овочі, фрукти, масло вершкове, та інші продукти харчування) Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити товар протягом 30-ти днів. Оплата товарів Покупцем здійснюється відповідно до рахунків (платіжні доручення) наданих Постачальником.

ПП «Агро-По» позивачу видані податкові накладні (з ПДВ). Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення щодо погашення перед ПП «Агро-По» боргу за товар (а.с. 151-157). На підтвердження фактичного отримання товару надано накладні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені документи не можуть бути визнані як належні підстави для віднесення витрат до валових, оскільки позивачем документально не підтверджено фактичне придбання товарів саме у ПП «Агро-По».

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) дій, рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищезазначених норм при розгляді справ пов'язаних із встановлення реальності характеру вчинених правочинів колегія суддів зазначає, що дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, а також судом перевіряються фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з Акту перевірки контрагента позивача - ПП «Агро-По» згідно показників декларації з ПДВ за січень-червень 2010 р. одним із Покупців згідно дод. 5 до Декларації був позивач. В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Агро-По» до підприємців-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У своїх поясненнях директор ПП «Агро-По» - Першукевич О.Л. зазначає, що вона фактично господарської діяльності не здійснювала, будь-які угоди з контрагентами (покупцями та споживачами) не укладала, податкові накладні, накладні, акти приймання-передачі та інші первинні бухгалтерські документи від імені ПП «Агро-По» не підписувала та складала, розрахунків не проводила (а.с. 169).

Відповідно до матеріалів справи договір-поставки, а також податкові накладні щодо здійснення господарських операцій з позивачем підписані директором ПП «Агро-По» - Першукевич О.Л.

Пунктом 4.1 договорами поставки № 5/4 від 01.04.2010 р. та № 8/5 від 01.05.2010 р. вбачається, що товар відпускається Постачальником Покупцю в тарі, передбаченій у доданій до цього договору специфікації, яка не була надана позивачем суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем накладні, які знаходяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме первинні документи (накладні) не мають обов'язкових реквізитів, таких як: дата та місце складання, зміст та обсяг господарської операції, не зазначено посадову особу контрагента, а отже зазначені документи не дають підстав для висновку щодо фактичного придбання позивачем товару.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Агро-По» здійснював позивачу поставку харчових товарів.

Відповідно до Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини» держава забезпечує безпечність та якість харчових продуктів з метою захисту життя і здоров'я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у харчових продуктах, шляхом встановлення санітарних заходів і ветеринарно-санітарних вимог для потужностей (об'єктів) та осіб, які зайняті у процесі виробництва, продажу (постачання), зберігання (експонування) харчових продуктів. У права та обов'язки виробників і продавців (постачальників) входить забезпечення належних умов зберігання та/або експонування харчових продуктів.

Позивачем в свою чергу ні податковій службі, ні суду не надано підтвердження стосовно місцезнаходження майна, необхідних складських, холодильних приміщень з необхідними умовами для зберігання продуктів харчування, що швидко псуються, що вказує на відсутність адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для придбання та реалізації харчових продуктів, тобто на відсутність реального характеру правочину (фактичного здійснення господарської операції).

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» вiд 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналізуючи вищезазначене колегія суддів доходить висновку, що відповідачем доведено відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП «Агро-По».

Отже позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 70 088 грн., в тому числі в квітні 2010 року на суму 40 580 грн., в травні 2010 року на суму 59 508 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у Покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо буде доведено, що відомості, які містяться у таких документах не відповідають дійсності, як у даному випадку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградоптсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 р. у справі № 1170/2а-5337/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун