Постанова № 40950853, 13.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2014 року 10:56 № 826/2504/13-a

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13 лютого 2013 року № 0000111730.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2013 року - скасовано та ухвалено нову. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 13 лютого 2013 року № 0000111730.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2014 року Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 01 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу, адміністративну справу № 826/2504/13-а передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року адміністративну справу № 826/2504/13-а прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні 13 жовтня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією у м.Києві 12.09.1997 за №20710170000006507, взято на податковий облік 12 вересня 1997 року за № 266/97 та є платником податну на додану вартість.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі наказу № 1370 від 18 жовтня 2012 року, наказу про продовження терміну проведення перевірки № 1664 від 29 жовтня 2012 року, направлення на перевірку № 1663 від 29 жовтня 2012 року та у відповідності до ст.77, абз.2 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт № 49/17-205/НОМЕР_2 від 23 листопада 2012 року, яким встановлено п.138.2 ст.138, п.167.1 ст.167, п.177.4 ст.177, ст.198 Податкового кодексу України, яким встановлено розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 129667,67грн. внаслідок завищення валових витрат на придбання товарів з ТОВ "Інтер Групп Союз", господарська діяльність даного товариства у червні, липні, вересні, жовтні, грудні 2011 року є нікчемною, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на 129661,67грн., внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за червень року на загальну суму 3381,80грн. в тому числі за ставкою 15% на суму1411,50грн., за ставкою 17% - на суму 1970,30грн., липень, вересень, жовтень, грудень 2011 року на загальну суму 18284,28грн. в тому числі за ставкою 15% на суму 1411,50грн., за ставкою 17% - на суму 16872,78 грн. та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України товариством безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, в зв'язку з чим донараховано податок на додану вартість у сумі 3333,34 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 13 лютого 2013 року № 0000111730 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 20019,34грн. та за штрафними санкціями на суму 2503,42 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ "Інтер Групп Союз".

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта № 49/17-205/НОМЕР_2 від 23 листопада 2012 року.

Направляючи адміністративну справу № 826/2504/13-а, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що судами попередніх інстанцій не досліджено наявність чи відсутність порушення позивачем п. 177.3. ст. 177 Податкового кодексу України, яке виявлено податковим органом під час проведення перевірки, а саме, включення до складу витрат сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, суду, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтер Групп Союз", обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, між ТОВ "Інтер Групп Союз" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір поставки № 18 від 02 червня 2011 року.

Предметом зазначеного договору є те, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товарів згідно товарних накладних, а Покупець - прийняти даний товар та здійснити його оплату згідно умов Цього Договору.

Згідно п.138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 статті 167 ПК України - ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що правовідносини між позивачем та його контрагентом, а саме, факт виконання вказаного договору, підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: зазначеного договору, договору оренди складського приміщення, видаткових накладних та податкових накладних, банківських виписок про оплату товару, рахунків-фактур, документів, що посвідчують право власності позивача на транспортний засіб, яким здійснювалось транспортування товару за договором та інших документів.

Крім того, матеріалами справи підтверджується подальше використання позивачем придбаного у ТОВ "Інтер Групп Союз" товару, зокрема копії видаткових накладних, договір про оренду нерухомого майна, довіреності (аркуш справи 52-110, том № 1) що додатково свідчить про реальність укладеного між суб'єктами підприємницької діяльності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, був платником ПДВ, мав свідоцтво платника податку та мав право виписувати податкові накладні.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами зобов'язання по сплаті податку до бюджету не є підставою вважати встановленим порушення позивачем податкового законодавства.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Суд не приймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагента позивача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС від 13 лютого 2013 року № 0000111730 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва ДПС від 13 лютого 2013 року № 0000111730.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник